Основні відомості про господарство Табл.2

Район вирощування	Київ
Ґрунти	Чорнозем опідзолений
Вміст гумусу	2,1 %
Культура	Яблуня
Площа насаджень	100 га
Вивчаємий патоген	Парша яблуні

4.2 Агрокліматична і ґрунтова характеристика району

Місто Київ розташовано в північній частині України порівняно неподалік від її центру. Географічні координати міста є такими: 500 27I північної широти і 300 31I східної довготи. У цілому клімат Києва є помірно континентальним з м’якою зимою і теплим літом.

Температура повітря залежить передусім від надходження сонячної радіації, яка, у свою чергу, визначається кутом падіння сонячних променів.

Середньорічна температура повітря в Києві становить 7,7°С, найвища вона в липні (19,3°С), найнижча - у січні (мінус 5,6°С)

У цілому температура повітря в Києві на кілька десятих градуса вища, ніж у містах, що розташовані поряд. Більшою є відмінність взимку, меншою - влітку. Найхолоднішим за період спостережень був 1942 р., середньорічна температура якого становила 5,1°С. Найтеплішим виявився 2007 р. - 9,9°С.

Найнижча середньомісячна температура повітря в січні (мінус 15,0°С) зафіксована в 1942 р., найвища (2,1°С) - в 2007 р.

Найнижча середньомісячна температура в липні (16,9°С) спостерігалась у 1902, 1935 і 1979 рр., найвища (25,5°С) - в 1936 р.

Найхолодніше в Києві, як правило, 18-25 січня (так звані “хрещенські морози”). Найвища температура повітря характерна для періоду 15-20 липня.

Абсолютний мінімум температури повітря (мінус 32,9°С) зафіксовано 11 січня 1950 р., абсолютний максимум (39,4°С) - 30 липня 1936 р.

В останні 100-120 років температура повітря у Києві, так само як і в цілому на Землі, має тенденцію до підвищення. Протягом цього періоду середньорічна температура повітря в Києві підвищилася приблизно на 1,5°С. Найбільше підвищення температури повітря спостерігається у грудні - березні.

У середньому за рік у Києві випадає 650 мм атмосферних опадів, найменше - у березні та жовтні, найбільше - в липні.

Тривалість періоду зі сніговим покривом становить близько 80 днів. Найбільший період (193 дні) спостерігався взимку 1906-1907 рр. Максимальна висота снігу (66 см) зафіксована на початку березня 1970 р.

Поширеними ґрунтами в Лісостепу є мало - і середньогумусні типові чорноземи, опідзолені чорноземи і темно-сірі ґрунти, сірі та ясно-сірі лісові ґрунти. На терасах Дніпра трапляються солонцюваті ґрунти, солонці та солончаки, в річкових долинах - лучні, дернові та болотні ґрунти.

Розрахункові дані по системі засобів захисту плодового саду від парші і робочий план подані у вигляді таблиць 3 та 4.

Висновки

1. Парша - одна з найбільш поширених і шкідливих хвороб яблуні. ЇЇ збудник сумчастий гриб Venturia inaequalis (Cooke) Winter (конідіальна стадія Fusicladium dendriticum (Walroth) Fuckel), уражуючи листя, квітки, зав’язь, плоди, а іноді й пагони, зумовлює різке зменшення врожаю, погіршення товарної якості плодів, зниження стійкості рослин і продуктивності насаджень.

2. Основним джерелом первинної інфекції є сумчаста стадія патогену, яка формується і зимує на ураженому опалому листі яблуні. Додатковим джерелом первинної інфекції може бути також конідіальна стадія, що зимує на уражених пагонах яблуні і на території України зустрічається у Прикарпатті та Закарпатті.

3. Поширення первинної інфекції відбувається рано навесні і тісно збігається у часі з досить сприйнятливими до ураження фазами розпускання бруньок, цвітіння, утворення зав’язі, наростання листя і фор