Спеціальна фізична підготовка сприяє оволодінню технічними прийомами гри, підвищенню тактичної майстерності тих, що займаються, досягненню ними спортивної форми, а також вдосконаленню психічної підготовленості. Її основна мета - максимальний розвиток сили, швидкості, спритності, витривалості, гнучкості у взаємозв'язку і єдності. Для вирішення цих завдань рекомендуються спеціальні підготовчі вправи з характерами для гри у футбол напруженням, координацією, темпом і ритмом руху. Для цього понад усе підходять вправи техніко-тактичного характеру, спортивні і рухливі ігри, вправи з інших видів спорту і, звичайно, сама гра у футбол.

Спеціальна фізична підготовка базується на загальній руховій підготовленості. До рішення її задач рекомендується переходити тільки після досягнення що займаються певного рівня загального розвитку.

2.1 Розвиток спритності футболістів

У зв'язку із збільшенням інтенсивності спортивної діяльності зростає роль вивчення рівнів фізичних якостей окремих футболістів, а також визначаються шляхи їх можливого прогресування (вдосконалення). Аналіз використаної літератури дає право укласти, що дослідження цієї проблеми носять одиничний характер [1, 2]. Крім того, результати робіт у цьому напрямі іноді носять навіть спірний характер. В основному це пов'язано з тим, що часто не враховується спеціалізація спортсменів, рівень їх підготовленості на момент контролю, а також можлива дія індивідуальних особливостей на характер адаптації організму до чинників зовнішнього і внутрішнього стану.

Аналіз чемпіонатів світу свідчить про те, що як у атакуючих, так і в оборонних діях беруть участь, найчастіше, групи гравців, що виконують в конкретному епізоді строго визначені функції. Це положення піднімає проблему сучасної вимоги до футболістів, мається на увазі їх відносна універсалізація. Тобто, в сучасному футболі універсальним гравцем вважають такого виконавця, який на своєму ігровому місці здатний зіграти "відмінно", а на будь-якій іншій ігровій позиції, як правило - "добре" [6].

Надійний гравець, що вміє при необхідності ефективно діяти на будь-якій ділянці поля і в будь-якій ігровій ситуації - украй потрібен команді, що ставить перспективні турнірні або змагання цілі.

Об'єм і зміст природознавства виросли так безмірно, що дослідники витрачають тепер все своє життя на оволодіння матеріалом однієї своєї основної вузької спеціальності і мало хто з них в змозі виділити у себе досить часу для того, щоб, не відстаючи від вимог розвитку спорту, стежити за потоком цієї спеціальності. Безумовно, це обідняє роботу відносно свіжих ідей і великої перспективи. В науково-популярній літературі панує неясність і навіть хаос. Разом з тим, такі фізичні якості як сила, швидкість і витривалість досліджені в спорті детальніше. Структура гри справедливо пред'являє до них підвищені якості, але не слід забувати і про спритність, від якої залежить уміння миттєво ухвалювати рішення (часто єдино правильне в конкретній ігровій ситуації) і точно їх виконувати, або перебудовувати свої дії (атакуючі акценти команди) у зв'язку із змінною обстановкою. На думку фахівців-практиків саме спритність гравця, коаліцій гравців, в значній мірі визначає ефективність їх техніко-тактичної майстерності.

Можливо тому, що дана якість відносно погано поки вивчена, наприклад, відсутні науково обґрунтовані дані про структуру спритності в тренувальних заняттях футболістів досить рідко можна зустріти спеціальні вправи для її розвитку [6].

У зв'язку з цим, глибше дослідження структури спритності футболіста, виявлення її взаємозв'язку з ефективністю техніко-тактичних дій в умовах спортивних змагань, а також внесення рекомендацій в тренувальні програми команд, представляються такими, які вимагають свого рішення.

Тренувальні програми будуть ефективними, якщо вони будуть направлені на одночасний розвиток спритності і техніки тактичної майстерності. Разом з тим ми не повинні не забувати про те, що оцінка ступеня спритності будь-якого обґрунтованого рухового завдання не полягає в елементах даного завдання, а визначається виключно по ступеню відповідності їх з навколишнім оточенням, оскільки від її ефективності залежить ступінь успішності рішення реалізовуваної командної задачі.

