· ціни в умовах оплати готівкою;

· ціни, що формуються в рамках звичайних комерційних справ.

Виходячи з даних посилок ясно, що ціни, що фіксуються в рамках довгострокових міждержавних угод, будуть істотно відрізнятися від цін в угодах, чи від цін на товар, оплачуваний шляхом складних банківських операцій, в умовах визначених валютних обмежень і т.д. [12, c.55]

Постачальники товару на зовнішній ринок зустрічаються з істотними коливаннями цін, наданням різних знижок, додатковими надбавками. Крім того, практично завжди ціни на аналогічну продукцію відрізняються, тому що різні постачальники поставляють товари різної якості, комплектації і т.п. Значну частку в кінцевій ціні складають транспортні витрати.

У сучасній міжнародній торгівлі, особливо в торгівлі сировинними товарами і напівфабрикатами помітне місце займають посередницькі фірми, що також мають свій прибуток у результаті здійснення продажів. Що ж стосується торгівлі машинно-технічною продукцією, технічно складними товарами, то тут ціни, як правило, формуються тільки при безпосередньому контакті між продавцем-виробником і покупцем-споживачем. При цьому в ціну включаються всілякі складові - надбавки за гарантію, передпродажний і післяпродажний сервіс, упакування й ін.

Для вивчення і використання на практиці цінових показників світового ринку необхідно знати основні джерела даних про ціни. В даний час створені спеціальні банки даних практично для всіх товарів і товарних груп по регіонах і тимчасових періодах (для товарів сезонних). Величезні можливості надає система комп'ютерних телекомунікацій, що дозволяє в лічені хвилини одержати орієнтування практично на всі товари, що поставляються на світовий ринок. Однак це будуть ціни орієнтовні, що дозволяють експортеру й імпортеру мати стартову площадку для переговорів за цінами постачання. Механізм же ціноутворення залишився старим: аналіз попиту та пропозиції, проект ціни, виходячи із ситуації на ринку, і формування контрактної ціни в ході безпосередніх переговорів постачальника і покупця.

Інформацію про ціни світових товарних ринків прийнято підрозділяти на кілька груп.

Контрактна ціна - це конкретна ціна, що погодили між собою продавець і покупець у ході переговорів, що, як правило, нижче ціни пропозиції постачальника. Контрактна ціна дійсна на весь період дії контракту, якщо її не піддали перегляду в ході виконання постачань. Контрактні ціни ніде не публікуються, тому що вони представляють комерційну таємницю. У принципі, контрактні ціни на визначений товар у визначеному регіоні і при наявності невеликого кола продавців і покупців відомі. Практичне завдання полягає в зборі інформації і створенні банку даних [12, c.56].

Довідкові ціни - це ціни продавця, що публікуються в спеціалізованих виданнях, бюлетенях, а також у періодичній літературі, у газетах, журналах, у каналах комп'ютерної інформації. Коло товарів, що попадають у цінові довідники, в основному охоплює небіржові сировинні товари і напівфабрикати (нафта і нафтопродукти, чорні метали, добрива і т.д.). В даний час довідкова література за цінами на небіржові товари одержала дуже велике поширення. Так, експортер нафтопродуктів орієнтується на щоденні котирування цін потоварні і регіональні – що публікуються в довідниках, які можна одержувати щодня через систему комп'ютерного зв'язку. Однак варто мати на увазі, що між цінами які публікуються в довідкових виданнях, і фактичними цінами угод існує визначений зазор. Як правило, довідкові ціни трохи завищені. Довідкові ціни не реагують швидко на зміни кон'юнктури чи на будь-які політичні події, за винятком, може бути, цін на нафту - товар дуже специфічний. Разом з тим, вони відбивають динаміку цін на даному ринку і тенденції [12, c.56].

