Курсовая работа: Політика управління фінансовими ризиками
По фінансових наслідках всі ризики підрозділяються на такі групи: ризик, що влече тільки реальної економічної втрати або упущену вигоду; ризик, що влече як економічні втрати, так і додатковий дохід.
По характері прояву в часі виділяють постійний і тимчасовий фінансовий ризик.
За рівнем фінансових втрат ризики підрозділяють на: припустимі, критичні й катастрофічний фінансові ризики.
По можливості передбачення ризики ділять на: прогнозовані й непрогнозовані. По можливості страхування фінансові ризики підрозділяються на: страхові й не страхові.
Така класифікація включає всі основні групи ризиків, що дозволяє неї використати в процесі розробки стратегії по їхньому зниженню.
Існують різні точки зору й підходи щодо класифікації ризиків. Класифікація являє собою систему угруповання ризиків на основі єдиних критеріїв, ознак, характерних рис і залежно від цілей здійснення ефективного керування ними.
По об'єкті виникнення можна виділити три групи фінансових ризиків: ризик окремої фінансової операції; ризик різних видів фінансової діяльності; ризик фінансової діяльності підприємства в цілому.
По можливості подальшої класифікації виділяють: прості (неможливо розділити на окремі підвиди); складні (ризики, що включають підвиди). Однак дана класифікація не враховує ризику банкрутства, що характерний для підприємств в умовах економічної кризи й мінливої ринкової кон'юнктури.
Гранатуровим В. М., Шевчуком О. Б. [20] запропонована наступна класифікація ризиків:
за часом виникнення: ретроспективні, поточні й перспективні;
по сфері виникнення: виробничий, комерційний, фінансові й ризик страхування;
по основних факторах виникнення: політичні (зміна політичного середовища), економічні (несприятливі основи в економіці держави й підприємства);
по характері обліку: зовнішні (політичні, економічні, демографічні, соціальні, географічні), внутрішні (обумовленою діяльністю підприємства);
по характері наслідків: чисті, спекулятивні.
Дана класифікація не дає повної можливості чітко визначитися з виникненням ризику, його оцінкою щодо його зниження або ліквідації.
Трохи іншу представляє класифікацію фінансових ризиків Сідух В. [140], характеризуючи їх по типу втрат і розділяючи на прямі майнові ризики й ризики, пов'язані із зобов'язаннями.
Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства. Фінансові ризики найбільш рухливі й різноманітні. Серед них виділяють ризики: процентної, кредитної, валютний, неплатоспроможності, ліквідності, ринкових, інфляційний, фінансових зловживань.
Виходячи з вище викладеного, під фінансовим ризиком варто розуміти ризик фінансової стратегії, що приводить до одержання збитків, тобто погрозі банкрутства підприємства внаслідок впливу переважно зовнішніх факторів, або одержанню позитивного результату діяльності підприємства.
Таким чином, можна зробити висновок, що існує велика розмаїтість видів ризиків і їхніх класифікацій. Однак у сучасних дослідженнях не приділяється достатньої уваги проблемі класифікації ризиків, що приводять до банкрутства підприємства.
Передумовою для вибору видів фінансових ризиків, що приводять до банкрутства підприємств, послужив кризовий стан багатьох
Ризиком можна управляти, використовуючи різноманітні методи, що дозволяють аналізувати настання ризикового випадку й вчасно робити заходи щодо його зниження.
Для рішення проблеми мінімізації несистематичних ризиків перед нами коштує завдання вдосконалювання методичного підходу до аналізу фінансового стану підприємства, що дозволить оцінити ймовірність виникнення кризової ситуації й ступінь залежності виникнення банкрутства підприємства від ризику неплатоспроможності, ризику зниження фінансової стійкості й інших видів ризиків. Необхідно враховувати виникнення, ступінь впливу на діяльність підприємства систематичних ризиків. З їхньої оцінки лежить аналіз зовнішнього середовища діяльності підприємства, що дозволяє оцінити взаємини з банками, іншими кредиторами, контрагентами й з напрямку вдосконалювання діагностики банкрутства підприємства.
Трактування поняття й запропонована класифікація фінансових ризиків дає можливість більше обґрунтована розробити механізм керування їм, що є однієї із завдань дисертаційної роботи.
2. ФІНАНСОВА СТАБІЛЬНІСТЬ ПІДПРИЄМСТВА Й МЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ЇЇ ОЦІНКИ
2.1 Аналіз методів оцінки фінансової стійкості підприємства
Платоспроможність і фінансова стійкість є найважливішими характеристиками фінансово-економічної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки. Якщо підприємство фінансово стійке, платоспроможне, воно має перевагу перед іншими підприємствами в залученні інвестицій, одержанні кредитів, виборі постачальників і т.д.
Балабанів І.Т. [8] уважає фінансово стійким таке підприємство, що за рахунок своїх власних засобів покриває, вкладені в активи (основні фонди, нематеріальні активи, оборотні кошти), не допускає невиправданий дебіторської й кредиторської заборгованості й розраховується в строк за своїми обов'язками. Для оцінки фінансової стійкості підприємства Балабанів І.Т. пропонує використати коефіцієнт автономії, що визначається співвідношенням власного капіталу й пасивів, і коефіцієнт фінансової стійкості, що визначається співвідношенням власних засобів до суми позикових засобів і кредиторської заборгованості.
Під фінансовою стійкістю підприємства [7, 267] розуміють платоспроможність одночасно з умовою фінансової рівноваги між власними й притягнутими засобами. Фінансова стійкість підприємства передбачає, що з, вкладені у виробничу діяльність, повинні окупитися за рахунок грошових надходжень, а отриманий прибуток забезпечить самофінансування й незалежність підприємства від зовнішніх джерел формування активів.
Стабільність роботи підприємства пов'язана із загальною його фінансовою структурою, ступенем його незалежності від зовнішніх кредиторів. Багато підприємств у процесі своєї діяльності змушені, крім власного капіталу, використати й позиковий капітал.
Залежно від величин показників матеріально-виробничих запасів, оборотних коштів і інших джерел формування запасів Ковальов А.І. і Привалів В.П. виділяють чотири рівні фінансової стійкості: абсолютну стійкість фінансового стану, нормальну стійкість, нестійкий фінансовий стан, кризовий фінансовий стан.
Абсолютна стійкість фінансового стану зустрічається рідко і являє собою крайній тип фінансової стійкості. Вона задається умовою: