Курсовая работа: Прийняття рішень в умовах ризику

При оцінці ж підприємницького ризику звичайно перш за все цікавить не доля всього об'єкту, а міра небезпеки і ступінь потенційного збитку в умовах конкретної операції і супроводжуючих її видів діяльності. Наприклад, страхуючи підприємство або будинок від пожежі, страхове агентство аналізує тільки небезпеку спалаху об'єкту і міру виникаючої при цьому майнової утрати, яка доведеться компенсувати. Відповідно встановлюються і страхові платежі. Підприємець же вимушений вивчати ризик, що виникає при виробництві, закупівлі, продажу продукції і при всіх інших видах діяльності підприємства. Його цікавить не компенсація ризику, а запобігання збитку, а це вже зовсім інша справа.

Випадковий розвиток подій, що робить вплив на хід і результати підприємництва, здатний приводити не тільки до втрат у вигляді підвищених витрат ресурсів і зниження кінцевого результату. Одна і та ж випадкова подія може викликати збільшення витрат одного виду ресурсів і зниження витрат іншого вигляду, тобто разом з підвищеними витратами одних ресурсів може спостерігатися економія інших. Звідси, якщо випадкова подія надає подвійну дію на кінцеві результати підприємництва, має несприятливі і сприятливі наслідки, при оцінці ризику слід в рівній мірі враховувати і ті, і інші. Інакше кажучи, при визначенні сумарних можливих втрат слід віднімати з розрахункових втрат супроводжуючий їх виграш.

Втрати, які можуть бути в підприємницькій діяльності, доцільно розділяти на матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат. Матеріальні види втрат виявляються в непередбачених підприємницьким проектом додаткових витратах або прямих втратах устаткування, майна, продукції, сировини, енергії і т.д. по відношенню до кожного окремого з перерахованих виглядом втрат застосовні свої одиниці вимірювання.

Трудові втрати представляють втрати робочого часу, викликані непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірюванні трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-дні або просто годиннику робочого часу. Переклад трудових втрат у вартісний, грошовий вираз здійснюється шляхом множення трудогодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати - це прямий грошовий збиток, пов'язаний з непередбаченими платежами, виплатою штрафів, сплатою додаткових податків, втратою грошових коштів і цінних паперів. Крім того, фінансові втрати можуть бути при недоотриманні або неотриманні грошей з передбачених джерел, при невертанні боргів, неоплаті покупцем поставленої йому продукції, зменшенні виручки унаслідок зниження цін на реалізовані продукцію і послуги.

Особливі види грошового збитку пов'язані з інфляцією, зміною валютного курсу рубля, додатковим до узаконеного вилученням засобів підприємств до державного (республіканський, місцевий) бюджету. Разом з остаточними, безповоротними можуть бути і тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням рахунків, невчасною видачею засобів, відстроченням виплати боргів.

Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат здійснюється в годиннику, днях, тижнях, місяцях запізнювання в отриманні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат часу у вартісне вимірювання, необхідно встановити, до яких втрат доходу, прибутки від підприємництва здатні приводити такого роду втрати часу.

Спеціальні види втрат виявляються у вигляді нанесення збитку здоров'ю і життю людей, навколишньому середовищу, престижу підприємця, а також унаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних наслідків. Найчастіше спеціальні види втрат украй важко визначити в кількісному, тим більше у вартісному виразі. Природно, що для кожного з видів втрат початкову оцінку можливості їх виникнення і величини слід виробляти за певний час, що охоплює місяць, рік, термін здійснення підприємництва.

У основі ризик-менеджменту лежить організація роботи за визначенням і зниженням ступеня ризику. Ризик-менеджмент - система управління ризиком і економічними (перш за все фінансовими) відносинами, що виникають в процесі цього управління, що включає стратегію і тактику управлінських дій. Під стратегією управління маються на увазі напрями і способи використовування засобів для досягнення поставленої мети. Кожному способу відповідає певний набір правил і обмежень для ухвалення кращого рішення. Стратегія допомагає сконцентрувати зусилля на різних варіантах рішення, що не суперечать генеральній лінії стратегії, і відкинути всю решту варіантів. Після досягнення поставленої мети дана стратегія припиняє своє існування, оскільки нові цілі висувають задачу розробки нової стратегії. Тактика - практичні методи і прийоми менеджменту для досягнення встановленої мети в конкретних умовах. Задачею тактики управління є вибір найбільш оптимального рішення і найконструктивніших в даній господарській ситуації методів і прийомів управління.

