Курсовая работа: Підвищення ефективності силової підготовки кваліфікованих лижників-гонщиків в підготовчому періоді

У самому загальному вигляді управління складається з декількох стадій: прийняття рішення, організація виконання, збір і обробка інформації, підведення підсумків. По своїй суті управління це процес перекладу складної динамічної системи з одного стану в інше, заздалегідь задане, шляхом впливу на її змінні. Однак, для цього в керуючій системі необхідно мати моделі об'єкта в його сучасному і перспективному стані. Проте, навіть при наявності самої моделі, необхідний пошук найбільш ефективних тренувальних коштів і методів. Ось чому найактуальнішим питанням управління тренувальним процесом у всіх ланках залишається його раціональне планування [3, 39, 48].

Обов'язковою умовою оптимального планування тренувального процесу є постійний педагогічний і медично-біологічний контроль [6, 7].

До загальних задач управління системи тренувального процесу відносяться: а) розробка програм тренувального впливу, б) поповнення науково-теоретичної ерудиції, в) корекція поведінки спортсмена.

Це коло задач має шлях зворотного зв'язку: 1) тренер отримує інформацію про стан керованої системи від спортсмена, 2) переробляючи цю інформацію, тренер виробляє рішення про коригуючи можливості, визначаючи коло можливих засобів і методів впливу.

Не менш важливою задачею в управлінні тренувальним процесом є визначення компонентів управління і послідовність (алгоритм) їх виконання. Під алгоритмом управління розуміється послідовність дій управління. У основному дії управління мають наступну послідовність:

1) розробка мети управління,

2) розробка задач, які необхідно вирішити для введення спортсмена в новий бажаний стан,

3) на основі мети і задач розробка засобів, методів і послідовності їх рішення у часі (визначення структурних ланок, етапів і т.д.),

4) розробка засобів та методів контролю ефективності управління та строків контролю,

5) аналіз розробки виконання наміченого на першому етапі управління,

6) оцінка результатів проробленої роботи і виявлення невідповідностей з планом,

7) аналіз причин невідповідностей, корекція, уточнення задач в процесі управління.

Основою при складанні програм є тренувальне навантаження. Однак, при розподілі навантаження велике значення мають індивідуальні дані спортсмена (вік, кваліфікація, стаж, переносимість і т.д.) [7, 8, 11].

В.Н. Платонов [44,45] вважає, що тренувальні навантаження необхідно характеризувати наступними компонентами:

а) характером вправ,

б) інтенсивністю роботи при їх виконанні,

в) тривалістю роботи (протяжністю відрізків або дистанції),

г) тривалістю і характером відпочинку між окремими вправами,

д) кількістю повторень вправ (тривалість роботи).

Співвідношення цих компонентів в тренувальних навантаженнях визначає величину і спрямованість їх впливу на організм спортсмена.

Способи підвищення об'єму і інтенсивності:

1) підвищення швидкості виконання,

2) збільшення дистанції,

3) збільшення ваги снарядів,

4) збільшення тривалості виконання вправ або тренувальних завдань,

5) заміна легких вправ більш складними,

6) збільшення числа повторень.

У кожному занятті є своя міра гранично допустимих навантажень, але будь-яке навантаження повинне визначатися і залежати від віку, статі, підготовленості займаючихся. Величину тренувального навантаження В.Н. Платонов [44] характеризує і ранжує в тренувальних заняттях на чотири умовних групи: 1) великі, 2) значні, 3) середні, 4) малі.

Великі навантаження супроводжуються значними функціональними зсувами в організмі спортсмена, зниженням працездатності. Зовнішнім критерієм великого навантаження є нездатність продовжувати виконання пропонуємої роботи.