Провінція Східноєвропейська

Підпровінція Лівобережнопридніпровська

Округ Бахмацько-кременчуцький терасових лучних степів, терасових дубово-соснових лісів, заплавних лук, евтрофних боліт та лучно-галофітної рослинності

Райони : 8. Баришивсько-Бориспільський широколистяних та сосново-дубових лісів, галофільно-лучної рослинності, низинних боліт

9. Бобровицько-Бахмацький галофітної рослинності, лучних степів, низинних боліт і в'язово-дубових лісів

Округ Роменсько-Полтавський лучних степів, дубових, дубово-грабових та дубово-соснових лісів, евтрофних боліт

Райони: 10. Прилуцько-Роменський лучних степів, дубових та грабово-дубових лісів, заплавних лук та низинних боліт.

Згідно “Зоогеографічного районування України" область поділяється таким чином:

Область Палеарктична

Підобласть Бореальна Європейсько-Сибірська

Провінція Євронейсько-Західносибірська лісова

Округ Східноєвропейський

Район Мішаною лісу та лісостепу

Ділянка Східноєвропейського мішаного лісу

Підділянка Східного (Чернігівського та Н.-Сіверського) Полісся

Ділянка Східноєвропейського листяного лісу і лісостепу

Підділянка Лівобережна

Рослинний світ Чернігівщини включає понад 900 видів судинних рослин, що становить біля 18,4 % від загальної кількості судинних рослин, поширених в Україні. Для охорони, збереження і відтворення рідкісних та зникаючих видів рослин, тварин, ландшафтів, цінних природних комплексів, які мають значну наукову, історичну, екологічну та естетичну цінність, в області природно-заповідний фонд нараховує 642 об'єкти загальною площею понад 127748 га, що складає 4,04 % всієї площі області (за даними 2000 р.).

2. Видовий склад ссавців в Чернігівській області

Тваринний світ характеризується ще більш багатим видовим складом, який становить близько 41% від загальноукраїнського. Так, на Чернігівщині поширені ссавці до 48 видів.

Таблиця 1 Найбільш поширені види Чернігівської області

Ряд	Родина	Вид
Ряд Комахоїдні — Insectivora.	Родина Їжакові - Erinaceidae	Їжак звичайний (Erinaceus europaeus)
	Родина Кротові - Talpidae підродина хохулі — Desmaninea	Хохуля звичайна (Desmana moschata)
	Родина Землерийкові - Soricidae	Бурозубка мала (Sorex minutus)
Родина Землерийкові - Soricidae	Кутора (Neomys)
Ряд Рукокрилі — Chiroptera	Нічниця (Myotis), вечірниця (Nyctalus)
Ряд Гризуни — Rodentia	Родина Білячі - Sciuridae	Білка звичайна - Sciurus vulgaris
	Родина Мишачі - Muridae	Миша хатня (Mus musculus)
	Родина Мишачі - Muridae	Миша жовтогорла (Apodemus flavicollis)
	Родина Мишачі - Muridae	Миша лісова (Apodemus syluaticus)
	Родина Мишачі - Muridae	Миша польова (Apodemus agrarius)
	Родина Хом'якові — Cricetidae	Полівка водяна (Articola coypus)
	Родина Хом'якові — Cricetidae	Ондатра (Ondatra zibethica)
	Родина Боброві - Castoridae	Річковий бобер (Castor fiber)
Ряд Хижі – Carnivora	Родина Собачі - Canidae	Вовк сірий (Canis lupus)
	Родина Собачі - Canidae	Лисиця звичайна (Vulpes vulpes)
	Родина Куницеві - Mustelidae	Горностай (Mustela еrtіnеа)
	Норка європейська (Mustela lutreola)
Ряд Парнокопитні — Artiodactyla	Підряд Нежуйні – Nonruminanti, родина Свині (Suidae)	Дика свиня - Sus scrofa
	Підряд Жуйні – Ruminantia, родина Олені (Cervidae)	Лось (Alces alces)
	Родина Олені (Cervidae)	Козуля (Capreolus capreolus)
	Родина Олені (Cervidae)	Плямистий олень (Cervus nippon)
	Родина Олені (Cervidae)	Благородний олень (С. elaphus)
	Родина Порожнисторогі (Bovidae)	Зубр (Bison bonasus)

3. Відомості про чисельність і біологію основних видів ссавців

3.1 Звірі-синантропи

Бурозубки

Незважаючи на те, що бурозубки часто оселяються поруч з людиною, побачити їх майже неможливо. Вони ведуть дуже потайний спосіб життя.

Бурозубки — невеликі, схожі на мишу звірки з ряду комахоїдних. Тіло в них струнке, завдовжки близько 7 см.

Серед найхарактерніших ознак бурозубок особливо виразні конусоподібна голова, яка закінчується тоненьким видовженим, рухливим хоботком, та бурі, іноді червонуваті хижі зуби, за що тварини дістали свою назву.

Маленькі короткі вуха ледве помітні з хутра. Густий, м'який бархатистий волосяний покрив цих звірків, як і у всіх підземних тварин, короткий, оксамитово-чорний або темно-коричневий з іржастим відтінком по боках тіла.

Оселяються бурозубки в найрізноманітніших місцях, але в досить затінених і з високою вологістю ґрунту. Зустрічаються в лісах, парках, на заболочених луках, уникають лише відкритих і сухих місцевостей. Дуже часто, особливо восени і взимку, заходять у сільські населені пункти, де досить звичайні в житлових будинках, у коморах, садах [7,8].

Бурозубки активні протягом усього року. Найбільшу діяльність виявляють уночі, лише дуже короткий час перебувають у гнізді.

Цікаво, що ці мініатюрні звірки переносять зиму, не впадаючи в тривалу сплячку.

Бурозубки надзвичайно хижі ссавці. Майже все своє життя вони проводять у пошуках їжі. Виключно ненажерливі, вони не можуть залишатися без їжі навіть протягом трьох годин. Це зумовлено інтенсивним обміном речовин, швидким перетравленням їжі. Температура тіла землерийок значно вища, ніж у інших ссавців, і досягає 40 °С.

Живляться бурозубки найрізноманітнішими дрібними тваринами: дощовими черв'яками, личинками і лялечками комах, метеликами, бабками. Нерідко нападають і на значно більших тварин — мишовидних гризунів, жаб тощо. Узимку їх раціон живлення одноманітніший: під сніговим покривом у непромерзлому шарі грунту серед опалого листя відшукують зимуючих комах. Розшукуючи їжу, нерідко потрапляють у льохи, комори тощо. Але господарські продукти бурозубки не чіпають, вони поїдають тут лише зимуючих комах.