3. Проблеми, пов’язані безпосередньо з самим підлітком: у нього можуть бути складності у спілкуванні з однолітками, погана успішність, часті прояви агресії;

4. Проблеми взаємовідносин сиблінгів – вони постійно конфліктують і батьки ні чим не можуть на них вплинути.

Власне характер проблем і визначає, кого слід запрошувати на першу зустріч. Якщо звернувся підліток, який вважає, що основна проблема пов’язана лише з ним, і виказує побажання працювати індивідуально, то можна працювати індивідуально, принаймні перший час. Якщо ж в ході психокорекційної роботи з’являються зміни в поведінці цієї людини, що викликають негативні реакції з боку близьких, то виникає необхідність в залученні їх також. Якщо у дитини виникають проблеми в школі чи у взаємовідносинах з однолітками, то присутність батьків, а можливо й інших членів сім’ї, буде необхідною.

Практично завжди емоційні і поведінкові порушення дитини так чи інакше відображуються на її взаємовідносинах з близькими. Якщо проблема торкається передовсім взаємовідносин сиблінгів, майже з самого початку корекційної роботи участь всіх членів сім’ї є необхідною. Дуже часто конфлікт між сиблінгами певним чином пов’язаний з батьківськими взаємовідносинами. Тим більше, що для психолога може бути дуже важливим зустрітися з всією родиною, щоб отримати більш повне уявлення про взаємовідносини її членів.

Перша зустріч багато в чому визначає подальший хід психокорекції, адже саме тоді члени сім’ї вирішують, чи будуть вони продовжувати психокорекційну роботу. Часто більшість членів сім’ї на початку роботи не вважають, що зазначена проблема має відношення до всієї родини в цілому, пов’язуючи її з кимось одним. Готовність сім’ї продовжувати сумісну роботу значною мірою визначається тим, наскільки психологу вдалося заспокоїти членів сім’ї і допомогти позбутися відчуттів страху і тривоги. Для цього на початку роботи дуже важливо створити у членів сім’ї відчуття комфорту, безпеки і довіри до психолога. Важливо переконати клієнтів, що психокорекційний кабінет – це психологічно безпечне і надійне місце. Адже навряд чи варто очікувати від людей відвертості, коли вони чого-небудь бояться. Для цього психолог може пояснити, чому він запросив саме цих членів сім’ї, чи розпочати з простих запитань, наприклад, як краще звертатися до кожного з них, що їм розповіли про першу зустріч. Це дозволить ненав’язливо дізнатись про особливості комунікації членів сім’ї, а також розпочати структуровану частину інтерв’ю в ситуації психологічного комфорту, враховуючи думку кожного. Це сприятиме переходу до власне діагностичної частини психокорекції.

На початку роботи необхідно також чітко обговорити очікування та сподівання клієнтів по закінченню психокорекції, частоту зустрічей та оплату відповідних послуг, що дозволяє уникнути зайвих непорозумінь в майбутньому.

Одним з найбільш інформативних методів психодіагностики є бесіда (інтерв’ю), під час якої шляхом відповідних запитань до всіх членів сім’ї психолог має змогу дізнатись про особливості наявних проблем. При цьому особливу увагу слід звертати на наступні моменти:

· Хто з членів сім’ї першим сформулював її основні проблеми;

· Як члени сім’ї взаємодіють один з одним і як реагують на психолога;

· Хто з них здатен описати психологу найбільш характерні особливості сім’ї;

В цей час, як і в подальшому, для психолога дуже важливо контролювати ситуацію, зокрема утримувати членів сім’ї від критики і звинувачень в адресу іншого, від прямого спілкування один з одним, сприяти тому, щоб кожен член сім’ї говорив за себе і намагався пояснити, чому з його точки зору він сьогодні присутній на зустрічі. При цьому може стати в нагоді “техніка перефразу”, що полягає в перефразуванні скарги клієнта з метою зменшення її негативного звучання, додавання їй позитивного відтінку (наприклад, скаргу на неслухняність дитини можна трактувати як прояв самостійності дитини, що дуже важливо для її майбутнього життя). Якщо все це психолог робить досить успішно, члени сім’ї скоро можуть прийти до нового розуміння подальшої роботи. Важливим є те, що психолог дає зрозуміти непродуктивність звинувачень когось одного з членів сім’ї в усіх проблемах. Він показує, що всі проблеми так чи інакше пов’язані з кожним з них, а також доводить важливість тісної взаємодії всіх членів сім’ї.

