Курсовая работа: Особливості використання казки в психокорекції Едипового комплексу

При використанні психотерапевтичних казок важливі три речі:

· Доречність

· Щирість

· Дозованість

Як би не любив психолог казки, їхнє використання повинне бути доречним. У іншому випадку можна спотворити всю ідею. Першу психотерапевтичну казку доречно використовувати лише тоді, коли вона найбільше яскраво й образно ілюструє основну думку психолога при формулюванні "зворотнього зв'язку" клієнту.

2.2 Дослідження особистісної проблематики суб’єкта та можливості психокорекції за допомогою казки

Емпіричне дослідження складається з трьох казок, які було запропоновано розповісти учасникам активного соціально-психологічного навчання – „Казка життя”, „Моя улюблена казка”, перенесення улюбленого казкового персонажу в улюблену казку.

Перший варіант казки дає можливість дослідити актуальний настрій, стан, самооцінку, несвідомі аспекти психіки: глибинно-психологічні передумови формування особистісної проблематики суб’єкта, тенденції на майбутнє. Другий варіант казки більш спрямований на дослідження минулого дитячого досвіду, позиції в сім’ї, глибинні аспекти психіки. Третій варіант роботи з казками дає можливість виявити тенденції психіки на майбутнє і приховані бажання піддослідних.

Всі ці казки в єдності є дуже інформативним матеріалом для суб’єкта дослідження лише в комплексі з правильною інтерпретацією психолога та діалогом з автором казок, в якому психолог має можливість уточними певні моменти, проговорити неусвідомлювані аспекти проблематики особистості. Це в комплексі з іншими методами дослідження є дуже дієвим засобом дослідження глибинно-психологічних передумов виникнення особистісної проблематики, усвідомлення яких сприяє психокорекції особистості .

В казці життя О. обрані персонажі саме пінгвіни, які живуть в холодних краях, для яких морозні температури – це природне середовище. Знову ж таки є прагнення піти з дому (пінгвіна перевезли в теплі краї) – знайти людей, які б по відношенню до неї проявляли емоційне тепло і любов, прагнення відмежуватися від травмуючого минулого, від сім’ї, неначе переродитися (пінгвін виявився не пінгвіном, а теплолюбивою пташкою фламінго). Також простежується бажання знайти захист в чоловікові, бажання отримати тепло, любов, спокій. При цьому несвідомо обираючи такого ж партнера, який би сам пережив в житті якісь труднощі, щоб був здатний зрозуміти її проблеми.

Неблагополучні стосунки в сім’ї (стосовно О. в сім’ї проявляли фізичне і психологічне насилля сестра і мати) сприяли замкнутості, ізольованості і в казці це відображується розколотим льодом (неначе земля тріснула під ногами). І після цієї події вже життя стало іншим – паралельно з пінгвінами, але не було можливості до них перескочити – паралельно з людьми, але водночас одинокою, емоційно замороженою, ізольованою, заблокованою. Саме тут криються витоки тенденції до психологічної імпотенції. Є надія на те, що хтось сторонній допоможе вийти з сім’ї, допоможе вирішити проблеми.

Вся казка будується на тому, що активність проявлялася самою О. тільки в сім’ї, але вона за неї поплатилась – всі прояви активності каралися фізично та психологічно, усікалися – пінгвіна карали за його неслухняність, за його цікавість. Це сформувало у О. пасивну позицію в житті - інші люди керують її життям – пінгвіна забрали експедитори і відвезли в теплі краї.. Знову ж таки прослідковується проблема одинокості, нездатності самій будувати стосунки з людьми.

Обирається незвичний окрас пір’їнок як бажання бути незвичайно привабливою, як бажання виділитися серед людей, особливо від батьків і сестри, які завдали їй неприємних переживань. Та крім зовнішньої привабливості до цього немає підстав, щоб це здійснити, тому що пасивна. І хоч вона прагне бути не схожою на членів своєї сім’ї, проте сама проявляє такі ж риси, як і вони – вони обмежені в проявах тепла і любові, і вона.

Своєю улюбленою казкою О. називає казку про Крихітку-Хівруньку. Знову ж таки улюблений персонаж – дівчинка, над якою знущаються в сім’ї, яка не спілкується з членами сім’є, шукає допомоги від іншої людини (корови), як і казці про пінгвіна. Проте О. Вважає себе розумнішою та кращою за своїх рідних, якоюсь особливою (дівчина приспала сестер, лише її корова так любила і так допомагала, лише її обрав принц). Ще тут прослідковується момент, що лише переживши розчарування можна отримати щастя. Є тенденція ускладнювати ситуацію, щоб відчути ті ж переживання, які вона отримувала від близьких. Прослідковується натяк на тенденцію до психологічної смерті, до повернення в утробу (вухо – як символ пуповини, а Крихітка кожного разу як виникає важка ситуація – завдання від мачухи – влазить в одне вухо, а в інше вилазить), особливо, коли О. з’ясовує стосунки з матір’ю.

Ще цікаво, що з казки витіснений батько, адже в самій казці він присутній, тобто є образа на батька, за те, що він не захистив її від нападок сестри і матері, за його пасивність, хоча сама проявляє пасивність, бо активніс?