Курсовая работа: Статистичне моделювання сітьового графіка побудови судна

Цього можна досягти за допомогою систем, що дозволяють проаналізувати весь проект і його окремі частини, що забезпечують швидкий доступ до точної інформації. Саме таку можливість надають системи управління проектами у суднобудуванні, яка включає велику кількість підсистем, що контролюють окремі задачі.

1.2 Аналіз методів управління проектами

Технологія сітьового планування і керування (СПК), що є основою систем управління проектами у суднобудуванні, складається з наступних методів: метод діаграм Гантта і мережні методи планування.

Діаграма Гантта (рис. 1) уявляє собою лінійний графік, що задає терміни початку і закінчення взаємозалежних дій, що складають єдиний технологічний процес, який потрібно виконати для досягнення мети проекту. Основні недоліки методу діаграм Гантта: складність формалізації процедур їх (діаграм) аналізу; відсутність можливості встановлення залежностей між різними діями.

Рисунок 1 - Діаграма Гантта

До позитивних якостей варто віднести простоту і наочність. Сучасні системи планування використовують модифіковані діаграми Гантта, у яких перелічені вище недоліки більшою мірою усунуті.

До класичних методів у групі мережних методів планування відносяться:

- метод критичного шляху (Critical Path Method - CPM);

- метод аналізу й оцінки програм (Program Evalution and Review Techique-PERT).

1.2.1 Метод критичного шляху та основні параметри сітьового графіка

Застосування методу CPM дозволяє представити комплекс взаємозалежних дій у вигляді графічної нотації сітьової моделі - сітьового графіка. Сітьовий графік - це орієнтований граф без контурів. Орієнтовані дуги графа інтерпретують роботи. Вершини графа, з'єднані дугами, називають подіями (віхами). Та сама подія-вершина може служити початком одних і кінцем інших дуг-робіт. Подія виражає готовий результат: усі роботи, що входять у подію, кінчені. Вона також виражає логічний зв'язок між роботами, що полягає в тому, що роботи, що входять у дану подію, безпосередньо передують роботам, що виходять з нього; жодна вихідна з даної події робота не може починатися до закінчення всіх робіт, що входять у цю подію. Якщо робота не має попередньої, то вона виходить з події, що є початком проекту, тобто з події, що не має вхідних дуг. Роботи, що не передують ніяким іншим, входять у подію, що є кінцем проекту, тобто в подію, що не має вихідних дуг. Будь-яка інша подія має вхідні і вихідні дуги.

Основним параметром сітьового графіка є тривалість критичного шляху - самого тривалих зі шляхів від вихідної події до завершальної. Важливість критичного шляху визначається тим, що у випадку затримки виконання дій, що складають критичний шлях, затримується термін виконання всього проекту. Отже, щоб це не відбулося, виконанню даних дій варто приділити більш пильну увагу.

Сітьовий графік - наочне зображення проекту, що відображає технологічний взаємозв'язок між роботами. Початкова інформація про проект повинна містити перелік усіх робіт, послідовність їхнього виконання і тривалість кожної роботи.

До основних розрахункових параметрів сітьового графіка відносяться: t(L_кр ) - довжина критичного шляху; t_p (i) - можливий ранній термін настання події i ; t_n (i) - пізній припустимий термін настання події i ; P(i) - резерв часу події; t_р.н. (ij) - можливий ранній термін початку роботи (ij ); t_п.н. (ij) - пізній припустимий термін початку роботи (ij ); t_р.о. (ij) - можливий ранній термін закінчення роботи (ij ); t_п.о. (ij) - пізній припустимий термін закінчення роботи (ij ); P_п (i) - повний резерв часу роботи (ij ); P_с (i) - вільний резерв часу роботи (ij ).

Найбільш ранній термін здійснення події - це термін, необхідний для виконання всіх робіт, що передують даній події. Цей час знаходиться шляхом вибору максимального значення тривалості всіх шляхів, що передують даній події:

,

де t (L’_max ) - тривалість максимального з попередніх події i шляхів.

Пізній припустимий термін настання події i - це такий термін здійснення події, перевищення якого викликає аналогічну затримку настання завершального події. Іншими словами, пізній термін настання події - це різниця між довжиною критичного шляху і максимальним по тривалості шляхом, що виходить з цієї подієї:

t_n (i) = t(L_кр ) - t(L”_max ),

де t (L”_max ) - тривалість максимального з усіх шляхів, що починаються з події i.

Резервом часу події називається різниця між пізнім і раннім терміном настання цієї події:

P(i) = t_n (i) - t_p (i).

Резерв часу події показує, на який гранично припустимий період часу модно відстрочити настання цієї події без порушення термінів завершення розробки в цілому.

Вихідна і завершальна події сітьового графіка у всіх випадках не мають резервів часу. Крім того, резерв часу дорівнює нулю для всіх подій, що лежать на критичному шляху.

Ранній термін початку роботи (ij ) дорівнює ранньому терміну настання події і :

t_р.н. (ij) = t_p (i)

Знаючи ранній термін початку роботи і її очікувану тривалість t(ij ), визначають ранній термін закінчення роботи:

t_р.о. (ij) = t_p.н (ij) + t(ij).

Пізній термін закінчення роботи (ij ) визначається як пізній термін настання події j , тобто події, що є кінцевою для даної роботи:

t_п.о. (ij) = t_п. (j).

Знаючи пізній термін закінчення роботи й очікувану тривалість, можна визначити пізній термін початку цієї роботи:

t_п.н. (ij) = t_п.o. (ij) - t(ij).

Повний резерв часу роботи - це різниця між пізнім і раннім термінами початку чи, відповідно, закінчення цієї роботи. Він показує, на яку наявну величину запасу часу може бути збільшена тривалість даної роботи без зміни тривалості критичного шляху:

P_n (ij) = t_n (j) - t_p (i) - t(ij).

Вільний резерв часу роботи - це максимальна кількість часу, на яке можна збільшити тривалість роботи, не змінюючи при цьому термінів початку наступних робіт. Вільний резерв визначається по формулі

P_с (ij) = t_р (j) - t_p (i) - t(ij).

1.2.2 Метод аналізу й оцінки програм

Методи сіткового планування - методи, основна мета яких полягає в тім, щоб скоротити до мінімуму тривалість проекту. Ґрунтуються на розроблених практично одночасно і незалежно методі критичного шляху МКП і методі оцінки і перегляду планів PERT (Program Evaluation and Review Technique). Перший метод розроблений у 1956 році для складання планів-графіків великих комплексів робіт з модернізації заводів фірми "Дюпон". Другий метод розроблений корпорацією "Локхид" і консалтинговою фірмою "Буз, Аллен энд Гамильтон" для реалізації великого проекту розробки ракетної системи "Поларис".

Якщо в методі CPM тривалості планованих дій характеризуються детермінованими величинами, тобто час виконання дії відомо, то в методі PERT - випадковими, що характеризуються трьома видами оцінок: оптимістична, песимістична, найбільш ймовірна тривалість. Тимчасові параметри сітьового графіка визначаються за аналогією з методом CPM, з тією лише різницею, що за час виконання робіт приймається середнє значення.