Курсовая работа: Стійкість до голодування і активність АДГ у Drosophila melanogaster із природних популяцій України

В контексті вивчення механізмів адаптації генотипів та популяцій до дії екологічних факторів вважається доцільним вияснити роль ферменту алкгольдегідрогенази (АДГ) в життєдіяльності та адаптації у Drosophila melanogaster . Ген-ензимна система АДГ на протязі тривалого часу притягує увагу численних дослідників в різних областях генетики – від молекулярної до популяційної, завдяки відносно простій ідентифікації ферменту, значному поліморфізму і тій ключовій ролі, що АДГ відіграє в життєдіяльності дрозофіли.

З метою визначення тривалості життя при голодуванні в даній роботі дослідження проводили на мухах із популяцій різного походження – К (Київ), Од (Одеса), В (Варва), П (Пирятин), Оз (Озеро із Чорнобильської зони) та сад (Яблуневий сад із Чорнобильської зони).

В результаті проведених досліджень встановлено, що найбільш витривалими до дії голоду виявились самки із популяцій Одеси , Варви і Пирятина в порівнянні із самцями цих же популяцій. В цілому, найбільшу стійкість до голодування мають мухи Одеської популяції, а найменшу – мухи Київської популяції.

У мух досліджуваних популяцій є суттєві відмінності в активності АДГ. Так, найвища активність ферменту спостерігалась у мух із популяції Саду Чорнобильської зони. Високою активністю АДГ відрізнялись і мухи із популяцій Пирятина та Одеси . Достовірно нижча активність АДГ порівняно із такою у мух Саду Чорнобильської зони спостерігалась у мух із популяцій Варви та Києва . найнижча активність АДГ притаманна мухам озерної популяції.

Підсумовуючи дані проведеного експерименту, стверджуємо, що прямої залежності між тривалістю життя мух в умовах голодування і активністю їх АДГ не виявлено. Однак, аналіз отриманих результатів свідчить, що стійким до голодування мухам із Одеської популяції притаманна досить висока активність АДГ, а чутливим до голодування мухам Київської популяції – менша активність цього ферменту.

Висновки

1. Самки із популяцій Одеси , Варви і Пирятина були більш витривалими в умовах голодування порівняно з самцями.

2. Найбільшу стійкість до голодування виявили мухи Одеської популяції, а найменшу – мухи Київської популяції.

3. стійким до голодування мухам із Одеської популяції притаманна досить висока активність АДГ, а чутливим до голодування мухам Київської популяції – менша активність ферменту.

4. В цілому в умовах проведеного експерименту не виявлено прямої залежності між витривалістю мух в умовах голодування і активністю їх АДГ.

Список цитованої літератури

1. Бей-Биенко Г.Я . Определитель насекомых Европейской части СССР - Л: Наука, 1970 – С.199 – 209.

2. Билева Д.С., Зимина Л.Н., Малиновский А.А . Влияние генотипа и среды на продолжительность жизни D. melanogaster // Генетика, 1978. - Т.11 .-№ 5. – С. 848 – 852.

3. Гаврилов Л.А., Гаврилова Н.С . Биология продолжительности жизни М.: Наука, 1991 - 280 с.

4. Лобашев М.Е ., Генетика, ЛГУ, 1967 - 718 с.

5. Медведев Н.Н . Практическая генетика - М.: Наука, 1966. - С. 21, 41, 167 - 174.

6. Рокицкий П.Ф. Введение в статистическую генетику.- Минск: Изд-во «Высшая школа», 1973. - 447 с.

7. Тоцький В.М. Генетика. – Одеса: Астропринт, 2008. – 710 с.

8. Тоцкий В.Н., Хаустова Н.Д., Стрельцова Н.А. Полиморфизм алкогольдегидрогеназы и генотипическая адаптация D. melanogaster к действию селективных факторов // Цитология и генетика. – 1995. – Т. 29. – № 6. – С. 54 – 60.

9. Хаустова Н.Д., Тоцкий В.Н. Алкогольдегидрогеназа и адаптация к этанолу ?