Курсовая работа: Проектування та аналіз роботи вузла редуктора

Знаходимо найменший розрахунковий натяг N¢_min .

Попередньо розраховуємо коефіцієнти С₁ і С₂ .

;

При d₁ = 0, d₂ = 104 мм, C₁ = 1 + m_D

m_D = m_d = 0,3 – коефіцієнт Пуассона.

С₁ = 1 + 0,3 = 1,3 ;

N¢_min = [P_min ] d_H ((C₁ + C₂ ) / E),

де Е – модуль пружності матеріалу.

N¢_min = 8,65 10⁶ 55 10^-3 ((1,3 + 1,5) / 2 10¹¹ ) = 6,66 10^-6 м

Розраховуємо мінімальний допустимий натяг:

[N_min ] = N¢_min + g _ø + g_t ,

де g_ш – поправка, яка враховує зминання нерівностей контактних поверхонь деталей при утворенні з’єднань, g_ш = 1,2 (4R_аD + 4R_аd ).

R_ZD , R_Zd – висота мікронерівностей профілю по десяти точках відповідно поверхонь отвору і валу. g_ш = 1,2 (41,6 + 41,6) = 15,36 мкм = 15,36 10^-6 м.

g_t – поправка, яка враховує відмінність температури деталей t_d , t_D , температури складання t_СК .

Оскільки t_СК = 20⁰ С, g_t = 0.

Тоді, [N_min ] = 6,66 + 15,36 = 22 мкм » 22 10^-6 м.

Знаходимо максимально допустимий питомий тиск [P_mах ], для чого визначаємо Р₁ і Р₂ , враховуючи, що d₁ = 0, а d₂ = 104 і межа міцності

s_Ò1 = s_Ò2 = 36 10⁷ Н / м² .

Р₁ = 0,58 s_Ò1 [1 – (d₁ / d_H )² ] = 0,58 36 10⁷ 1 = 20,88 10⁷ H / м² .

P₂ = 0,58 s_Ò2 [1 – (d_H / d₂ )² ] = 0,58 36 10⁷ (1-(55/104)² ) = 15,04 10⁷ H / м² .

Для подальших розрахунків беремо значення [Р_max ] = 20,88 10⁷ H / м² .

N¢_max = [P_max ] d_H ((C₁ + C₂ ) / E) = 20,88 10⁷ 55 10^-3 ((1,3 + 1,5) / 2 10¹¹ ) = 160,76 10^-6 м.

Визначаємо максимально допустимий натяг:

[N_max ] = N¢_max g_уд + g_ш – g_n ,

де g_уд – коефіцієнт збільшення питомого тиску на торцях охоплюючої деталі.

g_уд = 0,95 .

g_n = 10 – коефіцієнт повторних запресувань.

[N_max ] = 160,76 0,93 + 15,36 – 0 = 164,8 10^-6 м.