Курсовая работа: Правові питання вищої школи: реалії та перспективи

То ж повернемося дохарактеристики Закону України „Про освіту”. Як вже було сказано він основоположним документом в галузі освіти, на основі якого розробляються і приймаються інші закони та нормативно-правові акти з питань освіти в Україні.

Цей закон визначає, що завданням законодавства України про освіту є регулювання суспільних відносин в галузі навчання, виховання, професійної, наукової, загально - культурної підготовки громадян України [3]. Наша держава визнає освіту пріоритетною сферою соціально-економічного, духовного і культурного розвитку суспільства, яка базується на таких принципах:

доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою;

рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку;

гуманізм, демократизм, пріоритетність загальнолюдських духовних цінностей;

органічний зв’язок з світовою та національною історією, культурою, традиціями;

незалежність освіти від політичних партій, громадських і релігійних організацій;

науковий, світський характер освіти;

інтеграція з наукою і виробництвом;

взаємозв’язок з освітою інших країн;

гнучкість і прогностичність системи освіти;

єдність і наступність системи освіти;

безперервність та різноманітність освіти;

поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Але не будемо зводити свою діяльність тільки до характеристики Закону України „Про освіту”, тому що нашою метою не є розгляд питань освіти взагалі, бо про це можна говорити дуже багато. То ж перейдемо безпосередньо до питань вищої освіти.

На даний час вища освіта переживає глибоку кризу в усьому світі, але про це ми поговоримо далі, а зараз зупинимось саме на правових питаннях вищої школи в Україні.

На закріплення позитивних змін у сфері вищої освіти та визначення основних вимог щодо її подальшого розвитку спрямований Закон України „Про вищу освіту”, який схвалений Верховною Радою України 17 січня 2001 року. Цей закон є однією із базових складових законодавства України про освіту, що формулює нормативно-правові вимоги щодо організації та функціонування системи вищої освіти в Україні, її правові, організаційні, фінансові та інші засади.

Місце та роль цього закону в системі законодавства України визначається тим, що він, базуючись на положеннях Конституції України, пов’язує Закони України „Про освіту”, „Про науково-технічну діяльність” та інші нормативно-правові акти, які регулюють суспільні відносини в галузі освіти, конкретизує їх вимоги стосовно особливостей сфери вищої освіти.

Закон України „Про вищу освіту” спрямований, в першу чергу, на забезпечення як права громадянина на освіту, яке закріплене у ст.53 Конституції України, так і потреб суспільства держави у кваліфікованих фахівцях.

Даний закон вносить суттєві зміни у правове поле вищої освіти, що вимагає приведення у відповідність з ним нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, центральних органів виконавчої влади, інших суб’єктів управління в галузі вищої освіти, вищих навчальних закладів усіх форм власності, а також розробки і прийняття передбачених ним нових нормативно-правових актів [33,4].

Реальність перетворень вищої освіти в Україні залежить від повноти усвідомлення та реалізації вимог Закону України „Про вищу освіту” та інших нормативно-правових актів безпосередньо в діяльності суб’єктів вищої освіти усіх рівнів - як органів управління, так і педагогічних та науково-педагогічних працівників, студентів, курсантів, аспірантів, інших осіб, які працюють або навчаються у вищих навчальних закладах.

У відповідності з п.5 ст.85 Конституції України, який до повноважень Верховної Ради України відносить визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики, ч.1 ст.3 Закону України „Про вищу освіту” встановлює, що державна політика у галузі вищої освіти визначається Верховною радою України. Тобто лише Верховна Рада України має повноваження встановлювати вихідні, принципові положення щодо визначення структури, основних напрямів функціонування та розвитку суспільних відносин у цій галузі. Практика показує, що Верховна Рада України може визначати основні напрямки державної політики у певних галузях суспільних відносин шляхом прийняття відповідних постанов.

Крім того ця функція Верховної Ради України може знаходити свій прояв і в законодавчому врегулюванні вказаних відносин, у тому числі і даним законом.

Суспільні відносини є складним і багатостороннім явищем, що знаходиться в постійному розвитку. Це стосується і відносин врегульованих правом. Правове, а тим більше законодавче забезпечення суспільних відносин об’єктивно не може бути вичерпним і охоплювати всі прояви тих чи інших взаємин у повсякденній суспільній практиці

У зв’язку з цім діяльність компетентних суб’єктів у певній галузі суспільних відносин завжди базується на ряді вихідних засад, що визначають основоположні ідеї змісту і спрямованості такої діяльності.

Саме тому, формулюючи і здійснюючи політику в галузі освіти, держава на законодавчому рівні встановлює ряд таких принципів, які слід розглядати як прояв закріпленого у ч.1 ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

При закріпленні вихідних засад Закон України „Про вищу освіту” виходить з необхідності створення найсприятливіших умов для розвитку та реального забезпечення законних прав та інтересів людини, яка в Україні конституційно (ч.1ст.3 Конституції України) визнається найвищою соціальною цінністю. Крім того, Українська держава об’єктивно і безпосередньо зацікавлена у високому освітньому рівні своїх громадян, який, по суті, є вирішальним фактором у забезпеченні прогресу у всіх сферах суспільних відносин.

Ст.3 даного Закону закріплює наступні принципи державної політики, що визначає загальну спрямованість і межі нормативного регулювання у галузі вищої освіти в Україні:

а) доступність та конкурсність здобуття вищої освіти кожним громадянином України.