Курсовая работа: Правові питання вищої школи: реалії та перспективи

По-перше, це стан правового забезпечення функціонування вищої освіти в Україні,

По-друге, вивчається зміст і характер соціального механізму реформ сучасної вищої школи, що виявляється як оновлення її діяльнісних, організаційних та ціннісних параметрів, і зокрема в системі відомчої освіти МВС України.

Ступінь наукової розробленості проблеми.

Дослідницький інтерес до соціального інституту вищої школи, до проблем концептуалізації та функціонування вищої освіти зберігається на протязі останніх років. Аналітичні підходи до проблеми мають як комплексний, так і чітко предметний характер з позицій філософського, культурологічного, соціологічного, економічного та психологічно-педагогічного аналізу [37,6].

Мета дослідження.

Виходячи з актуальності, предмету дослідження, ступеню його наукової розробленості, в курсовій роботі поставлена мета :

здійснити загальний аналіз правового забезпечення функціонування і реформування вищої школи в Україні, визначити соціально - значущі наслідки та інноваційну цінність реформаційних процесів щодо розбудови освітньої політики в Україні.

В роботі реалізується спроба теоретичного усвідомлення процесу соціальної трансформації вищої освіти, оновлення її цілей та функцій, оптимізації структури та засобів управління у визначальному контексті ціннісної зміни освітньої парадигми.

У відповідності до цього завдання дослідження включають:

визначити та проаналізувати стан правового забезпечення вищої освіти в Україні;

дослідити сутність реформаційних процесів в галузі вітчизняної вищої школи;

проаналізувати стан і перспективи вищої освіти в системі Міністерства внутрішніх справ України.

Методологічна база дослідження.

Методологічною основою курсової роботи є сукупність методів і принципів наукового пізнання. Їх застосування спрямовується системним підходом, що дає можливість досліджувати проблеми в єдності їх юридичної форми і соціального змісту. За допомогою документального аналізу було досліджено стан нормативного забезпечення вищої освіти в Україні. Методи синтезу та узагальнення допомогли сформулювати основні перспективи реформування вищої школи. Компаративний, логіко - семантичний методи використовувались для визначення напрямків удосконалення правових засад, функцій, структури та процесів управління вищим навчальним закладом МВС України.

Розділ І. Правові питання вищої школи в україні та напрямки її реформування

1.1 Правове регулювання вищої освіти в Україні

Освіта - основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Так записано у вступі до Закону України „Про освіту” від 09.10.2001 року., який основоположною документом в галузі освіти в Україні.

Але найголовнішим і найпершим нормативно-правовим актом, що визначає вихідні засади освіти в нашій державі - є Конституція України.

В ст.53 записано:

„Кожен має право на освіту.

Повна загальна середня освіта є обов’язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни України мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних чи комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства [2].

Відповідно до ст.13 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права [1], Конституція визнає право на освіту за кожною людиною, незалежно від її статі, раси, національності, соціального і майнового стану, роду та характеру занять, світоглядних переконань, належності до партій, ставлення до релігії, стану здоров’я та інших обставин. Це право забезпечується:

Розгалуженою мережею закладів освіти, заснованих на державній та інших формах власності, наукових установ, закладів післядипломної освіти;

Відкритим характером закладів освіти, створенням умов для вибору профілю навчання і виховання відповідно до здібностей та інтересів громадянина;

Різними формами навчання - очною, заочною, вечірньою, екстернатом, а також педагогічним патронатом.

До конституційних обов’язків держави відноситься забезпечення розвитку вищої і післядипломної освіти. Вищі заклади освіти незалежно від форми власності підрозділяються на чотири рівні акредитації, кожен з яких дає змогу готувати фахівців певного освітньо-кваліфікаційного рівня.