Біржові ціни - це ціни на товари, торгівля якими проводиться на товарних біржах. До біржових товарів відносяться в основному сировині і напівфабрикати. Ціни на біржові товари оперативно відбивають усі зміни, що відбуваються на ринку даного товару. Найменші зміни в ту чи іншу сторону кон'юнктури ринку моментально позначаються на біржових котируваннях. Це порозумівається тим, що самі біржові котирування є фактичними цінами угод саме в даний момент. Слід зазначити, що біржові котирування не відбивають "у собі" інші інструменти міжнародної торгівлі, як: умови постачання, платежу і т.д. Існує визначений регламент роботи біржі й участі в її роботі. Біржі функціонують щодня, і котирувальна комісія реєструє і публікує котирувальні ціни в спеціальних бюлетенях. Котирування бувають двох видів: термінові котирування (фьючерси) на товари, відсутні на даний момент, з умовами постачання через визначений час і котирування на реалізовані товари. Як показує практика, біржові котирування, досить гостро реагуючи на різні зовнішні "подразники", усе-таки не можуть відбивати дійсні тенденції в русі цін. Найчастіше на біржах проводяться операції, що носять відверто спекулятивний характер [12, c.57].

У міжнародній зовнішньоторговельній практиці фахівці орієнтуються на котирування найбільш відомих, які добре зарекомендували себе бірж, та мають персонал винятково високої кваліфікації, таких, як Лондонська біржа металів (LME - London Metal Ехспапgе),Чикагська біржа (Chіcago Board of Trade), що займається котируваннями і продажами зернових, чи Нью-Йоркська біржа бавовни (NYCE -New York Cotton Exchange).

Ціни аукціонів - показують ціни, отримані в результаті торгів. Це реальні ціни, що відбивають попит та пропозицію в даний часовий період. Аукціонний вид торгівлі є досить специфічним. На аукціонних торгах, наприклад, продається і купується хутро, тварини. предмети мистецтва.

Статистичні зовнішньоторговельні ціни - публікуються в різних національних і міжнародних статистичних довідниках. Дані ціни, що з'являються в подібних виданнях, визначаються шляхом розподілу вартості експорту чи імпорту на обсяг закупленої чи поставленої продукції. Ці ціни не показують конкретну ціну конкретного товару. З погляду їхнього практичного застосування вони цікаві для розуміння загальної динаміки зовнішньої торгівлі тієї чи іншої країни, для статистичних розрахунків, використовуються як приблизний орієнтир. У процесі узгодження цін експортер і імпортер, ґрунтуючись на власному аналізі даних про положення на ринку товару, приступають до переговорів, заздалегідь знаючи, на які поступки вони можуть піти. У світовій практиці ведення зовнішньої торгівлі відома велика кількість різних знижок. Цінові знижки - метод вторговування ціни з урахуванням стану ринку й умов контракту. По оцінках фахівців, існують близько 40 різних видів цінових знижок і надбавок. До найбільш розповсюджених відносяться наступні [12, c.59]:

· знижка продавця, коли за обсяг одноразової покупки (партії) чи за стійкість покупок експортер у процесі торгу надає знижку в залежності від ситуації на конкретному ринку. Може досягати 20-30% до первісної ціни;

· знижка для ексклюзивного імпортера, фірма-імпортер є єдиним постачальником товару в країну чи регіон, домагається найкращих умов для продажу цього товару, власне кажучи допомагає експортеру закріпитися на ринку даної країни. Досягає 10-15% від первісної ціни. Практикується в умовах ринку монопольної конкуренції;

· знижка "сконто", у випадку здійснення імпортером передоплати, повної чи часткової, за товар, що поставляється. Як правило, така знижка надається й у випадку прямого банківського переведення грошей при оформленні товарних накладних;

· знижка традиційному партнеру (чи бонусна), як правило, надається імпортеру, тривалий час працюючому на ринку з тим самим експортером. У даному випадку експортер упевнений у своєму партнері покупці з погляду правильного і своєчасного виконання контрактних зобов'язань; знижка надається, як правило, на річний обсяг продажів товару. Характерна, у першу чергу, для ринку досконалої конкуренції;

· знижки за покупку несезонного товару, як правило, надається на ринках сільгосппродукції, одягу, взуття й ін.

· дилерська знижка, надається оптовим і роздрібним торговцям, агентам і посередникам. Ця знижка повинна покривати видатки дилерів на продаж і сервіс і забезпечувати їм визначений розмір прибутку.

Розміри знижок визначаються окремо для кожного конкретного випадку. Як правило, розміри знижок варіюються між 2 і 10% від спочатку пропонованої ціни. Безумовно, досягаються і більш істотні знижки.

