Курсовая работа: Рекреаційно-туристичні ресурси Донецької області

У 1965 році в області було 19 міст обласного підпорядкування: Донецьк, Артемівськ, Горлівка, Дебальцеве, Дзержинськ, Добропілля, Дружківка, Єнакієве, Жданов, Костянтинівка, Краматорськ, Красноармійськ, Макіївка, Селидове, Слов'янськ, Сніжне, Харцизьк, Торез, Шахтарськ. Згодом до них долучилися 1976 року Ясинувата, у 1979 - Красний Лиман, у 1987 - Кіровське, у 1990 році - Авдіївка, у 1991 році - Вугледар, у 1992 році - Жданівка, Докучаєвськ, Новогродівка. У грудні 1962 року були збільшені сільські райони, чисельність яких склала 9 замість 21: Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волновахський, Володарський, Красноармійський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський. У 1963 році був утворений Старобешівський район. У січні 1965 року створено 15 районів: Олександрівський, Амвросіївський, Артемівський, Великоновоселівський, Волноваський, Володарський, Костянтинівський, Красноармійський, Мар'їнський, Новоазовський, Слов'янський, Шахтарський і Ясинуватський. У грудні 1966 року були утворені додатково три райони: Добропільський, Першотравневий і Тельманівський.

1.3 Географічні аспекти формування рекреаційно-туристичних ресурсів області

Донецька область переважно рівнинна. Туристичні ресурси розподілені не рівномірно. Найбільша кількість рекреаційно-туристичних ресурсів знаходиться у північному та південному районі області. На півночі регіону знаходиться рекреаційний курорт Святогірськ та річка Сіверський Донець.

На півдні — це побережжя Азовського моря.

РОЗДІЛ 2. ПРИРОДНІ І СОЦІАЛЬНО-ІСТОРИЧНІ РЕКРЕАЦІЙНО-ТУРИСТИЧНІ РЕСУРСИ ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

2.1 Природні рекреаційно-туристичні ресурси

2.1.1 Природно-географічні рекреаційно-туристичні ресурси

Знаходиться у степовій зоні, клімат помірно-континентальний, з малосніжною зимою і жарким літом. Середні температури січня від -5 до -8 ° C, липня 21-23 ° С. Опадів близько 500 мм на рік. Навесні бувають суховії (частіше - у травні), влітку - посухи, іноді - пилові бурі, град, взимку — завірюхи.

Рельєф переважно рівнинний (висотою до 200 м), розчленований ярами і балками. На північному сході знаходиться Донецький кряж висотою до 367 м, поверхня якого порізана долинами річок. На заході кряж переходить у Придніпровську низовину, на півдні - в Приазовську низовину з окремими підняттями (Могила-Гончариха, Савур-Могила та інші). На півдні - вузька смуга Причорноморської низовини, яка уступами обривається до Азовського моря. У місцях залягання вапняків і соленосних відкладень розвиваються карстові форми рельєфу. Характерна риса рельєфу області - наявність форм антропогенного походження: терикони, кар'єри та інше.

Надра області багаті різноманітними корисними копалинами, з яких найбільше значення має кам'яне вугілля, значні запаси кам'яної солі. Мінерально-сировинна база промисловості будівельних матеріалів і чорної металургії представлена значними родовищами доломітів, вапняків, вогнетривких і пластичних глин, мергелю, гіпсу, каолінів, крейди, будівельних і кварцових пісків, граніту, кварциту та інше. Є також ртуть, мінеральні фарби, фосфорити, азбест, графіт. Виявлені родовища нефелінових сієнітів, флюориту, вермикуліту, залізних руд, давсоніта, калійних солей.

