Курсовая работа: Статистичне вивчення показників діяльності акціонерних банків (на прикладі вибірки банків України)

%, (1.5)

де ЧП — чистий прибуток банку;

ВК — власний капітал банку.

Визначити ефективність використання коштів власників та доцільність їх вкладання до банку можна за допомогою коефіцієнта рентабельності статутного капіталу ROE_SK [1]:

%, (1.6)

де ЧП — чистий прибуток банку;

СК — сплачений статутний капітал банку.

Коефіцієнт рентабельності статутного капіталу ROE_SK визначає норму дивідендної доходності номінальної вартості акції банку при коефіцієнті розподілу чистого прибутку на дивіденди 1,0. Фактичний коефіцієнт розподілу прибутку до виплати доходів по акціях в комерційних банках знаходиться на рівні 0,3 – 0,4. Згідно з формулою (1.2), коефіцієнт рентабельності статутного капіталу ROE_SK визначає ринковий курс акції, тобто перевищення її продажної ціни на фондовому ринку над номіналом.

Коефіцієнт розподілу прибутку до виплати доходів по акціях в комерційних банках є показником привабливості дивідендної політики банку для залучення нових інвесторів при додаткових емісіях акцій при збільшенні статутного капіталу.

Важливим показником, який характеризує власний капітал банку є мультиплікатор капіталу. Він відображає фінансовий важіль або політику в галузі фінансування: вибір джерел формування банківських ресурсів (боргові зобов’язання чи акціонерний капітал). Мультиплікатор (М) капіталу обчислюється як відношення суми загальних активів (А) до власного капіталу банку (ВК) [1]:

(1.7)

Отже, мультиплікатор капіталу є прямим показником фінансового важеля банку. Він показує, яку кількість гривні активів повинна забезпечувати кожна гривня власного капіталу (тобто коштів власників банку) і відповідно яка частка банківських ресурсів може бути сформована у формі боргових зобов’язань. Оскільки власний капітал повинен покривати збитки за активами банку, то чим вищий рівень мультиплікатора, тим вищий ступінь ризику банкрутства банку. Водночас чим вищий мультиплікатор, тим вищий потенціал банку для більш високих виплат своїм власникам (акціонерам).

РОЗДІЛ 2. ПРАКТИКА СТАТИСТИЧНИХ УГРУПУВАНЬ АКЦІОНЕРНИХ БАНКІВ ЗА РІВНЯМИ ХАРАКТЕРИСТИК

2.1 Сутність та види статистичних групувань

Першою стадією статистичного дослідження є отримання та побудова вихідних статистичних таблиць (Додаток А), тобто залежностей параметрів діяльності певної вибірки банків у базовому та минулому роках.

В таблиці Додатку А наведені основні вихідні характеристики умовної вибірки 20 банків банківської системи України в базовому та звітному роках:

- номінальна вартість акції;

- кількість акцій;

- ринкова вартість акції;

- рівень виконання плану зростання ринкової ціни акції;

- рівень активів, статутного капіталу та прибутку;

Другою стадією статистичного дослідження є статистичне зведення і групування, оскільки після збору даних, ми повинні їх звести, згрупувати для обробки.

Зведення – це комплекс послідовних операцій по узагальненню конкретних поодиноких факторів, які утворюють сукупність, для виявлення типових рис і закономірностей, що належать досліджуваному явищу в цілому. Зведення може бути просте і складне [16].

Просте зведення – це простий підрахунок підсумків первинних статистичних даних.

Складне зведення передбачає групування по видам групувальної ознаки, встановлення меж групування, підрахунок групових і узагальнюючих підсумків, а також викладення результатів зведення у вигляді таблиць чи графіків.

Одним із найважливіших методів статистики є групування. Під групуванням в статистиці розуміють розподіл одиниць статистичної сукупності на групи, однорідні в якому-небудь суттєвому відношенні.

Тому в статистиці групування використовується для вирішення різних завдань, таких як, наприклад [16]:

- визначення і вивчення структури і структурних зрушень сукупності;

- виявлення соціально-економічних типів явищ і процесів;