Розділ 2. Особливості ціноутворення на ринку ресурсів в аспекті міжнародної торгівлі

2.1 Особливе місце ринку ресурсів в міжнародних економічних відносинах

Ринки ресурсів є важливим структурним елементом ринкової економіки. Від ефективності функціонування ринків ресурсів залежить оптимальність їхнього використання, а виходить, стійкість і рівновага економіки, результативність роботи фірм, підприємств.

Всі економічні ресурси розділяються на матеріальні ресурси (земля і капітал) і людські (праця і підприємницька здатність). Відповідно розрізняються ринки природних ресурсів (землі), капіталу і праці. Сукупність цих ринків виконує в сучасній ринковій економіці найважливіші функції: по-перше, сприяє більш ефективному виробництву товарів і послуг (при зміні цін фірми прагнуть удосконалювати свої методи виробництва, для того щоб застосовувати більше дешевих і менше дорогих ресурсів); по-друге, тому що плата за економічні ресурси є основним доходом більшості людей.

Оскільки ресурси продаються і купуються, вони, природно, мають ціну. Ціни економічних ресурсів виступають у ринковій економіці у виді грошового доходу: прибутку (підприємницький доход), заробітної плати (доход від продажу праці), ренти (земельний доход). Отже, ціноутворення на ресурси є утворення визначених доходів - прибутку, заробітної плати, ренти.

Особливості ринків ресурсів узагальнено виражаються насамперед у тім, що внаслідок обмеженості ресурсів неминуче обмежений і сам обсяг виробництва (пропозиції). У силу обмеженості економічних ресурсів попит на них дуже стійкий; більш того, для ринку ресурсів характерна концентрація попиту, що робить типовими явища монопсонії (єдиний покупець) і олігопсонії (невелике число покупців) [25, c.107].

Важлива сторона проблеми використання природних ресурсів пов'язана з їхнім географічним розміщенням. Основна їхня частина зосереджена не в розвитих країнах, а в регіонах з відносно слабким рівнем економічного розвитку. Таке положення робить неминучим переміщення у величезних масштабах природних ресурсів з районів їхнього видобутку в райони їхньої переробки і споживання.. Існує проблема: як найбільше раціонально використовувати ці ресурси, забезпечивши ефективну структуру експорту, виключити перспективу перетворення паливно-сировинних галузей у переважні галузі господарства.

Істотне економічне значення має власність на природні ресурси. Державна власність дає можливість безкоштовно використовувати ряд природних ресурсів в інтересах суспільства (використання землі для будівництва транспортних магістралей, експлуатація лісових, водяних ресурсів, видобуток корисних копалин і т.д.) Використання природних ресурсів у приватному секторі звичайно припускає стягування спеціальних податків, рентних і інших платежів, що зменшують прибуток. В цьому контексті виникає таке поняття ринку природних ресурсів як – сировинні матеріали.

Статистика ООН відносить до сировинних товарів продовольство, сировинні матеріали (шкіряна сировина; каучук, включаючи синтетичний; лісопродукти, включаючи целюлозу і папір; текстильні волокна й ін.), такі природні ресурси як руди й інші мінерали, включаючи природні добрива, паливні товари і кольорові метали. У той же час чорні метали і хімічні продукти, пряжу, тканини ООН відносить до готових виробів.

У цілому досить складно провести границю між сировинними товарами і готовими виробами. У вузькому розумінні сировина містить у собі тільки продукцію видобувної промисловості і сільського господарства, у широкому - усі матеріали, (вугілля, що добуваються безпосередньо з навколишньої середовища, нафта, руди, ліс і ін.), а також напівфабрикати, тобто матеріали, які зазнали обробки й у свою чергу виступають сировиною для готової продукції (метали, хімічні товари, пряжа, фанера і т.д.) (див. додаток 1) [25, c.108].

Міжнародна торгівля сировиною в значно більшому ступені, чим торгівля готовою продукцією, монополізована найбільшими компаніями промислово розвитих капіталістичних країн, насамперед ТНК. THK контролюють, приміром, до 80-90% експорту кави, какао, бавовни, лісових продуктів, тютюну, джуту, міді, залізної руди і бокситів. При цьому в кожнім конкретному випадку контроль здійснюється трьома-шістьма ведучими фірмами, що мають можливість контролювати ціни на відповідних ринках.