Курсовая работа: Політика великих держав на Близькому Сході

ОІК – Організація Ісламська Конференція

ОНІ – Організація Нація Ісламу

ООН – Організація Об’єднаних Націй

ОПЕК – Організація країн-експортерів нафти

ПІВ – Партія Ісламського Відродження

РБ ООН – Рада Безпеки Організації Об’єднаних Націй

ФКЕГ – Форум країн-експортерів газу

ВСТУП

Актуальність дослідження. Останні десятиріччя XX та початок ХХІ століття стали етапом істотних змін як в сфері глобальних міжнародних відносин, так і в розвитку політичної, соціальної і економічної ситуації в багатьох країнах світу. Найвагоміше значення для сучасної політичної та економічної стабільності світу зберігає регіон Близького Сходу, який вже десятки років переживає перманентний політичний конфлікт, що періодично переростає у військові дії і постійно характеризується проявами насильства. Протистояння держави Ізраїль з оточуючими її арабськими країнами та палестинським рухом опору залишається постійним дестабілізуючим чинником для сучасної світової системи. Цей регіональний конфлікт безперечно має глобальнийвимір та світове значення з огляду на вкрай важливе геополітичне розташування Близького Сходу та його більш, ніж вагомий вплив на постачання енергоносіїв, котрі живлять найрозвинутіші економіки Заходу. Після закінчення "холодної війни" близькосхідна кризаперестала оформлюватися у риториці ідеологічного протистояння, що врешті виявило фундаментальні протиріччя — конфесійного, етнокультурного та цивілізаційного порядку. Поглиблене розуміння цих процесів через політологічний аналіз можливе лише за умови врахування одного з системних чинників глобалізації, який полягає у тому, що політичний та соціально-економічний розвиток Близького Сходу обумовлюється складним комплексом різноспрямованих тенденцій, чимало з яких детермінуються глобалізацією та одновимірним глобалізмом США.

Сьогодні Близький Схід став одним з ключових центрів формування нової геополітичної та геоекономічної системи світу. Це обумовлено кількома чинниками. По-перше, підвищується роль Близького Сходу у глобальній енергетичній системі. Ця роль відзначається довготривалою стабільністю. За оцінками доповіді Центру стратегічних та міжнародних досліджень (Вашингтон, США) "Енергетичне майбутнє Близькосхідного регіону" (березень 2004 р.), Близький Схід продовжуватиме відігравати домінуючу роль на світовому ринку нафти протягом щонайменше двох наступних десятиліть, незважаючи на всі можливі структурні зміни [37]. По-друге, на початку ХХІ століття істотно зросло значення геостратегічних, геоекономічних, сировинних, людських ресурсів Близькосхідного регіону для їх використання у геополітичному суперництві провідних центрів світової політики, насамперед США та РФ. По-третє, після трагічних подій 11 вересня 2001 р. у Нью-Йорку, а також внаслідок тих серйозних помилок і прорахунків, які були допущені Сполученими Штатами в Іраку після повалення режиму С. Хусейна, фактичного зриву реалізації плану палестинсько-ізраїльського врегулювання "Дорожня карта", регіон Близького Сходу перетворюється на головну арену боротьби з міжнародним тероризмом. Як зазначається у щорічнику Міжнародного інституту стратегічних досліджень (Великобританія, Лондон) "Воєнний баланс 2004/2005", "у цілому терористична загроза громадянам Заходу і західним інтересам в арабських країнах з початком війни в Іраку, судячи із всього, значно зросла" [36].

Крім того, беручи до уваги світову тенденцію до посилення конкуренції між провідними державами за енергетичні ресурси, яка все більше набирає оберти, а також контроль за способами їх транспортування, Близький Схід як геополітичний простір, багатий на нафту і газ, одразу потрапляє у пріоритетні напрямки національний інтересів країн-лідерів. При цьому слід зазначити, що цей регіон визначається внутрішньополітичною, економічною, соціальною нестабільністю, тому саме Близький Схід став сьогодні точкою зіткнення національних інтересів та виявлення претензій таких провідних країн світу, як США та РФ.

Об’єктом дослідження є зовнішня політика великих держав, а предметом – Близький Схід у зовнішній політиці великих держав на прикладі Сполучених Штатів Америки та Російської Федерації.

Метою курсової роботи є аналіз національних інтересів на Близькому Сході Російської Федерації та США, з’ясування стану проблеми на сучасному етапі, з урахуванням геополітичних особливостей розташування даного регіону, а також вивчення механізмів двостороннього та багатостороннього співробітництва країн Близького Сходу з РФ і США.

