Курсовая работа: Особливості розумового виховання учнів в педагогічній спадщині В. О. Сухомлинського

З метою зміцнення світоглядницьких поглядів і переко­нань дітей доцільно залучати до видів діяльності, які сприя­ють поєднанню їх свідомості та почуттів з поведінкою, зо­крема до учнівського самоврядування та ін. Участь в активній позанавчальній діяльності дає змогу виявляти і відповідно коригувати помилкові світоглядні погляди і пе­реконання, відхилення від норм поведінки.

У формуванні наукового світогляду особлива роль на­лежить соціальній і професійній позиції педагога. Поєд­нання глибокої ідейної переконаності з високим професіо­налізмом, уміння реалізувати світоглядний потенціал сво­го предмета й організувати різноманітну діяльність для вияву учнями своїх світоглядних позицій є важливою умо­вою формування їх наукового світогляду.

Ефективність розумового виховання, яке є передумо­вою формування наукового світогляду, залежить від таких чинників:

—уміння педагога виокремити в навчальному предме­ті світоглядні твердження, ідеї, закони, закономірності, концепції і реалізувати їх під час навчання;

—дотримання педагогом принципу внутрішньо-предметних і міжпредметних зв'язків;

— оволодіння учнями аналізом, синтезом, порівнян­ням, узагальненням, умінням аргументувати свої думки, захищати свої світоглядні позиції;

—залучення учнів до активної громадської діяльності з метою зміцнення єдності світогляду і поведінки;

—своєчасне коригування відхилень у свідомості і пове­дінці учнів;

—відповідність світоглядної позиції педагогів і бать­ків потребам суспільства.

Про рівень сформованості наукового світогляду свід­чать відповіді учнів із світоглядних питань на уроках, їх діяльність та поведінка в різних ситуаціях, порівняльні дані спостережень педагогів, батьків та інших учасників педагогічного процесу, спеціальні співбесіди, обговорення моральних та інших проблем.

1.2 Василь Сухомлинський про розвиток творчого розуму в учнів початкової школи

В умовах постійно зростаючого обся­гу інформації, навчального матеріалу, що його повинна засвоїти дитина, ви­никає негайна потреба шукати шляхи ефективного навчання і виховання, скриті резерви розумової активності, підвищення самостійності у пізнан­ні навколишнього світу, методи і при­йоми більш якісного засвоєння дітьми знань, умінь і навичок у різних видах діяльності. Як по-сучасному звучать сло­ва Василя Сухомлинського про те, що «...у світлі нових завдань, поставлених перед школою, по-новому треба підхо­дити до питання про інтелектуальний розвиток людини». Якщо діти рідко залучаються до творчої роботи, часто позбавляються можливості самостій­но вирішувати завдання, доступні для їхнього розуміння; одержують знання у готовому вигляді, запам'ятовують їх і механічно відтворюють, то у такому разі їхня думка «дрімає». У подальшому діти стають інтелектуально пасивними, відчувають труднощі у навчанні [9, 639].