Курсовая работа: Особливості проведення сучасного уроку історії

У цей час у ряді навчальних посібників велика увага приділяється роботам М. И. Махмутова, у яких відзначається, що структура уроку не повинна бути аморфної, безликої, випадкової, що вона повинна відбивати: закономірності процесу навчання як явища дійсності, логіку процесу навчання; закономірності процесу засвоєння, логіку засвоєння нових знань, як внутрішнього психологічного явища; закономірності самостійної розумової діяльності учня як способів його індивідуального пізнання, що відбиває логіку пізнавальної діяльності людини, логіку викладання; види діяльності вчителя й учнів як зовнішні форми прояву сутності педагогічного процесу. Елементами уроку, які при своєму взаємозалежному функціонуванні відбивають ці закономірності, є актуалізація, формування нових понять і способів дій і застосування засвоєного матеріалу [24, с. 151].

Роль перерахованих вище структур зводиться до наступного: якщо дидактична структура уроку є постійною й у діяльності вчителя виступає у вигляді загального приписання, загального алгоритму організації уроку, то методична підструктура – величина змінна, що характеризується великою варіативністю, зобов'язує його планувати конкретні види діяльності: виконання вправ, рішення завдань, відповіді учнів; пояснення матеріалу із застосуванням адекватних методів і засобів; рішення практичних і навчальних завдань під керівництвом вчителя й самостійно.

Різноманіття структур уроків, методів їхнього проведення й дидактичних цілей припускає розмаїтість їхніх типів.

Кожен урок, будучи елементом процесу навчання й системи змісту курсу, входить у той або інший тип – групу уроків, що має певні інтегральні риси. Тип уроку впливає на якість навчання й розвитку учнів. Залежно від того, які ознаки (сторони) уроків беруться за основу, виділяються їхні різні типи.

Серед методистів існують різні точки зору на типологію уроків. Проблема ця дуже складна й не цілком сьогодні розкрита ні у світовий, ні у вітчизняній дидактиці, внаслідок чого існують різні підходи до класифікації уроків. Кількість відомих нині класифікацій обчислюється десятками.

Одна з перших найбільш обґрунтованих класифікацій уроків належить радянському дидакту И.Н. Казанцеву, що запропонував групувати уроки по трьом принципам (критеріям): змісту, дидактичним цілям, способам проведення. И.Н. Казанцев бере методичні прийоми вчителя, що використовуютьсяпід час уроку, серед яких лекція, бесіда, екскурсія, лабораторні заняттю. Ще раніше С.В. Іванов запропонував класифікацію на основі ланок процесу навчання.

Серед наших дидактів і закордонних найбільш повно розробленою вважається класифікація уроків, авторами якої є М. А. Данилов і Б. П. Єсипов [25, с. 261].

Дані автори залежно від мети й місця в дидактичній системі виділяють уроки: комбіновані; присвячені ознайомленню учнів з новим матеріалом; ті, що служать закріпленню знань; призначені для узагальнення й систематизації вивченого матеріалу, і, нарешті, для перевірки ступеня оволодіння знаннями, що вивчались, і вміннями шляхом виконання усних, письмових або практичних завдань.

У розгорнутому виді дана класифікація більшістю методистів представлена в такий спосіб:

1. Комбіновані, або змішані, уроки.

2. Уроки по ознайомленню учнів з новим матеріалом:

а) ознайомлення з фактами й конкретними явищами;

б) осмислювання й засвоєння узагальнень;

в) уроки, на яких представлені факти й висновки.

3. Уроки закріплення знань:

а) повторення на початку роботи після тривалої перерви;

б) поточне повторення.

4. Уроки по узагальненню й систематизації вивченого.

5. Уроки по виробленню й закріпленню вмінь і навичок.

6. Уроки перевірки знань:

а) усної перевірки знань;

б) письмової перевірки;

в) з перевірочними завданнями й практичним характером;

г) розбір перевірених робіт.

У цей час існує безліч класифікацій уроку, але в цей момент ряд теоретиків-дидактів вважають досить перспективною структуру уроку, розроблену М. И. Махмутовым, що пропонує класифікувати уроки за метою організації, детермінованою загальнодидактичною метою, характером змісту досліджуваного матеріалу й рівнем навченості учнів. Відповідно до цього підходу виділяються наступні типи уроків:

1) уроки вивчення нового матеріалу;

2) уроки вдосконалювання знань, умінь і навичок (уроки формування вмінь і навичок, цільового застосування засвоєного);

3) уроки узагальнення й систематизації;

4) комбіновані уроки;