Курсовая работа: Проектування екологічних мереж Ратнівського району
Виключення складає ряд підвищень у східній частині масиву, де відносне перевищення досягає декількох метрів.
Загальний похил поверхні в якому-небудь одному напрямку відсутній.
Понижені участки рельєфу, як правило, утворені торф’яниками низинного типу різної потужності, з переважанням до 1,0 м.
Виняток складає східна і південно-східна частина масиву, де на невеликій території зустрічаються торф’яники потужністю більше 2,0 і навіть 4,0 м..
Верхньокрейдяні відклади залягають на глибині 32-52 м і представлені осадами сенон-туронського ярусів.
В нижній частині вони складені білою піщаною крейдою, яка вище по перерізу переслоюється з мергелем і поступово переходить в суцільну мергельну товщу.
Поверхня крейдяних порід відрізняється крайньою нерівністю внаслідок нерівномірного розмиву.
Під поверхнею простежується пластична зона мергелів потужністю 4,0-6,0 м.
Середньочетвертинні відклади представлені водольодовиковими відкладами дніпровського зледеніння(fІІ ), які залягають в основній четвертинні товщі.
Літологічно вони представлені середньозернистими пісками з включенням обломків і гальки кристалічних порід і кременя в кількості до 20%. В верхній частині товщі середні піски переходять в дрібні, які містять прошарки супісків і суглинків потужністю 0,5-2,0 м.
Потужність товщі досягає 20-22 м.
Верхньочетвертинні відклади представлені алювіальними відкладами другої надрічкової тераси р. Прип’ять(аІІІ ).
По літологічному вони представлені пісками середніми, дрібними, рідше пилуватими з прошарками в основі товщі супісків і суглинків потужністю 0,6-1,9 м. В північній частині масиву в алювіальних пісках зустрічається похований торф потужністю 1,2-6,0 м.
Потужність алювію складає 16,5-25,0 м.
Сучасні відклади представлені болотними утвореннями (в ІУ), серед яких найбільш поширені торф середнього ступеня розкладу і рідше середньозаторфований супісок.
Торф низинний, тростниково-ососковий, рихлий, з включеннями піщаного матеріалу, в наслідок чого має підвищену зольність (30-40%).
Потужність за торфованого супіску 0,1 – 3 м.
В геологічному відношенні досліджувана територія розміщена в межах Верхньо-Прип’ятської акумулятивної низини, на другій надзаплавній терасі р.Прип’ять.
Осушена територія являє собою плоску рівнину з абсолютними відмітками 130-152 м.
Відрізняючою особливістю рельєфу території осушення являється наявність значних заболочених понижень, які чергуються з відносно не високими підчищеннями, які пов’язані з акумулятивною діяльністю річкових вод.
Амплітуда коливання абсолютних відміток складає 0,5-1,0 м.
Виключення складає ряд підвищень у східній частині масиву, де відносне перевищення досягає декількох метрів.
Загальний похил поверхні в якому-небудь одному напрямку відсутній.
Понижені участки рельєфу, як правило, утворені торф’яниками низинного типу різної потужності, з переважанням до 1,0 м.
Виняток складає східна і південно-східна частина масиву, де на невеликій території зустрічаються торф’яники потужністю більше 2,0 і навіть 4,0 м.
Загальна площа, зайнята торфами, складає біля 700 га. В геоструктурному відношенні Самарівський район розміщений в межах Галицько-Волинської западини, де на нерівній поверхні докембрійських порід залягають палео-мезозойські осади, які місцями перекриті четвертинними утвореннями.
В межах глибин які представляють інтерес для цілей проектування в геологічній будові території приймають участь верхньокрейдяні, середньочетвертинні, верхньочетвертинні і сучасні відклади.
Верхньокрейдяні відклади залягають на глибині 32-52 м і представлені осадами сенон-туронського ярусів.
В нижній частині вони складені білою піщаною крейдою, яка вище по перерізу переслоюється з мергелем і поступово переходить в суцільну мергельну товщу.