Курсовая работа: Особливості жіночого світосприйняття у романі Вірджинії Вулф "Місіс Делоуей"
Міністерство освіти і науки України
Львівський національний університет імені Івана Франка
Факультет іноземних мов
Кафедра світової літератури
Курсова робота
ОСОБЛИВОСТІ ЖІНОЧОГО СВІТОСПРИЙНЯТТЯ У РОМАНІ
ВІРДЖИНІЇ ВУЛФ "МІСІС ДЕЛОУЕЙ"
студентки ІНА-34
факультет іноземних мов
Білик І.В.
Науковий керівник:
асистент кафедри
світової літератури
к. ф. н. Поліщук Н.Ю.
Львів-2006
Зміст
Вступ
Основна частина
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Модернізм - сумарний термін, що позначає сукупність літературних напрямів та шкіл ХХ століття, яким притаманні формотворчість, експериментаторство, тяжіння до умовних способів, антиреалістична спрямованість. [1]
Модернізм - це мистецтво, що втратило людину, відмовившись від розкриття її характеру і долі в їх умовності конкретно-історичних особливостей соціальної дійсності. [2] Відмінні риси модернізму пов’язані з відмовою від соціальної проблематики, національних традицій, від встановлення логічних зв’язків між явищами навколишнього світу.
В англійській літературі модернізм став переважаючим напрямом у 20-х роках. У першому десятиліття лідирувала група письменників, представники якої називали своє мистецтво "сучасним" (modern); звідси і виникають терміни "модернізм" і "модерністи". Всі ці митці шукають різних форм втечі від дійсності та її актуальних питань, замикаються у вузькому світі інтимних переживань, приватних проблем. Для них в тій чи іншій мірі характерним є песимістичний погляд на людину, абсолютизація світу її внутрішнього стану і емоцій. Світосприйняття модерністів спирається на теорії сучасних філософів - ідеалістів і вчення Фрейда. Своїм попередником і вчителем багато з них вважають Лоуренса. Багато спільного також є і в творчості Хакслі - його скепсис і невіра в людину. Але більшість письменників цього напрямку декларують свою увагу до проблем зовнішнього світу і заглиблюються в художнє дослідження та відображення внутрішнього світу окремої особистості.
Найбільш типовим представником англійського модернізму 20-х років і водночас найбільш значним із письменників цього напрямку був Джойс, але його теоретиком виступала Вірджинія Вулф (Virginia Woolf, 1882-1941), голова "групи Блумсбері" і одна з представників літературної школи, що отримала назву "психологічної".
Творчість Вулф, одного з класиків світової літератури ХХ століття багатогранна: романи, есе, літературна критика, біографії, історико-культурні нариси. Творчим кредо письменниці було подолання умовних меж жанрів і створення нових модифікацій і художніх форм. У цьому змісті Вулф є знаковою фігурою для культури ХХ та ХХІ століть.
В. Вулф об’явила себе противницею реалізму. В ряді літературних статей вона відверто висловлюється проти реалізму та реалістів свого часу. "Вулф звинуватила художників-реалістів у сліпоті по відношенню до "головного" і "справжнього" у житті людини і в манері зображати "швидкоплинне" та "тривіальне". "Справжнє" в уявленні Вулф - учениці Бергсона і переконаної ідеалістки - було те, що таїться в глибинах свідомості та підсвідомості людини, "тривіальним" - суспільні зв’язки і відносини, так як вони не мають "вічної" цінності". [3]
У статті "Сучасна художня проза" Вулф, протиставляючи творчість Уелса, Голсуорсі та інших відомих англійських прозаїків-реалістів творчості "молодих" на чолі з Джойсом, писала: "Всі вони матеріалісти, і тому, що вони переймаються матеріальним життям людей, а не духовним, вони нас не лише розчаровують, але й приводять до висновку, що, чим швидше англійська проза чемно повернеться до них спиною і руше вперед - нехай навіть в пустелю, - тим краще для нашої душі". Матеріалісти неприйнятні для неї тому, що "пишуть про неважливі речі". Вони "витрачають велику майстерність і не менші зусилля на те, щоб передати тривіальне та швидкоплинне як істинне та вічне".
Про ворожість "сучасного" (модерністського) мистецтва творчості критичних реалістів (котрих Вулф називає матеріалістами) письменниця говорила з самого початку 20-х років. Вона закликала митців слова звільнитися від умовностей, яких зазвичай дотримуються романісти, і створити витвір, що розкриває таємниці душі. "Давайте, - писала вона, звертаючись до сучасних авторів, - фіксувати кожен атом в тому порядку, в якому вони виникають в нашій свідомості. Давайте малювати візерунки, які залишають у свідомості навіть мимолітні враження і незначні події, якими б неясними вони не здавались".
--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--