Курсовая работа: Порівняльний аналіз нормативного регулювання підготовки кадрів міліції (поліції) України та Європейських країн

Основна мета курсової роботи полягає у порівняльному аналізі систем підготовки кадрів міліції України та кадрів поліції країн Західної Європи, на прикладі Німеччини та Бельгії. Виявлення перспективних інноваційних технологій та перспектив щодо вдосконалення навчально-методичного забезпечення, яке впливає на рівень освіти; а також у розробленні рекомендацій щодо впровадження Європейського досвіду у діяльність органів внутрішніх справ України.

Об’єктом дослідження є навчально-виховний процес та система нормативного регулювання підготовки кадрів міліції України та поліції Німеччини, Бельгії.

Предметом курсової роботи є особливості процесу підготовки кадрів міліції (поліції), формування та практичного втілення вимог нормативного забезпечення правоохоронної діяльності міліції України та поліції Німеччини, Бельгії.

Мета дослідження - вивчити зарубіжний досвід підготовки кадрів поліції з подальшим розробленням методичних рекомендацій щодо його впровадження у діяльність органів внутрішніх справ України.

Визначена мета дослідження зумовила постановку і розв’язання наступних завдань:

1) визначити педагогічні та нормативно-правові аспекти підготовки кадрів міліції у вищих навчальних закладах системи МВС України;

2) визначити педагогічні та нормативно-правові аспекти підготовки кадрів поліції в навчальних закладах вищої служби поліції Німеччини та Бельгії;

3) розробити рекомендації і пропозиції, спрямовані на вдосконалення та ефективне впровадження Європейського досвіду у діяльність органів внутрішніх справ України.

Методи дослідження. У курсовій роботі, крім аналізу нормативної бази, що регулює порядок підготовки кадрів міліції (поліції), здійсненого з метою вивчення стану досліджуваної проблеми, використано порівняльний та описовий методи порівняльної педагогіки, які дали змогу описати і відповідно порівняти стан освіти в навчальних закладах підготовки кадрів поліції (Німеччини, Бельгії) та кадрів міліції України. Проведено систематичний і порівняльний аналіз наукових праць, підручників, посібників, періодичної перси з даної проблематики, а також використано методи систематизації і узагальнення матеріалів, документів, підведення підсумків, висновків, одержаних в результаті дослідження нормативних та літературних джерел.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає в себе вступ, три розділи, загальні висновки, список використаних джерел та додатки.

Розділ 1. Засади порівняльно-юридичної педагогіки

Одним із важливих, а в сучасних умовах і обов’язкових напрямків творчого пошуку і вдосконалення роботи щодо зміцнення законності і правопорядку виступає вивчення світового досвіду, його аналіз, оцінка і обґрунтоване використання.

Наша країна більше 70 років йшла „своїм шляхом”, мало рахуючись з світовим досвідом правоохоронної діяльності й освіти. В цьому можна побачити і позитивні сторони, але й негативні є очевидними. Досвід більшості країн завжди в чомусь є повчальним, ніж досвід однієї країни, і буде не розумно його не знати і не враховувати. Порівнювати те, що ми створили з світовим досвідом непросто цікаво, але є й багато обіцяючим.

Українське суспільство використовує зусилля, щоб стати повноправним членом світового співтовариства, культури. Не можна успішно жити і працювати, не знаючи, що відбувається за кордоном, і не стверджуючи себе на міжнародній арені. Країна, яка володіє досягненнями науки, юриспруденції, педагогіки, психології і таке інше, отримує не малі доходи і нові імпульси для саморозвитку. Щоб мати успіх в цьому необхідно добре знати міжнародний досвід, порівнювати його із своїм.

