Курсовая работа: Партійна система України. Політичний маркетинг
Для досягнення поставленої мети автор вирішив низку задач:
- уточнити термінологію та типологію партійних систем;
- виявити особливості формування партійної системи України та тенденції і перспективи її подальшої еволюції;
- дослідження предмета, функцій і видів політичного маркетингу;
- визначити основні закономірності формування українського політичного ринку, який з розвитком демократії має стати основним регулятором соціально-політичного життя країни;
- проаналізувати взаємозв’язок, взаємозалежність партійної системи і політичного маркетингу.
З’ясування мети і означення задач дослідження зумовили наступні методи наукового пошуку:
- системний метод дав змогу розглянути політичний маркетинг як цілісний організм, який має досить чітку внутрішню організацію, а також перебуває в безперервній взаємодії з оточуючим середовищем;
- історико-політологічний метод виявився досить ефективним для аналізу історичних особливостей становлення партійної системи.
При написанні роботи також використані принципи і методи критично-конструктивного, порівняльного аналізу, соціально-філософського, структурно-функціонального підходів до розглядуваних проблем.
Аналіз джерельної бази. Досягнення поставлених мети і завдань стало можливим лише при залученні різноманітних типів джерел:
1. Нормативно-правові акти:
- Конституція України від 28.06.1996;
- Закон України «Про внесення змін до конституції України» від 8.12.2004;
- Закон України «Про політичні партії» від 5.04.2001;
- Закон України «Про вибори народних депутатів України» від 25.03.2004;
- Закон України «Про вибори Президента» в редакції Закону від 18.03.2004.
Найкорисливішим є Закон України «Про політичні партії», в якому дається визначення «партії», а також регулюються її діяльність.
2. Автором були використані та проаналізовані програмні документи (програми, передвиборчі програми, статути) таких партій та політичних об’єднань, як «Партія регіонів», «БЮТ», «НУНС», «Комуністична партія України», «Соціалістична партія України», «Блок Литвина», «Свобода», «Братство», «Пора», «Зелена партія України» тощо.
3. Серед періодичних видань, найкорисливішими виявилися «Дзеркало тижня», «Полис», «Полития», «Социум и власть», «Політичний менеджмент», «Комсомольская правда в Украине».
Дуже цікавими є статті «Дзеркала тижня» Мустафіна О. «Слони, осли та інші звірі. Домашнє завдання для партійних активістів», Єрьоменко А., Яценко Н. «Чия передвиборна «цукерка» солодша?», а також із «Комсомольской правды в Украине»Сварника І. «У регионалов символика царственная, а у «Поры» - агрессивная», у якій автор трактує символіку українських партій.
4. Серед довідково-енциклопедичної література незамінним виявився «Політологічний енциклопедичний словник» / За ред. Ю.С.Шемшученка, В.Д. Бабкіна. У якому автор знайшов ключові поняття даного дослідження: «партійна система», «багатопартійність», «політичний маркетинг», «політичний ринок», «імідж», «бренд» тощо.
5. Серед великої кількості Інтернетних видань найцікавішими виявилися статті Якименко Ю. «В Україні відбувається кристалізація партійної системи»; «Тенденції еволюції виборчих технологій в Україні»; Грибакина Н.В., Степнова Л.А. «Политический символ как средство политического воздействия».
Корисливими також є політологічні сайти:
- Как победить на выборах, выиграть выборы? // http://www.33333.ru/;
- Міжнародний центр перспективних досліджень // http://www.icps.kiev.ua/;
- Избиратель.ru // http://izbiratel.ru/ тощо.
Найбільш цінним дослідженням є монографія С.П.Шубіна «Політичний маркетинговий аналіз: метод, теорія, практика», у якій висвітлена сутність політичного маркетингу. Не менш цікавим є посібник В.М. Бебика «Менеджмент виборчої кампанії: ресурси, технології, маркетинг», де викладено основи проведення виборчих кампаній в умовах цивілізованого демократичного змагання за політичну владу. Чудовими дослідженнями є посібники російських політологів – Э.Янбухтина «Технологии успешной избирательной кампании» и «Политический менеджмент» / Под ред. В.И.Жукова, А.В.Карпова и др.
Необхідними виявилися також автореферати таких українських дослідників, як В.М. Бебик, О.Ю. Бойко, Л.М. Дунаєва, Л.О.Кочубей, Н.В.Лікарчук, Г.М. Малкіна, Є.Р. Петрикова, Е.Ф. Пуфлер тощо.