лимони, біла і червона смородина

40-60

Яблука 10-16 Виноград 0,4-12 Томати 20-40 Хвоя ялинки і сосни 150-250 Картопля молода, зелена цибуля 20-30 Гриби білі сушені, петрушка 100-150 Кропива 100-600

Таблиця 1.2 Вміст вітаміна К 1 , в продуктах рослинного походження

Рослинний продукт	Вітамін К1,мг/100г сухої маси
Шпинат	4,0-6,0
Кабак	4,0
Капуста цвітна	3,4
Капуста білокачанна	2,0
Томати зелені	0,8
Томати червоні	0,4
Полуниця	0,1
Морква	0,08
Плоди шипшини	0,08
Петрушка	0,02
Листя каштана	8,0
Кропива	3,4-4,0
Водорості, люцерна	1,7-3,4
Хвоя сосни	1,7
Хвоя ялинки	1,2

Таблиця 1.3 Вміст β-каротину, в продуктах рослинного походження

Рослинний продукт	β-каротин, мг/100г продукта
Червона морква	9
Часник, зелена цибуля, червоний перець, свіжа шипшина	2-3
Абрикоси, обліпиха, кабак	1,5-1,6
Помідори	1
Петрушка (зелень), шпинат	4-5
Кропива	7-10

Кропива - одна з небагатьох рослин, яка багата на кальцій. На відміну від інших рослин, які містять кальцій, в кропиві він міститься не у вигляді шкідливої для нирок (у великій кількості) солі щавлевої кислоти, а у вигляді нешкідливого карбоната кальція, або крейди. Під мікроскопом можна роздивитись красиві включення карбоната кальція, так звані цистоліти, які звисають як маленькі люстри з верхніх стінок клітини листка. Вони, як жалючі волоски, слугують надійним знаком, який свідчить про те, що листя кропиви справжні, для робітників аптек.

Готуючи страви з кропиви потрібно пам’ятати, що не всім корисний вітамін К. В листях кропиви його міститься до 400 біологічних одиниць в 1г сировини. Якщо часто вживати кропиву в їжу починається інтенсивне згортання крові, тому в похилому віці, а також людям, які страждають на тромбофлевіт і варикозне розширення вен кропивою краще не зловживати. Можна послабити кровозупиняючу дію кропиви, додаючи в страви з неї трави, які знижують згортання крові, наприклад, донник.

Крім крупної кропиви двудомної біля будинків, по городах і пустирях можна досить часто побачити порівнюючи невелику - від 15 до 60см однорічну кропиву жалючу. Листя яйцевидні або еліпсоподібні, значно менші, ніж у двудомної кропиви. Якщо у двудомної кропиви зубець на кінці листка більш крупніший за боковий, то у цього виду - дорівнює їм навіть менший. Стебло жалючої кропиви зазвичай сильно розгалуджується, чим вона також відрізняється від двудомної. Волоски у цієї кропиви, тільки жалючі, тому вони розташовані рідше ніж у двудомної, у якої крім жалючих є і звичайні волоски. Будучи однорічною, ця кропива з’являється пізніше двудомної, видно її стає тільки в липні, росте до пізньої осені. Лікарі вважають її додатком до двудомної кропиви. Вона не містить вітаміна К, відповідно, не володіє кровозупиняючою дією. А інші вітаміни - А, С, В, в ній є. Її в повній мірі можна використовувати так, як і двудомну кропиву, варити, тушкувати, солити, сушити. Сухе листя цієї кропиви можна додавати в борошно при випічці хліба (1 частина кропиви на 4 частини борошна). Хліб отримаємо темний, але поживний.

1.2 Використання нетрадиційної сировини в підприємствах ресторанного господарства та в домашній кулінарії

Рослинні продукти багаті біологічно активними речовинами, необхідними для нормальної життєдіяльності людського організма. До них відносяться перш за все вітаміни, солі органічних кислот, мікроелементи, незамінні амінокислоти, легкозасвоювані вуглеводи. Саме рослинні продукти містять вітаміни С, Р, В2, В1, РР, Е, К та інші, без яких людина не може жити, мінеральні елементи, які приймають участь у всіх процесах обміну речовин в організмі.

Саме тому нетрадиційну сировину використовують як в підприємствах громадського харчування так і в домашній кулінарії для збагачення продуктів харчування поживними речовинами.

У народній практиці відомі дикі рослини, якими заміняють овочі. В сиву давнину первісні люди не завжди вміли заготовляти впору вітамінні продукти і ранньою весною куштували на смак різноманітні рослини, які показувались на поверхні землі.

