Вступ

Розділ 1. Психологічні ознаки синдрому вигорання

1.1. Основні чинники і симптоми професійного вигорання

1.2. Особливості прояви синдрому вигорання в медицині

Розділ 2. Методики вивчення синдрому вигорання

2.1. Основні методики, які вивчають синдром професійного вигорання

2.2. Базові методики дослідження, застосовані у курсовому проекті

Розділ 3. Практичне дослідження синдрому вигорання в умовах медичного закладу

3.1 Зміст об'єкту дослідження

3.2. Результати обстеження

Висновок

Список джерел

Додатки

Вступ

Медицина - одна з сфер людської діяльності, де питання якості і його оцінки мають особливе значення. Виконувати роботу не для особистого споживання, а на благо суспільства, соціуму – це і є основна задача професій соціального типу, до яких безумовно відноситься і професія лікаря.

Тим часом в публікаціях останнім часом активно обговорюються проблеми пов'язані з великою напругою у професійній діяльності «соціономів». Аналіз чинників, що викликають подібні симптоми в різних видах діяльності, показав, що існує ряд професій, в яких людина починає переживати почуття внутрішньої емоційної спустошеності унаслідок необхідності постійних контактів з іншими людьми. З'явився термін "безсилий помічник"[1] , що описує полягання психічного перевантаження в соціальних професіях. "Ніщо не є для людини таким сильним навантаженням і таким сильним випробуванням, як інша людина". Цю метафору можна покласти в основу досліджень психологічного феномена - синдрому професійного вигорання. Вперше синдром емоційного вигорання був описаний американськими психологами в сімдесятих роках минулого століття. Головною причиною появи синдрому вважається психологічна перевтома. Дуже яскраво синдром може виявитися у осіб, які за службовим обов'язком працюють з людьми, особливо у том випадку, де ці особи знаходяться в критичній ситуації або в стані гострого горя.

На початку 70-х рр. американський психолог X. Фрейденбергер вперше спожив словосполучення "психічне вигорання" у зв'язку з аналізом вимог, що пред'являються до соціальних професій, основний зміст яких складає міжособову взаємодію. Спочатку автор описав це явище як погіршення психічного і фізичного самопочуття у представників таких професій.

Генезис синдрому носить індивідуальний характер, визначуваний відмінностями в емоційно-мотиваційній сфері, а також умовами, в яких протікає професійна діяльність людини. Згідно концепції М. Буриша (1994), в розвитку синдрому професійного вигорання можна виділити декілька головних фаз.

Аналізуючи фази розвитку синдрому, можна помітити певну тенденцію: сильна залежність від роботи приводить до відчуття відчаю і екзистенціальної пустоти. На першому етапі розвитку синдрому професійна діяльність є головною цінністю і значенням всього життя людини. У разі невідповідності між власним внеском і одержаною або очікуваною винагородою з'являються перші симптоми вигорання. Зміну відношення до професійної діяльності, від позитивної до байдужої і негативної, можна прослідити на прикладі поведінки "вигорілого" лікаря, який починає сприймати пацієнта виключно як медичний випадок ("нирки" - з п'ятої палати, "інфаркт" - з восьмої). Відбувається знеособлення відносин між учасниками цього процесу, яке пригнічує прояви гуманних форм поведінки між людьми і створює загрозу для особового розвитку представників соціальної професії.

Дана проблема дуже важлива тому що представникам даних професій з боку психологічної науки і практики треба допомогти у подоланні цього синдрому. Але зробити це не можна без діагностування симптомів вигорання і фаз даного процесу. Тому актуальність дослідження синдрому вигорання окремо у медичних закладах дуже велика.

Об’єктом дослідження в роботі виступає синдром вигорання у медицині.

Предметом дослідження є практичне з’ясування ознак цього синдрому у працівників конкретного медичного закладу.

Крім головних задач у роботі висувається така гіпотеза. Професія лікаря відчуває великі психологічні навантаження, тому у більшої часті працівників медичної сфери розвивається синдром вигорання, який може бути у працівників у різноманітних фазах розвитку, але безсумнівно, що симптоми вигорання найбільш присутні у роботі молодшого медичного персоналу, тобто медсестер, які по службовим обіцянкам більш часу проводять з хворими. Крім того існує певний перелік факторів, які свідчать за незадоволеність обраною спеціальністю.

Основна мета роботи – це вивчення ознак синдрому вигорання у медицині шляхом користування методик, що вивчають симптоми розвитку синдрому.

Для досягнення поставленої мети і перевірки гіпотези треба вирішити задачі певного змісту:

- розглянути теоретичні ознаки розвитку синдрому вигорання;

- переглянути особливості розвитку синдрому у професіях медицини;

- дати нарис методичного апарату, застосованого для вивчення цього явища;

- провести практичне дослідження з кількості респондентів працівників медичного закладу;

- з’ясувати результати практичного дослідження, згідно з обраною методикою;

--> ЧИТАТЬ ПОЛНОСТЬЮ <--