Ризик-менеджмент як система управління складається з двох підсистем: керованої підсистеми - об'єкту управління і управляючої підсистеми - суб'єкта управління. Об'єктам управління в ризик-менеджменті виступають ризикові вкладення капіталу і економічні відносини між господарюючими суб'єктами в процесі реалізації ризику. До таких економічних відносин відносяться зв'язки між страхувальником і страховиком, позичальником і кредитором, між підприємцями, конкурентами і т.д.

Суб'єкт управління в ризик-менеджменті - група керівників (фінансовий менеджер, фахівець із страхування і т.д.), яка за допомогою різних варіантів своєї дії здійснює цілеспрямоване функціонування об'єкту управління, Цей процес може здійснюватися тільки за умови циркуляції необхідної інформації між суб'єктом і об'єктом управління. Процес управління завжди припускає отримання, передачу, переробку і практичне використовування інформації. Придбання надійної і достатньої в конкретних умовах інформації виконує головну роль, оскільки воно допомагає ухвалити правильне рішення по діях в умовах ризику. Інформаційне забезпечення складається з різного роду інформації: статистичної, комерційної, фінансової і т.д. Ризик-менеджмент виконує певні функції. Розрізняють наступні функції ризик-менеджменту:

- функція об'єкту управління, куди відноситься організація дозволу ризику; ризикових вкладень капіталу; робіт по зниженню величини ризику; процесу страхування ризиків; економічних відносин і зв'язків між суб'єктами господарського процесу.

- функції суб'єкта управління, в рамках яких прогнозування, організація, координація, регулювання, стимулювання, контроль.

Прогнозування є розробкою на перспективу змін фінансового стану об'єкту в цілому і його різних частин. Прогнозування - це передбачення певних подій. Організація - об'єднання людей, що спільно реалізовують програму ризикового вкладення капіталу на основі певних правил і процедур. Регулювання - дія на об'єкт управління, за допомогою якого досягається стан стійкості цього об'єкту у разі виникнення відхилення від заданих параметрів. Координація - забезпечення узгодженості роботи всіх ланок системи управління ризиком. Стимулювання - спонука фінансових менеджерів, інших фахівців до зацікавленості в результаті своєї праці. Нарешті, контроль - це перевірка організації роботи по зниженню ступеня ризику.

У ризик-менеджменті готових рецептів немає і бути не може. Але знаючи його методи, прийоми, способи рішення тих або інших господарських задач, можна добиватися відчутного успіху в конкретній ситуації.

Невід'ємним елементом ризик-менеджменту є організація заходів щодо виконання наміченої програми, тобто визначення окремих видів заходів, об'ємів і джерел фінансування цих робіт, конкретних виконавців, термінів виконання і т.д. Важливим етапом організації ризик-менеджменту є контроль за виконанням наміченої програми, аналіз і оцінка результатів вибраного варіанту ризикового рішення.

Організація ризик-менеджменту припускає визначення органу управління ризиком, яким може бути фінансовий менеджер, менеджер по ризику або відповідний апарат управління, скажімо, відділ ризикових вкладень капіталу, який повинен здійснювати наступні функції:

- проводити венчурні і портфельні інвестиції, тобто ризикові вкладення відповідно до чинного законодавства і статуту господарюючого суб'єкта;

- розробляти програму ризикової інвестиційної діяльності;

- збирати, аналізувати, обробляти і зберігати інформацію про навколишнє оточення;

- визначати ступінь і вартість ризиків, стратегію і прийоми управління ризиком;

- розробляти програму ризикових рішень і організовувати її виконання, включаючи контроль і аналіз результатів;

- здійснювати страхову діяльність, укладати договори страхування і перестраховки, проводити страхові і перестраховуючи операції;

- розробляти умови страхування і перестраховки, встановлювати розміри тарифних ставок по страхових операціях;

- видавати гарантії по поручительству російських і іноземних компаній, виробляти відшкодування збитків за їх рахунок, доручати іншим особам виконання аналогічних функцій за рубежем;

- вести відповідну бухгалтерську, статистичну і оперативну звітність по ризикових вкладеннях капіталу.

Стратегія ризик-менеджменту - це мистецтво управління ризиком в невизначеній господарській ситуації, засноване на прогнозуванні ризику і використовуванні різних прийомів його зниження. Ця стратегія включає правила, на основі яких ухвалюються ризикові рішення і способи вибору варіанту рішення.

У стратегії ризик-менеджменту застосовуються наступні правила:

- Максимум виграшу.