Шляхи розвитку країн, боротьби зі злочинністю, вирішення завдань освіти мають виражену тенденцію до зближення, до зростання спільного, міжнародного, що об’єктивно обумовлено характером науково-технічної революції, глобальними проблемами виживання людства (погроза війни із застосуванням всіх видів і засобів масового враження, погроза екологічної катастрофи, розвитку міжнародної злочинності, нестачі продуктів харчування, спустошення енергетичних ресурсів) і заволодіння космосом, які потребують вирішення однакових наукових, освітніх, політичних, моральних завдань підготовки молодого покоління.

В цих умовах одним з важливих напрямків творчого пошуку й удосконалювання роботи зі зміцнення законності і правопорядку виступає вивчення світового досвіду правоохоронної діяльності, його аналіз, оцінка й обґрунтоване використання. Чималу роль у цьому може зіграти порівняльно-юридична педагогіка.

1.1 Методологія порівняльно-юридичної роботи

Особливу цінність мають порівняльно-наукові дослідження, що є необхідним елементом розвитку науки, у тому числі і педагогіки. Проводячи порівняльне дослідження, ми можемо вийти з рамок своєї педагогічної традиції, подивитися з боку на наші педагогічні концепції і категорії, що необхідно і корисно для кращого розуміння й удосконалювання власних шляхів і способів рішення вітчизняних науково-практичних проблем.

Порівняльна робота рідко активізовувалась у нас в останні 10 - 15 років, в тому числі і в поліцейських органах все ж таки поки що ми знаходимося лише на її початковому етапі. Поки що по організації, змісту, якості і конструктивності вона ще є не досконалою. Необхідно:

підвищити науковий рівень (в тому числі і педагогічний) порівняльно-юридичної роботи, забезпечуючи компетентне вивчення, аналіз, оцінку і використання досвіду;

охопити вивченням досвіду організації всієї правової сфери суспільства, діяльності правоохоронних органів, окремих спеціалістів і посадових осіб юридичної освіти і роботи з персоналом не відокремлено, а в системних зв’язках і взаємозалежностях;

забезпечити суворе наукове використання уроків вивчення зарубіжного досвіду, виключивши крайності консерватизму і сліпого наслідування.

Не малу роль в цьому може зіграти порівняльно-юридична педагогіка. Її завданням є:

дослідження досвіду вирішення педагогічних проблем на світовому рівні при створенні і утвердженні правового суспільства в діяльності правоохоронних органів і їх співробітників, в юридичній освіті, в роботі з персоналом правоохоронних органів;

вивчення історії розвитку і стану юридичної і порівняльно-юридичної педагогіки в світі, організації участі в міжнародних порівняльно-педагогічних проектах;

порівняльно-педагогічна експертиза зарубіжного досвіду;

визначення можливостей, шляхів і умов використання зарубіжного педагогічного досвіду у вирішенні правових проблем і педагогічного супроводження процесу використання в Україні.

Перше враження від знайомства із зарубіжним досвідом - багато нового, не співпадаючого з нашим досвідом, що викликає цікавість, заслуговує вивчення і оцінки. Друге - велике різноманіття, причому вузловим питанням, причини якого викликають здивованість і думки, є питання в якому все вирішується за принципом: „хто на що здатний". Такий вплив посилюється коли виявляється, що існуюче різноманіття є не тільки в досвіді різних країн, але в одній і тій же країні.

Отже, це підштовхує до здійснення порівняльно-педагогічної роботи як різновиду наукової, юридично-педагогічної роботи. Порівняльна педагогіка користається не тільки методами дослідження самої педагогіки, але, будучи наукою міждисциплінарною і інтегральною, використовує весь арсенал суміжних з нею наук. Специфічне значення для порівняльної педагогіки мають кілька методів:

описовий - вимагає точності, об'єктивності, угрупування, систематизації й інтернаціоналізації фактів; нагромадження необхідної і достатньої інформації для аналізу, передбачає визначення одиничного і типологічного в системі освіти. Динаміка цього методу виражається в послідовному зростанні питомої ваги дослідницького аналізу;

історичний - передбачає аналіз генезису й особливостей розвитку педагогічних проблем, сприяє більш глибокому розумінню сучасного стану вивчення педагогічних явищ;