Курсовая работа: Поведінка споживача
Ці послідовні стадії розвитку потреби є типовими. Однак є винятки із загального стадійного розвитку конкретних потреб. Так, окремі потреби в продуктах харчування у своєму розвитку проходять тільки перші три стадії. Зародження нової потреби в нових продуктах харчування не приводить до відмирання потреби, що є, а лише до стабілізації або деякого її скорочення.
Потреби у процесі формування і розвитку підкоряються дії об'єктивних економічних законів. Одним з найважливіших законів, що визначає рух потреб, є закон підвищення потреб (ЗПП).
Цей закон діє об'єктивно, незалежно від волі і свідомості людей. У процесі свого розвитку потреби йдуть від нижчих форм до вищих, постійно видозмінюючись і удосконалюючись разом з розвитком і удосконаленням суспільного виробництва, прискоренням НТП, що породжує нові потреби і засоби задоволення їх.
У маркетингу величезного значення надають дослідженню потреб потенційних споживачів. Адже тільки усвідомивши ці потреби, людина стане цілеспрямовано діяти і, зрештою, вирішить зробити покупку. Звідси і необхідність у класифікації потреб, щоб точно пов'язувати їх з товаром як у рекламі, так і у свідомості потенційних покупців. Класифікація має важливе значення для прийняття правильних рішень у сфері черговості, міри і форм задоволення потреб, вибору засобів і методів формування їх, для розробки методологічної основи вивчення потреб.
Особливе місце в маркетингу посідає класифікація, основана на послідовному розширенні меж активності особистості, оскільки для вивчення потреб потенційних покупців користуються насамперед нею.
Відповідно до цієї класифікаційної ознаки розрізняють чотири групи потреб:
1.Потреби, пов'язані з тим, що людина перебуває в колі зобов'язань, які належать його сім'ї і визначених йому соціальною роллю в сім'ї (батько, чоловік, брат, дід і под.).
2.Потреби, пов'язані із спілкуванням і діяльністю в малих соціальних групах (бригада, компанія друзів і т. ін.).
3.Потреби, пов'язані із залученням до діяльності великих колективів, зокрема і невиробничих (завод, об'єднання, спортивна організація, партія і под.).
4.Потреби, пов'язані з належністю до певної соціальної системи і певного державного устрою і, відповідно, з дотриманням з боку людини законів, різноманітних підзаконних актів і норм, а також правил суспільного життя людей.
Таке розширення меж активності пов'язане як з бажанням індивіда бути часткою суспільства і користуватися відповідними благами, так і з прагненням виділяти і демонструвати своє "Я" як автономну одиницю суспільства.
Однак необхідно враховувати не лише потреби, а й умови здійснення відповідних видів активності людини. Серед цих умов:
•ситуація взаємодії особистості з усілякими предметами (явищами) неживої природи і тваринами;
•умови групового спілкування, тобто ті вимоги, які висуває до особистості мала соціальна група, до якої ця особистість належить;
•вимоги і санкції, передбачені такими сферами активності людини, як сфера праці, побуту, дозвілля;
•вплив на формування вищого рівня активності особистості економічних, політичних, культурних та інших особливостей суспільства, до якого належить людина.
Крім наведених, розрізняють інші класифікаційні ознаки і відповідні до них види потреб.
Розглянемо суть основних видів потреб, що посідають найважливіше місце в понятійному апараті маркетингу.
Залежно від суб'єкта (або за типом спільності) потреби поділяють на суспільні і особисті.
Суб'єктом потреб можуть бути окрема людина або соціальна спільнота людей (сім'я, виробничий колектив, клас, нація, держава).
Суспільні потреби — це потреби окремих виробничих і соціальних груп, верств, суспільства загалом. Вони включають потреби виробництва: природні ресурси (земля, надра, ліси, вода), засоби праці, предмети праці, транспорт, виробничу інфраструктуру, постачання і збут, кадри; невиробничі потреби: торгівля, освіта та її органи, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, наукові установи, установи культури, житлове і комунальне господарство, суспільне управління і безпека.
Носієм особистих потреб є людина (сім'я). До особистих потреб належать матеріальні блага (їжа, одяг, житло, культурні і побутові предмети), матеріальні послуги (комунальні, транспорт, ремонт взуття, одяг), нематеріальні послуги (освіта, надбання досвіду, навичок, підвищення рівня культури, зміцнення здоров'я, фізкультура, спорт, туризм, відпочинок і розваги), потреби участі в суспільному житті.
За змістом розрізняють: природні (первинні) потреби, задоволення яких служить фізичному відтворюванню людини як біологічної істоти (потреба в їжі, одязі, житлі і т. д.), і соціальні.
Соціальні є вторинними потребами і пов'язані з функціонуванням людини як члена суспільства, з виконанням певних соціальних функцій (потреба в спілкуванні, самовираженні, в суспільній діяльності, у забезпеченні соціальних гарантій права на працю, свободу слова тощо).
Інтелектуальні потреби також є вторинними, вони пов'язані з інтелектуальнотворчою діяльністю людини (потреба в пізнанні навколишнього світу, освіті, у різноманітних видах творчої діяльності і под.).
За формою виразу розрізняють потреби матеріальні і духовні.
Матеріальні потреби. їхнім об'єктом є конкретні матеріальні блага і послуги, що служать відтворюванню людини як біологічної істоти (продукти харчування, предмети одягу, житло і т. д.).
Духовні потреби. Задоволення їх забезпечує "духовне відтворювання" людини. їхнім об'єктом є результати духовної діяльності людей (друковані видання, кінофільми, театральні вистави і т. ін.).
Залежно від об'єкта (від міри конкретизації) розрізняють загальні й окремі потреби.