Відповідно до поставленої мети автор сформулював такі завдання:

− розкрити сутність геополітичного феномену Близького Сходу, визначити його характерні ознаки;

− окреслити геополітичні та геоекономічні параметри Близького Сходу;

− визначити основні напрями національних інтересів РФ та США у даному регіоні;

− простежити еволюцію двосторонніх відносин країн Близького Сходу із США, Росією й з¢ясувати характер їх розвитку на сучасному етапі.

Методологічні засади даної курсової роботи зумовлені вибором предмету та об’єкту дослідження, метою та поставленими у вступі завданнями.

Для досягнення поставлених мети і завдань автор вирішив, що доцільним буде використання контент-аналізу літератури та інших використаних інформаційних джерел. Для того, щоб більш досконало вивчити і дослідити поставлену проблему, автор застосував також структурний, історичний та порівняльний методи.

Історичний метод надав змогу дослідити еволюцію розвитку міжнародних відносин у Близькосхідному регіоні. Порівняльний метод дозволив з’ясувати закономірності і суперечності у формуванні політики США та

РФ на Близькому Сході. Структурний метод дозволив визначити специфіку організації міждержавних зв’язків на Близькому Сході.

А також, безумовно, автор використав загальнонаукові принципи та методи дослідження, без яких побудова наукової роботи в принципі є неможливою, а саме: принципи об’єктивізму та плюралізму, які дають змогу зробити об’єктивними процес дослідження та оформлення висновків не вдаючись у крайні радикальні позиції, а науковий матеріал набуває загального наукового характеру. Серед методів дослідження автор виділив методи аналізу та синтезу, які дозволили оформити дану наукову роботу в логічному порядку та без очевидних перебільшень.

Таким чином, поєднання різних методологічних принципів й визначило наукову специфіку даної курсової роботи.

Аналіз джерел та літератури. Джерельну базу дослідження формують, передусім, нормативно-правові документи, державні акти, тексти промов та звернень президентів, які регулюють відносини "Російська Федерація – Сполучені Штати Америки – країни Близькосхідного регіону". Слід зазначити, що Сполученими Штатами Америки та Російською Федерацією вироблено цілу низку документів стосовно пріоритетів своєї політики на Близькому Сході. Зокрема, під час роботи автором було вивчено і проаналізовано такі документи: Стратегія Національної Безпеки США від 16 березня 2006 року [11], а також СНБ США від 17 вересня 2002 року [10], Концепцію зовнішньої політики Російської Федерації [14]; міжнародні домовленості економічного характеру: Рамкові угоди з питань та інвестицій між США та Кувейтом [9], угода про Близькосхідну зону вільної торгівлі (Middle East Free Trade Area) [31], угоду про організацію країн-експортерів нафти (ОПЕК) [38], домовленість про створення Форуму країн-експортерів газу [48], а також договір між США - ОАЕ про "Dubai Ports World-International" [53]. Також велике значення для дослідження мало вивчення та аналіз промови Дж. Буша 21 серпня 2006 року [2] і звернення до нації від 31 січня 2006 року [4], від 29 січня 2002 року [5]. Окреме значення для дослідження мало ознайомлення із точкою зору Генерального секретаря ООН Пан Гі Муна щодо сучасної ситуації на Близькому Сході [7].

У Стратегіях Національної Безпеки США 2002 - 2006 рр. зосереджено увагу на головних напрямках забезпечення безпечного існування країни, особливо в умовах загострення ситуації після подій 11 вересня 2001 року. В даних документах Близький Схід визначається як основна передумова становлення стабільності в світі.

В Концепції зовнішньої політики РФ зосереджено увагу на ролі, яку виконує Росія в міжнародних процесах і одночасно визначено основні пріоритетні напрямки співробітництва з країнами різних регіонів світу, зокрема і Близькосхідного регіону. Визначено основні стратегічні лінії присутності Росії на Близькому Сході, переваги та недоліки двосторонньої співпраці [14].

Особливістю літературної бази дослідження є наявність великого обсягу монографій, наукових і публіцистичних праць, присвячених Близькому Сходу, як унікальному за своїм геополітичним положенням регіону, який, до того ж, багатий на енергоресурси, що і робить даний регіон вразливим щодо зовнішнього впливу з боку сусідніх країн.

У роботі використано наукові доробки, як зарубіжних дослідників так і праці вітчизняних вчених, котрі переймаються проблематикою феномену розташування Близькосхідного регіону.