Окрім бесіди з діагностичною метою часто використовують тестові та проективні методи: “проективний малюнок сім’ї”, метод “незавершених речень” [13], опитувальник “аналіз сімейних взаємин”, “карта сім’ї”, методика вивчення психологічного здоров’я сім’ї та інші. Важливо дослідити різні аспекти життя підлітка (його становище в сім’ї, ставлення до батьків, братів і сестер, інших родичів, особливості виховання в сім’ї, застосування заохочення та покарання і реагування дитини на них, ставлення до школи й однолітків, педагогів і вихователів), виявити його інтереси і можливості [2].

Досить цікавим і зручним у застосуванні вважається проективний малюнковий тест “Сімейна соціограма” [21], який дозволяє виявити становище суб’єкта в системі міжособистісних відносин, і крім цього, визначити характер комунікацій в сім’ї – прямий чи опосередкований. Досліджуваним видається бланк з намальованим колом діаметром 110 мм. Зачитується інструкція: “Перед Вами на аркуші зображене коло. Намалюйте в ньому самого себе і членів сім’ї у вигляді кіл та підпишіть їх імена”. Члени сім’ї виконують це завдання, не спілкуючись один з одним. Оцінка результатів тестування відбувається за наступними критеріями:

1) Кількість членів сім’ї, які потрапили в площину кола; при цьому можливо, що член сім’ї, з яким випробовуваний перебуває в конфліктних стосунках, буде “забутий”, а хтось із сторонніх осіб (іноді тварин) може бути зображений як член сім’ї;

2) Розмір кружків, що свідчить про значущість членів сім’ї для піддослідного (що більший кружок, то вищий рівень значущості);

3) Розміщення кружків один щодо одного у площині тестового поля кола; при цьому найбільш значущих членів сім’ї піддослідний зображує у центрі чи верхній частині поля;

4) Відстань між кружками, що визначає психологічну відстань між членами сім’ї, причому перетин кружків або їх розміщення один у одному свідчить про недиференційованість “Я” у членів сім’ї, наявність симбіотичних зв’язків.

Використання тесту “Сімейна соціограма” дозволяє в лічені хвилини в ситуації “тут і тепер” наочно уявити собі взаємовідносини в сім’ї, а потім, порівнявши бланки всіх членів сім’ї, проаналізувати їх. Бажаним є використання даної методики як допоміжної для виявлення неусвідомленого контексту взаємовідносин між членами сім’ї.

Проективний малюнок є одним з найбільш зручних і швидких методів, який дозволяє клієнтам дати вихід своїм почуттям, бажанням і навіть таким думкам та оцінкам, згадування яких є болісним, неприємним. Тема малюнка вибирається у відповідності з особливостями проблемної ситуації та її учасників, дозволивши їм виразити графічно або малюнком їх почуття та думки, наприклад: “Звичайний день моєї сім’ї”, “Я та діти”, “Звичайна ситуація з життя моєї родини”, Моя найголовніша проблема у спілкуванні з дітьми (батьками)” та ін. Цей метод дозволяє працювати з почуттями, які людина не усвідомлює через ті чи інші причини. В процесі малювання людина звичайно підсвідомо зображує своє сприйняття родинних взаємин і кожна дрібниця її малюнка має певне досить важливе значення для розуміння наявної ситуації. Часто малюнок набагато точніше відображає ситуацію. Ніж висловлювання клієнтів, і головне – відображає істинні переживання клієнтом проблемної ситуації. Малювання може відбуватися як окремо кожним членом родини, так і всіма разом на великому аркуші паперу.

У певних ситуаціях досить інформативною буде методика, що дозволяє психологу сформувати правильне уявлення про нормативні уявлення різних членів сім’ї. Ця методика є важливою ще й тому, що розбіжності в нормативних уявленнях батьків та дітей-підлітків часто виявляються однією з суттєвих причин виникнення чималої кількості конфліктів. Методика містить набір фактів з життя різних сімей, причому саме тих, які можуть характеризувати цю сім’ю негативно. Кожний такий факт надрукований на окремій картці. Члену сім’ї пропонується ознайомитися зо всіма картками і відповісти собі самому на запитання: “Якби Ви дізналися це про сім’ю знайомого, як змінилося би Ваше ставлення до нього?” Потім картки ранжуються від найбільш “позорного” факту до найменш “позорного”. В іншому варіанті даної методики інструкція по ранжуванню карток виглядає інакше: “Прошу Вас згрупувати картки: в праву крайню групу покладіть факти, які дуже “позорні”, в ліву – ті, що зовсім не “позорні”, і якими можна пишатися; в серединку – “середні”. Аналіз того, як члени сім’ї розклали картки також дає психологу загальне уявлення про те, які сторони сім’ї будуть більш всього викривлюватись при дослідженні :при описуванні членами сім’ї, при спостереженні за їх поведінкою).

При формуванні уявлення про сім’ю важливо правильно оцінювати фактори, що її викривлюють. Звичайно в період загального вивчення сім’ї (створення загального уявлення про неї) перед психологом виникає картина сімейного життя, в значній мірі откоректована членами сім’ї [21].

При діагностуванні батьківсько-дитячих відносин застосовують також чимало тестових методик - “Сімейно-обумовлений стан”, “Аналіз сімейної тривоги”, опитувальник “Конструктивно-деструктивна сім’я” та інші. Але їх використання вимагає чимало часу, наприклад “Аналіз сімейних взаємовідносин” – опитувальник для батьків підлітків віком від 11 до 21 року – містить 130 запитань.

Наприкінці діагностично-ознайомчого етапу психолог добре уявляє собі сім’ю та проблемну ситуацію. Мета (результат) етапу – відповісти на питання, які зміни в житті сім’ї можуть привести до змін (вирішення) проблемної ситуації. Провідним методом є “експериментування подумки” [21]. Психолог намагається отримати відповідь на наступні питання: за якого стану сімейних систем (уявлень про сім’ю, комунікації, емоційні ідентифікації, структурно-рольові відносини) можуть виникнути умови для успішного вирішення проблемної ситуації? Що може відбутися, наприклад, в даній сім’ї, якщо взаєморозуміння між подружжям стане краще? Чи збережеться проблемна ситуація? Завдання психолога на цьому етапі – грунтуючись на знанні сім’ї, на характеристиці її мисленнєвої моделі, вирішити, що відбудеться при корекції комунікації, взаємного уявлення, механізмів інтеграції, взаємного впливу. Успішність цього завдання в значній мірі залежить від того, наскільки повним було загальне знайомство з сім’єю і наскільки точним є знання проблемної ситуації. У відповідності з цим психолог встановлює найбільш бажаний напрямок корекції взаємин у сім’ї. Для цього він намагається зрозуміти, чим саме обумовлений незадовільний стан сімейної системи, яку необхідно піддати корекції. Якщо в результаті діагностичного дослідження виявилося, що бажаною є корекція системи міжособистісної комунікації, то необхідно відповісти на наступне питання: які бар’єри комунікації, фактори, що її ускладнюють, роблять її менш ефективною? Якщо є бажаною корекція системи сімейної інтеграції, виникає запитання: що їй заважає?

Отже, психокорекційна робота починається з ознайомче-діагностичного етапу, а точніше з першого контакту психолога з клієнтом, під час якого психолог формує перше враження про сім’ю. Від проведення першої зустрічі чимало залежить подальша доля психокорекційної роботи з сім’єю. На початку роботи дуже важливо створити ситуацію безпеки та комфорту для всіх членів сім’ї, які прийшли на першу зустріч, після чого можна розпочинати власне діагностику. Основними методами діагностики сімейних взаємостосунків є бесіда, спостереження, а також тестові та проективні методики. Причому останні відзначаються зручністю у застосуванні, а також виявляють приховані та неусвідомлені контексти у взаєминах між членами сім’ї. Спостереження звичайно проводиться протягом всієї психокорекційної роботи. В результаті психолог формує досить чітке уявлення про сім’ю та її проблемну ситуацію і встановлює найбільш оптимальний напрямок психокорекції, добираючи відповідні методи корекційної роботи. Частіше сім’ї з дітьми-підлітками звертаються до психолога через проблемами у взаєминах між батьками та дітьми, між сиблінгами, особистими проблемами, чи безпосередньо пов’язаними з підлітком. Наприкінці цього етапу психолог створює психокорекційну програму (див. додаток № 1).

2. Власне корекційний етап (етап перетворення сімейної системи)

На цьому етапі психолог допомагає сім’ї набути досвіду, що стане моделлю оптимального сімейного функціонування. Це досягається руйнуванням неконструктивних шаблонів спілкування, встановленням ефективного зворотнього зв’язку, показу можливих перспектив розвитку сімейних стосунків, конструюванням нових моделей стосунків членів сімї при використанні різноманітних психокорекційних методик. Наведемо лише деякі з них:

1) “Сімейна скульптура”. Це метод виявлення місця індивіда в сімейній системі взаємовідносин, в реально існуючій ситуації чи уявній, ідеальній. Зміст даної методики полягає в тому, що розташування людей та об’єктів повинно фізично символізувати внутрішньосімейні стосунки на даний час, визначаючи те, яким сприймається місце кожного індивіда в сімейній системі. Кожен член сім’ї створює живий портрет сім’ї, розташовуючи найближчих родичів відповідно до власного бачення дистанції між ними. Таким чином, досвід кожного втілюється в живій картині і проектується на неї. Головною перевагою даної методики є її невербальний характер, який дозволяє зняти різноманітні захисти, проек