Курсовая работа: Планування роботи МТП з розробкою технології оранки поля після вирощування озимої пшениці

Вступ

В курсовому проекті на задані сільськогосподарські культури розраховані технологічні карти, по яких складений план механізованих робіт і побудований та скорегований графік машиновикористання.

Виконаний тяговий та кінематичний розрахунок агрегату для оранки після збирання озимої пшениці, знайдена його продуктивність та витрати палива.

Розглянута організація роботи агрегату в загінці, розроблені основні положення техніки безпеки, та питання зберігання техніки, зроблений розрахунок по визначенню затрат праці та коштів на 1 гектар при оранці після збирання озимої пшениці.

Курсовий проект представлений пояснювальною запискою об’ємомлистів та графічною частиною на 2 листах формату А-1.

1. Теоретична частина

1. 1 Стан та перспективи розвитку АПК країни

Шляхом реформування сільськогосподарського сектору в Україні був значною мірою унікальний. У грудні 90-го року ще за радянських часів, Верховна Рада Української РСР ухвалила Постанову «Про земельну реформу», відповідно до якої всі землі було оголошено об’єктом земельної реформи.

А вже з березня 92-го року Верховна Рада прийняла Постанову «Про прискорення земельної реформи та приватизації землі», у перше постановивши завдання з приватизації землі. Наші аграрні перетворення здійснювалися у п’яти напрямках.

Перший – земельна реформа. Вона була спрямована на втілення в життя гасла «Земля належить тим, хто на ній працює», треба було навіки закріпити й надійно захистити права власності селян на землю.

Другий – господарська реформа. Вона передбачала перетворення колгоспів і радгоспів у приватно-ринкові структури, збереження цілісності земельних масивів та майнових комплексів великих підприємств, вільний вибір селянами різних форм господарювання.

Третій – формування аграрного ринку на місті старої планово-розподільчої системи, збуту продукції. Мільйони працівників, спеціалістів та керівників господарств треба навчити ринкових методів ведення господарства, заробляти доходи не в державі, а на вільному ринку, зокрема й на зовнішньому.

Четвертий – фінансова стабілізація. Належить фінансово оздоровити галузь, зняти з неї непосильний борговий та податковий тягар, відкрити шлях інвестиціями і кредитом, зупинити наростання цінових диспропорцій, безробіття та падіння доходів селян.

П’ятий – соціальний розвиток. Перед державою постала глобальна проблема – перетворити село з трудових придатків колгоспів і радгоспів у самостійні територіальні громади, створити в них нормальні умови для життя, побуту, праці й відпочинку.

Рішучі заходи з реформування стали рубежем, який чітко відділяє часи кризи від періоду піднесення.

Перелом настав, коли на більшості напрямків – це передусім приватизація землі, створення господарських структур ринкового типу, формування аграрного ринку та фінансове оздоровлення галузі – було досягнуто реальних зрушень. Лише тоді кризу змінила стабілізація, а згодом почалось економічне зростання.

За п’ять років по-реформованого періоду (2000-й – 2004-й, з урахуванням прогнозу на поточний рік) середньорічний приріст сільськогосподарського виробництва в Україні становить 6%.

Формування прозорого аграрного ринку – необхідна передумова вступу України до Світової організації торгівлі. Практика реформування свідчить, що тільки на організованому ринку можна заробляти гроші, і насамперед на світових ринках.

Треба активніше просувати, а головне – продавати вітчизняну продукцію на зовнішні ринки. Можливість дуже велика. За поточний рік експорт сільськогосподарської продукції зріс порівняно з 1994-м у 2,5 рази, а сальдо зовнішньоекономічної торгівлі збільшився у тричі.

Найгострішою на сьогодні є проблема технічної модернізації галузі. Її розв’язання потребує багато часу – не рік і не два.

Це справді загальнодержавна проблема вирішення якої має об’єднати аграрний, промисловий, банківський капітал – за активного державного стимулювання.

Україні потрібно Державна конкретна, підкріплена фінансовими ресурсами й економічними механізмами, програмами механічної політики в аграрному секторі.

1.2 Характеристика господарства

Приватне підприємство «Агрофірма «Славутич» створене 20 березня 2000 року на базі бувшого КСП «Дніпро» Нікопольського району, але не є його правонаступником. Підприємство знаходиться на території селища Червоногригорівка, яке розташоване в степовій зоні, зоні ризикованого землеробства. Селище Червоногригорівка розташоване в 17 км. від м. Нікополя та в 13 км від м. Марганець, що дає змогу вести свою виробничу та торгівельну діяльність в повному обсязі, не маючи незручностей щодо реалізації продукції сільськогосподарського виробництва.

Підприємство межує з ТОВ ДП «Агро-Аврора», ПП «Оазис», ТОВ «Атлант» та іншими підприємствами.

Ґрунти на території підприємства переважно чорноземи, але також є поля із змитими чорноземами тому, що в КСП «Дніпро» проводилося зрошування посівів.

Погодні умови на території підприємства переважно такі: зима холодна та суха, весна затяжна та суха, літо жарке, опади випадають у виді ливнів, що не дає можливості поповнити вологу в ґрунтах і лиш восени випадають дощі, що дає можливість вкоренитися озимим культурам. В середньому за рік випадає 250-350 мм опадів.

Приватне підприємство «Агрофірма «Славутич» налічує 14 підрозділів, з яких: 5 виробничих підрозділів: 4 – по рослинництву, 1- по тваринництву та 9 обслуговуючих. Всього працює 201 чоловік. Підприємство обробляє 6118 га сільськогосподарських угідь, з них 5780 га ріллі та 338 га багаторічних насаджень. Землі розташовані на територіях Червоногригорівської селищної, Покровської та Придніпровської сільських рад. ПП «Агрофірма «Славутич» орендує земельні ділянки у 1542 власників.

Метою діяльності ПП «Агрофірми «Славутич» є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація, інші види господарської діяльності, в т.ч. прискорення впровадження нової техніки в виробництві, побуті, соціальній сфері, а також отримання прибутку шляхом задоволення попиту на товари, роботи, послуги на внутрішньому і зовнішньому ринку.

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--