Виняток становить залежність результатів оцінок (експертної і ефективності виконання ігрових прийомів) - 0,35. Низький коефіцієнт кореляції має місце з тієї причини, що експерти поставили гравця П-а дванадцятим, тоді як за наслідками оцінок ігрових тестів він був другим. Якщо ж з пред'явленої статистики опустити цей факт, то величина коефіцієнта узгодженості зросте до 0,66.

В цілому ж, для всієї введеної в аналіз популяції спортсменів-футболістів, оцінка узгодженості різних методів атестації спритності представляється достатньо високою. Все це дає право укласти, що використані в роботі методи оцінки спритності достатньо інформативні.

Разом з тим слід відмітити, що інформативність показників спритності в значній мірі залежить від співвідношення внутрішньої і міжіндивідуальної мінливості. Практика підказує, що на мінливість значний вплив роблять як складність виконуваного рухового завдання, так і рівень кваліфікації футболіста. Вплив значень цього (останнього) чинника на прояв спритності особливо зростає, якщо рухова діяльність здійснюється в умовах специфічних футболу.

На підставі вищевикладеного, мабуть, можна стверджувати, що достатньо доцільнішою є наступна схема розвитку і подальшого вдосконалення спритності:

– визначення рівня розвитку цієї якості;

– встановлення структури спритності кожного гравця команди;

– підбір вправ (рухових завдань), що впливають на провідні форми прояву даної якості;

– оцінка ефективності використовуваних тренувальних засобів по темпах приросту показників спритності;

– вибір і використання в тренувальному процесі тих засобів (можливий також урахування індивідуальної схильності) які відтворюють найбільшу дію [6].

Таким чином, в простих і звичних рухових завданнях показники спритності (особливо внутрішньогрупові) змінюються трохи. Із збільшенням складності рухових завдань, ці зміни збільшуються.

Спортивна класифікація актуальна і гравці, що відносяться до високої групи цієї класифікації, мають в специфічних грі у футбол завданнях безперечний пріоритет.

Використані в роботі тести визначення спритності виявилися достатньо надійними і об'єктивними.

В процесі тренувальних дій одержані неоднакові прирости результатів. Можливо, що ці показники залежать від ігрових амплуа футболістів.

Виявлено, що початковий рівень розвитку спритності, в складних по координації рухах, у всіх без виключення гравців недостатній.

Подальші дослідження передбачається провести у напрямі вивчення інших проблем розвитку спритності футболістів.

2.2 Вправи на розвиток спритності

Спритність футболіста виявляється в здатності швидко і красиво виконувати рухові дії в ігрових умовах, що змінюються. По-справжньому спритний гравець може виконувати цілий каскад хитрощів або якийсь трюк, забити гол з важкої ситуації. Саме спритність є відмінною рисою високої спортивної майстерності. Над розвитком спритності треба працювати з дитинства. Адже ця якість розвивається досить повільно [21].

Головний принцип підбору вправ для розвитку спритності - якомога більше різноманітності. На тренуваннях потрібно більше використовувати добре розучені гімнастичні і акробатичні вправи, чергування ходьби і бігу в різних поєднаннях, рухомі ігри з несподівано змінними ситуаціями, вправи по техніці і тактиці гри. Виконувати їх рекомендується на початку заняття.

Без м'яча

1. Перекиди вперед і назад з упору сівши.

2. Серії перекидів: один вперед, один назад.

3. Перекиди вперед і назад через плече.

4. Опорні стрибки: ноги нарізно і зігнувши ноги через "козла".

5. Стрибки між стійками (каменями, прапорцями).

6. Стрибки через набивні м'ячі і інші перешкоди.

7. Біг між деревами (стійками, м'ячами, прапорцями, каменями).

8. Стрибки вгору - вперед після розгону і поштовху з містка (трампліну) і лов тенісного (футбольного) м'яча під час польоту - м'яч накидається партнером.

З футбольним м'ячем

1. Перекиди вперед і назад з м'ячем в руках.

2. Підкинути м'яч руками вгору, зробити перекид вперед, зловити м'яч, що опускається.