В останні тисячоліття дикоросла флора слугувала харчовою добавкою до звичайного столу. Дикі рослини готували сирими, вареними, печеними, маринованими, солоними, сушеними. До цих пір солоні гриби являються улюбленою їжею багатьох народів. А ось мочена клюква стала рідкісним делікатесом. Як правило, в їжу вживали молоді і ніжні частини рослин: листя, паростки, кореня, цибулинки, бульби. Майже всі м’ясні страви, супи, напої готують з додаванням рослинних приправ.

Багато бур’янів, які ми зазвичай знищуємо як ворогів культурних рослин, можна використовувати для приготування високоякісних ароматичних страв, багатих на вітаміни та вуглеводи. Бур’яни використовують як основу для приготування багатьох екзотичних страв, які можуть сповнити людину енергією життя, покращити кровообіг.

Часто ранньою весною із диких рослин готують салати, супи, борщі, рідше - мучні і овочеві страви. В багатьох європейських країнах подібні салати вважаються високо цінними делікатесами.

Салати із диких рослин можна приготувати ранньою весною, влітку, піздньою осінню і навіть зимою.

Під час зимових заготівель потрібно дуже пильно слідкувати, щоб в салат не потрапили пошкодженні або загнивші листки, на яких нерідко розвиваються шкідливі або навіть ядовиті для людини гриби.

Салатну зелень можна отримати, не виходячи із квартири. Беруть кореневища буряка, петрушки, редьки, товсті м’язисті корені кульбаби і щільно укладають у горошок для квітів або в глибоку чашку (відро), засипають землею з таким розрахунком, щоб верхівки залишились на поверхні, і поливають теплою водою. Горшки виставляють на сонячне підвіконня і слідкують, щоб земля не пересихала. Через деякий час на коренеплодах розвиваються зелені листочки, які систематично зрізають, отримуючи декілька врожаїв.

Зібране восени насіння дикої гірчиці, латука взимку можна висівати на рихлий картон або на фільтрований папір. Потрібно слідкувати, щоб папір завжди був вологий. Через 8-9 днів після посіву з’являються зелені паростки, а потім і невеликі листочки. Їх збирають, подрібнюють і додають в супи, борщі, посипають зеленю м’ясні страви, бутерброди з шинкою або ковбасою.

У крихітному зеленому паростку в десять разів більше вітамінів і органічно активних речовин, ніж в молодій зелені цих же рослин. В паростках пшениці спостерігається підвищений вміст вітамінів групи В, вітамінів С і Е. Вони дуже потрібні при перевтомленні, малокрів’ї, низькому кров’яному тиску.

Цінність салатів із диких рослин визначається вмістом білків, вуглеводів, мінеральних солей, мікроелементів. Наприклад, вуглевод інулін, легко засвоюваний і незамінний для хворих діабетом, у великій кількості міститься в молодих листях цикорія дикого, звичайного лопуха. Ще більше інуліна збирається в коріннях цикорія і лопуха. В салатах із “дикунів” завжди багато мінеральних солей, пряно-ароматичних речовин, які збуджують апетит.

Салати із диких рослин готують так само, як із культурних. Салат повинен бути смачним, збуджувати апетит і радувати око. Слід тільки дотримуватись деяких правил і порядок приготування.

Для салатів збирають молоді і ніжні частини рослин - листя, кореня, бутони квітів та інш. Для переробки можна використовувати і більш спілі (грубі) частини рослин.

Вважається, що чим більше рослин входить до складу салату, тим він смачніший, привабливіший і поживніший.

У різних народів є багато рецептів приготування салатів, але всі їх описати неможливо. Краще ознайомитися з характеристикою деяких видів диких рослин, із яких на свій смак можна приготувати відмінні страви.

Бузина чорна. Плоди дрібні, чорно-фіолетові з темно-червоною м’якоттю, зібрані у великі пучки. Дозрівають у серпні, мають кисло-солодкий тошнотворний смак, тому у свіжому вигляді їх не використовують. На Кавказі із плодів бузини готують мучні киселі, манні каші з цукром, роблять вино і горілку. Із квітів виготовляють духм'яну настойку, яку додають до вина і наливки. Соком ягід широко користуються в лікеро-горілчаній промисловості для фарбування плодово-ягідних вин. Із свіжих ягід можна готувати варення, желе, муси, чайно-кавові сурогати, начинки для пирогів.