На другому етапі відбувається більш широке, але таке ж неофіційне обговорення нових відомостей, які підтверджують чи виключають достовірність первинної інформації;

Третій етап характеризується офіційним обговоренням важливої для колективу інформації і прийняттям колективного рішення. В якості керівника обговорення виступає командир. На цьому етапі офіційна позиція керівників може і не збігатись з офіційною позицією тих військовослужбовців, які склали свою думку щодо питання, яке обговорюється на основі попередньо отриманої інформації. Носії первинної, неофіційної інформації, прагнучи зберегти свій авторитет, намагаються відстоювати свої позиції, вступають у дискусії, показуючи, що їх позиції більш правильні або багатозначно відмовчуються.

При вирішенні питань, які пов’язані з управлінням громадською думкою в інтересах формування статутних взаємовідносин, спираються на висновки психологічної науки і передової практики. Суть цих висновків зводиться до наступного:

процес формування громадської думки здійснює активний вплив на взаємовідносини членів військового колективу. Уже на першому етапі її зародження необхідно турбуватись про те, щоб вихідна інформація була об’єктивною, не викликала різноманітного її тлумачення, неправильних суджень;

важливо приймати мірива, які б виключали появу в колективі неправдивої інформації про переміщення людей, про втручання в їх взаємовідносини, про настрій особового складу, його морально-психологічний стан. Слід мати на увазі особливо негативні наслідки такої інформації на формування громадської думки, якщо її розповсюджує недисциплінований військовослужбовець чи негативно спрямована група військовослужбовців;

пропозиції, що стосуються формування статутних взаємовідносин і зміцнення військової дисципліни, повинні попередньо оцінюватись командирами, їх заступниками з виховної роботи, активом. Єдине розуміння пропозицій, про які йде мова, є важливою передумовою цілеспрямованого розвитку громадської думки і її наступного активного впливу на зміцнення статутних взаємовідносин;

сформована колективна думка постійно підтримується системою статутних вимог.

Силу колективного впливу відчуває на собі кожен військовослужбовець. До колективних форм впливу, перш за все, відносяться психологічне зараження, тиск та схвалення.

Так психологічне зараження частіше всього приймає форму демонстрації доцільності прийнятих в колективі особливостей взаємовідносин. Будучи усвідомленою і признаною декількома військовослужбовцями, традиційна форма взаємовідносин постійно розповсюджується в ширину і глибину, захоплюючи в сферу свого впливу все більше число членів військового колективу.

Психологічний тиск виступає у вигляді вимоги діяти тільки певним чином, а не інакше. У результаті члени колективу потрапляють під своєрідний психологічний прес і в силу цього корегують взаємовідносини з товаришами, підлеглими і начальниками.

Схвалення стилю взаємовідносин посилює прагнення особистості дотримуватись того стилю, який сформувався в даному колективі, спонукає діяти в рамках прийнятої колективом установки.

У свою чергу особистість також може впливати на колектив, на стиль взаємовідносин, який у ньому склався. Зайняти певну, але обов’язково принципову позицію, признати її правильність, спираючись на об’єктивну оцінку обстановки, особистість спонукає і колектив. Під впливом сили доводів однієї людини відбувається уточнення чи зміна колективних орієнтацій щодо питань, наприклад, подальшого зміцнення військової дисципліни.

Важливим фактором, що впливає на закріплення статутних взаємовідносин між військовослужбовцями є схильність більшості з них до наслідування авторитетній особистості чи авторитетним діям групи осіб.

Характер взаємовідносин військовослужбовців регламентується військовими статутами. Їх авторитет безперечний, тому, що спирається на багатий досвід і висновки військової науки. Він визнається всіма військовослужбовцями. Але від визнання авторитету статутів за формою до пунктуального їх наслідування у взаємовідносинах шлях дуже великий. Кожний військовослужбовець проходить такий шлях по-своєму, стверджуючись і перемагаючи, засмучуючись і допускаючи помилки. Під впливом цього процесу формується реальний ступінь авторитетності статутних положень, як норми взаємовідносин військовослужбовців.

Авторитет, як соціально-психологічне явище, має ряд складових. Перша - це авторитетність військових статутів, друга - авторитет посади і військового звання, третя - авторитет особистості військовослужбовця. Кожна із названих складових відіграє чималу роль в характері взаємовідносин членів військового колективу. Особливо велике значення має авторитет особистості. У ній відображаються і посадові обов’язки, і права, і індивідуальна оцінка військовослужбовцем сутності вимог статутів про взаємовідносини у військовому колективі. Від міри відповідності дій і вчинків військовослужбовців вимогам військових статутів залежить статутний авторитет взаємовідносин.

Взаємне визнання справедливості цілей і дій в рамках вимог військових статутів, повнота знань статутів і міцність ідейних та моральних позицій є важливими умовами високого авторитету статутних взаємовідносин, в які включені військовослужбовці.

Показником авторитетності статутних взаємовідносин є:

схожість оцінок морально-психологічних якостей військовослужбовців у офіційній і неофіційній обстановці;

глибоке усвідомлення підлеглими сутності статутних вимог, які пред’являються командиром, начальником;

емоційна стабільність міжгрупових і міжособистих контактів військовослужбовців;

постійна вимогливість до підлеглих і турбота про них;

чітка організація служби, підтримання статутного порядку.

Висновок по першому питанню. Психологія військового колективу накладає свій відбиток на взаємовідносини між військовослужбовцями. Управління психологією військового колективу забезпечує активне використання соціально-психологічних явищ в інтересах формування статутних взаємовідносин і зміцнення військової дисципліни. На формування статутних взаємовідносин у підрозділах великий вплив здійснюють мікрогрупи. Якщо ці групи негативної спрямованості, то вони стають джерелом позастатутних взаємовідносин. Такі групи інтенсивно впливають на військовослужбовців, які не признають і уникають виконання норм взаємовідносин, які культивують члени неформального негативного об’єднання. Це і веде до конфлікту.

Друге питання. Практика роботи щодо попередження позастатутних взаємовідносин у підрозділі

Позастатутні взаємовідносини - негативні соціально-психологічні явища. До них відносять будь-які посягання військовослужбовців на гідність та права особистості.

Про наявність в підрозділах позастатутних взаємовідносин найчастіше свідчать такі ознаки:

напруженість у відносинах між молодими солдатами та військовослужбовцями старших призовів;

моральний та фізичний тиск, погрози, шантаж;

глумління та знущання над товаришами по службі, фізичні образи;

наявність у підрозділі негативних явищ, прізвиськ;