Аналіз результатів, одержаних при тестуванні футболістів як у неспецифічних, так і в специфічних проявах показав, що у відносно простих рухах міжіндивідуальна мінливість результатів мало залежить від підготовленості спортсмена. Але із збільшенням складності і із зменшенням часу на рішення рухової задачі, міжіндивідуальна варіативність різко збільшується.

Таблиця 2.1

Приклад тестових завдань [6]

№ з/п.	Тестові завдання	Юнаки		Гравці команди майстрів
		Х	W	Х	W
1.	Біг по прямій - 40 м. (с.)	5,96	5	5,57	3
2.	Біг на відрізку 40 м. з реагуванням на сигнал, що вимагає оббігання бар'єрів	9,83	5	8,31	2
3.	Різниця в часі пробіжки 40 м. із зміною напряму бігу і тієї ж дистанції (40 м.), але по прямій (с.)	3.87	10	2,74	4
4.	Біг по периметру квадрата із стороною 10 м.	10,75	2	9,78	2
5.	Різниця в часі пробіжки по периметру квадрата і часу пробіжки відрізка 40 м. по прямій	4,79	8	4.21	3
6.	Точність м'язового диференціювання (см.)	3,89	15
7.	Точність виконання передачі м'яча	0,70	28

Зіставлення досягнень в тестах показує, що гравці команд майстрів мають перевагу в рухових завданнях перед новачками.

Відмінність в індивідуальних показниках мають місце тільки в деяких складних тестових програмах.

Але міжгрупових відмінностей не спостерігається в результатах виконання гладкого бігу на 40, тут (t = 0). Проте в завданні на точність виконання передачі м'яча в умовах дефіциту часу відмінності статистично істотні (t > 2).

Видно, що підготовленіші в техніко-тактичному відношенні футболісти мають переваги в основному в специфічних тестах, що визначають спритність; у завданнях, що вимагають максимального (але не специфічного) прояву цієї якості, спортивна кваліфікація позначається мало.

У роботі спеціальну спритність футболістів визначали також за допомогою експертних оцінок. Тренери-експерти в цій ситуації давали оцінку гравцям по критеріях, що відображають основні чинники, що впливають на неї:

– тактичне мислення;

– швидкість орієнтування;

– точність передач і ударів по воротах;

– координаційні здібності [6].

Слід відмітити, що всі вони виявилися достатньо інформаційними.

Найбільший коефіцієнт кореляції з сумарною оцінкою гравця виявився з рівнем тактичного мислення; мінімальний - координаційними здібностями (таблиця 2.2).

Таблиця 2.2

Коректувальні залежності між критеріями ігрової спритності футболістів [5]

№ п/п.	Показники	1	2	3	4	5
1.	Тактичне мислення	х	0,93	0,76	0,73	0,94
2.	Швидкість орієнтування	х	0,87	0,53	0,87
3.	Точність передач і ударів	х	0,55	0,85
4.	Координаційні здібності	х	0,82
5.	Загальна оцінка гравця	х

Аналізуючи також значення коефіцієнтів кореляції можна судити про достатньо об'єктивну оцінку кожного гравця, що дає підставу в практиці футболу використовувати критерії, наведені в таблиці (тактичне мислення; швидкість орієнтування; точність передачі і ударів). Четвертий показник - координаційні здібності, ймовірно, необхідно досліджувати більш глибоко. Спритність в роботі оцінювалась за допомогою експертних оцінок, після результатів тестування і по коефіцієнту ефективності виконання ігрових прийомів. Безумовно, у всіх трьох варіантах досліджувана якість (спритність) вимірювалася різними способами. Але необхідні тільки об'єктивні показники, тобто такі коли їх оцінки про конкретного виконавця співпадають. Для визначення об'єктивності одержаних оцінок в результаті використання різних тестових методик використовувався метод визначення коефіцієнта узгодженості оцінок, запропонований В. М.Заціорським (1977).

Результати цієї роботи наведені в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3

Значення коефіцієнтів кореляції між експертною оцінкою і показниками спритності в тестах [5]

Показники команда	Ефективність гри	Основні ігрові тести	Основні інструментальні тести
Основний склад	0,73	0,63	0,68
Молодіжний склад (дублери)	0,60	0,35	0,69