Зміст

Вступ

1. Природно–економічні умови господарства

1.1 Загальні відомості про господарство

1.2 Агрономічна та агрофізична характеристика ґрунтів і рекомендації щодо їх раціонального використання

1.3 Агрокліматичні умови розташування господарства

1.4 Експлікація і трансформація земельних угідь

2. Проектування та обґрунтування нової сівозміни

2.1 Структура посівних площ у господарстві на рік виконання курсової роботи

2.2 Структура посівних площ та існуюча в господарстві система сівозмін

2.3. Проектування нової сівозміни та її агротехнічне обґрунтування

2.4 Економічна оцінка існуючої в господарстві сівозміни і запроектованої для освоєння

3. Запровадження та освоєння запроектованої сівозміни

4. Система обробіток ґрунту в полях сівозміни

5. Система агротехнічних, хімічних і біологічних заходів боротьби з бур`янами на полях сівозміни

5.1 Система агротехнічних заходів боротьби з бур`янами в сівозміні

5.2 Система хімічних заходів боротьби з бур`янами

5.3Біологічні заходи боротьби з бур`янами

Висновок

Список використаної літератури

Додатки

Вступ

Багатовіковий досвід землеробства показує, що при беззмінному обробленні більшості сільськогосподарських культур їх врожайність знижується. І в сучасних умовах, незважаючи на комплексну хімізацію, механізацію, меліорацію землеробства, запобігти цьому зниженню поки не вдається, хоча з позицій спеціалізації землеробства беззмінні посіви були б економічно дуже вигідні. Особливо різке зниження врожаю дають беззмінні посіви цукрового буряка, соняшника, льону, зернобобових і інших культур.

Підвищення родючості і врожайності сільськогосподарських культур можливе лише при запровадженні науково обґрунтованої системи землеробства, що забезпечує комплекс взаємопов`язаних агротехнічних, меліоративних і організаційно – господарських заходів , які забезпечують інтенсивне і найбільш раціональне використання сільськогосподарських угідь, вирощування врожаїв різних культур та підвищення родючості ґрунту.

Серед агротехнічних заходів найбільш важливими є:

1. Впровадження та освоєння науково обґрунтованих сівозмін;

2. Впровадження системи раціонального обробітку ґрунту в полях сівозмін;

3. Застосування системи заходів боротьби з бур`янами.

Наявність у сівозміні культур з різною тривалістю вегетаційного періоду і з різною технологією оброблення дає можливість розвантажити періоди напружених робіт під час посіву і збирання, рівномірніше використовувати робочу силу і техніку і виконати всі польові роботи в оптимальний термін і при високій якості. Правильна організація системи сівозмін у господарстві з урахуванням особливостей землекористування створює передумови для високопродуктивного використання широкозахватної техніки й інших засобів виробництва, для успішного впровадження підрядної й інших прогресивних форм організації праці.

Сівозміна – це науково обґрунтоване чергування культур, а при необхідності і парів у часі та на території. Перелік сільськогосподарських культур і парів у порядку їх чергування називають схемою сівозмін. Кожна сівозміна має певну кількість певну кількість нарізаних і закріплених у натурі полів. Для ефективного використання техніки в кожному полі доцільно розміщувати одну культуру. Поле сівозміни, в якому вирощують кілька культур, називають збірним полем. Кожна сівозміна складається на основі запланованої для неї структури посівних площ. Структура посівних площ – це співвідношення площ посівів різних сільськогосподарських культур.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--