По території Донецької області протікають близько 110 річок, з яких 47 довжиною понад 25 км. Загальна довжина річок становить більш ніж 3 000 км. Найбільша з них - Сіверський Донець довжиною 1053 км, а в межах області - понад 100 км, шириною від 60 до 80 м. Середня глибина 1,5-2 м. Її притоки - Казенний Торець, Бахмутка та Лугань. До басейну Дніпра відносяться річки: Самара і Вовча; до басейну Азовського моря: Кальміус, Грузький Єланчик, Кринка.

Озер на території області мало, є невеликі озера в заплаві Сіверського Дінця, а також Слов'янські солоні озера - Гедзів і Ріпне.

Для поліпшення водопостачання створено 141 водосховище, в тому числі: Старокримське, Клебан-Бикське, Карлівське, Вільхівське, Зуївське, Ніжнекальміуське, Старобешівське і канал Сіверський Донець — Донбас.

2.1.2 Природно-антропогенні рекреаційно-туристичні ресурси

У Донецькій області усього 12 заповідників, 32 заказники, 13 заповідних урочищ, 32 пам’ятника природи, кілька печер карстового походження та намивна коса (Таблиця 1.2).

Заповідники усі місцевого значення, серед них: ботанічний (1), ентомологічні (2), загальнозоологічний (1), ландшафтні (3) та лісові (5).

Заказників трохи більше і є навіть загальнодержавного значення: геологічний (1), лісовий (1) та орнітологічний (1). Місцеві: ботанічні (17), ентомологічні (4), ландшафтні (5), лісовий (1), орнітологічний (1).

Серед заповідних урочищ зустрічаються геологічні (3) та гідрологічні (1) урочища.

Багато пам’ятників природи мають загальнодержавне значення, також не мало й місцевих, зустрічаються навіть комплексні (2). До загальнодержавних можна віднести ботанічні (3), геологічні (4), гідрологічні (2). Місцевого значення є також ботанічні (5), геологічні (4) та гідрологічні.

Найбільша кількість природно-антропогенний ресурсів зосереджена в Артемовському, Старобешівському та Олександрівському районах Донецької області. Середня кількість ресурсів знаходиться у Амвросіївському, Велеоновосілковському та Краснолиманському районах. Усі інші райони майже не забезпечені природно-антропогенними туристичними ресурсами

2.2 Соціально-історичні рекреаційно-туристичні ресурси

2.2.1 Архітектурно-історичні рекреаційно-туристичні ресурси

В Артемовську є відомий завод шампанських вин (Artyomovsk Winery)

Найбільше підприємство в Східній Європі по виробництву ігристих вин традиційним пляшковим способом - має більш ніж піввікову історію. Більш 30 млн. пляшок ігристого вина як мінімум три роки одночасно зберігаються тут, і чекають свого часу.

У м. Соледар діє соляна шахта (Рис. 1) - це цікавий і унікальний промисловий і разом з тим туристичний об'єкт. На глибині більш 300 метрів працює єдиний на території України спелеосанаторий "Соляна Симфонія".

Регіональний ландшафтний парк "Зуєвський" (Харцизьк) займає площу в 1214,2 га. По території парку обладнані зони для відпочинку туристів.

На базі РЛП існує тренувальна база для альпіністів, на території діє приватний музей морської раковини.

Церква Иверської Божої Матері - побудована в 2000- х роках, має оригінальне архітектурне виконання, яскраві позолочені куполи. На території церкви перебуває артезіанське джерело. Етнопарк "Козачий хутір" - територія, обладнана організацією "Окремий козачий кіш імені І.Богуна" у стилі козачих традицій. В етнопарку представлені дерев'яні макети млинів, побутових будівель, козацького куреня, сторожових вишок та ін. На території етнопарка також розташований музей козацтва й православна каплиця.

Харцизький іподром - комплекс споруджень, що включають у себе кінноспортивну школу, стайні, скакове й конкурсне, контурне поля. На іподромі регулярно проводяться різні змагання з кінного спорту, розроблені кінні екскурсійні маршрути по території регіонального ландшафтного парку Зуєвський.