Курсовая работа: Розвиток легкої промисловості в Україні

· Централізовану систему оптової та роздрібної дистрибуції товарів було зруйновано. Фабрики були змушені винаходити власні методи для продажу своєї продукції.

· Як результат розпаду старої системи дистрибуції товарів за останні 5 років кількість магазинів, які займалися продажем одягускоротилася на 23%. Натомість з’явилася безліч базарів.

· Біля 80% від загальнонаціонального продажу одягу здійснюється на базарах, а також через власні магазини підприємств–виробників.

Þ Застаріле обладнання.

· Обладнання фабрик було застарілим вже на момент 1991 року.(Таблиця№1) Тільки наприкінці 1980-х років галузь почала поступово оновлювати свої основні фонди. Але це було зроблено не на всіх п-вах, за ініціативою міністерства Легкої промисловості [10, с.25].

II. Проблеми економіки перехідного періоду:

З іншого боку бачимо проблеми, які є наслідками непослідовної політики реформування української держави:

Þ Проблема захисту українського виробника .

· В Україну продовжує надходити контрабандою текстильна продукція - за оцінками операторів, на українських базарах продається не менш як 70% одягу без відома фіскальних органів. [9] Так, роздрібний продаж офіційно імпортованого товару приносить не більш як 10 млн. грн., за даними ж Держкомстату – імпорт зимового одягу складає 41 млн. грн. ( за 2000 рік).

· Як правило, 40-60% тіньового товару потрапляє до України з Турції, Китаю, Польщі. Так, в 2000 році за даними Держкомстата в Україну було ввезено 1,8 млн. шт. Верхнього одягу, з них 1,2 млн. шт. – нелегально. І, уже зараз 80% продукції на ринках – турецького виробництва.

Þ Недосконале оподаткування підприємств .

III . Економічно-соціальні проблеми, які cформувалися протягом переходу до ринкової економіки

Þ Небажання інвесторів вкладати кошти в текстильну пром-ть. Цьому сприяє політична нестабільність в країні, відсутність реформованого податкового законодавства.

Як наслідок, з попереднього пункту випливає проблема

Þ Великих масштабів тіньового сектору. Так, за даними Держкомстату, українські виробники одягу виробили минулого року – 6 млн. шт. верхнього одягу, з них – 1 млн. було реалізовано на вітчизняному ринку. Реально ж на ринку продається вдвічі більше вітчизняного товару – 2 млн. шт.[10, с.57]

Þ Сегмент споживачів з низькими доходами , з місячним доходом меншим, ніж Euro 120 становить приблизно 80% ринку споживачів.

Þ Неконкурентоздатність української текстильної продукції порівняно з дорогим одягом із Західної Європи.

· Українські споживачі воліють купувати фірмові речі, з гарантією якості, і хоча дорогий товар із Західної Європи і забезпечує лише 10-15%, від загального продажу на споживацькому ринку, тобто на Україні в нього мало покупців, але його купують.

· Нездатність конкурувати з більш дешевою продукцією, яка імпортується з Терції, Польщі. Споживачі купують те, що або якісніше або дешевше. Такий товар залишається лідером по продажу – і становить 75-80% від загального продажу.

Þ Виникає необхідність в кваліфікованих управлінцях , які б розумілися на фінансових, економічних принципах функціонування п-ва в умовах ринкової економіки.

Висновок до 2 розділу

Легка промисловість, як і багато інших вітчизняних галузей, переживає чимало проблем у своєму розвитку.

Так, на початок 1991 року на Україні нараховувалося близько 160 фабрик які були зайняті у виробництві тканин та суконь, сьогодні їхнє число коливається в межах 100.

До головних проблем галузей легкої промисловості можна віднести:

· Проблема міжгалузевого обміну,

· Оптової дистриб’юції товарів,

· Сировинна проблема (зокрема, проблема давальницької сировини),

· Проблема відносно великих виробничих витрат.

· Спаду виробництва протягом 1991-1999