Курсовая работа: Структура фізичної працездатності у юних велосипедистів

ІГСТ - індекс Гаргвардського степ-теста

КВ - коефіцієнт витривалості

Рівномірний - метод тренування припускає рівномірне виконання роботи

Інтервальний - метод тренування припускає виконання серії вправ однаковою тривалістю з постійною інтенсивністю і строго регламентованими паузами відпочинку

Змінний - метод тренування припускає варіювання інтенсивності тренувального навантаження

Змагання - метод тренування припускає спеціально-організовану діяльність змагання, яка виступає як оптимальний спосіб підвищення результативності тренувального процесу

Вступ

Актуальність. В даний час питання підготовки юних велосипедистів в літературі практично не розглядаються. Зниження вікового цензу при наборі дітей в групи початкової підготовки поставило перед фахівцями багато проблем, пов'язаних із спрямованістю тренувального процесу, раціональним поєднанням тренувальних засобів і методів, адекватних віковим особливостям тих, що займаються. Тому встановлення кількісної характеристики критеріїв, що визначають фізичну працездатність юних велосипедистів, дозволить оптимізувати дозування тренувальних навантажень відповідно до адаптаційних можливостей організму спортсменів.

Актуальність вибраної тематики підтверджується тією обставиною, що дитячо-юнацький вік є найважливішим етапом розвитку, в якому закладаються основи для подальшого вдосконалення людини (В.К. Бальсевіч, К.Ж. Булгакова, В.М. Волков, А.А. Гужаловський. Ю.Г. Травін, В.П. Філін, Н.А. Фомін). У цьому віці реалізуються основні передумови для створення фундаменту фізичної і інтелектуальної працездатності [3, 5, 14, 27 та інші].

При визначенні структури фізичної працездатності застосовуються педагогічні і медико-біологічні тести, що дозволяють оцінити функціональний стан і рухові можливості дітей. При цьому перевага віддається тим тестам, які характеризують предмет дослідження: фізичний розвиток, рухові здібності, функціональні і ергометричні показники, що відповідають метрологічним вимогам.

Мета дослідження — виявити структуру фізичної працездатності велосипедистів 9-12 років залежно від рівня рухової активності.

Наукова гіпотеза виходить з припущення, що в процесі вікового розвитку структура фізичної працездатності велосипедистів залежить від рівня їх рухової активності. Її основні риси визначає деяка кількість узагальнених чинників, що відображають закономірності динаміки рухових здібностей, фізичного розвитку, функціонального стану, ергометричні і енергетичних показників спортсменів. Вивчення структури фізичної працездатності дозволить оптимізувати тренувальний процес юних велосипедистів.

Об'єкт дослідження. Велосипедисти груп початкової підготовки.

Предмет дослідження – структури фізичної працездатності в юних велосипедистів.

Наукова новизна роботи поміщена в наступних положеннях:

1) визначені і проаналізовані вікові особливості структури рухових можливостей велосипедистів 9-12 років; виявлені взаємозв'язки різних параметрів фізичної підготовленості, фізичного розвитку і медико-біологічних показників;

2) даний аналіз значущості показників рухової підготовленості залежно від віку і рівня рухової активності; виявлені критерії фізичної працездатності, що дозволяють всесторонньо характеризувати взаємозв'язки різних можливостей на різних етапах індивідуального розвитку;

Практична значущість. Результати дослідження можуть бути использованы для наступних цілей:

1) корекції тренувального процесу юних велосипедистів;

2) поточного і етапного контролю за рівнем підготовленості спортсменів;

3) комплексної оцінки рухових можливостей, функціонального стану, енергетичних і ергометричні показників.

велосипедист тренування фізичний біологічний

Розділ 1. Загальна характреристика велосипедного спорту

1.1 Виникнення та розвиток велосипедного спорту

Велосипедний спорт включає спортивні змагання на треку, шосе, в горах (маунтенбайк) по велосипедному кросу, ВМХ, триалсину, велосипедному спорту в залі, велосипедному туризму.

Історія виникнення велосипедного спорту пов'язана з винаходом і вдосконаленням велосипеда. Патент на винахід велосипеда в 1816 р. отримав громадянин Німеччини Карл фон Драйс, хоча є відомості і про ранішу появу велосипеда. Велосипед швидко отримав широке визнання і розповсюдження головним чином як засіб пересування. У міру удосконалення конструкції, збільшення швидкості їзди велосипед перетворився не тільки на засіб транспорту, але і засіб для спорту. Зародився велосипедний спорт в Європі в 60-і рр. XIX в.

Першим крупним міжнародним змаганням була гонка Париж — Руан (дистанція 120 км.), проведена в 1869 р. Учасники стартували на дерев'яних велосипедах.

Перший чемпіонат світу по велосипедному спорту на треку відбувся в 1893 р. в Чікаго, а перший чемпіонат світу в гонках на шосе — в 1921 р. в Копенгагені. Чемпіонати світу проводилися спочатку тільки серед чоловіків, з 1958 р. в чемпіонатах світу почали брати участь і жінки.

Міжнародний союз велосипедистів (UCI) був заснований в 1900 р. На конгресі в Сан-себастьяне в 1965 р. у складі UCI утворилися дві незалежні федерації: Міжнародна любительська федерація велосипедного спорту — FIAC і Міжнародна федерація професійного велосипедного спорту — FICP. Починаючи з 1992 р. ділення UCI на любительську і професійну федерацію було визнане недоцільним і був створений єдиний керівний орган — Міжнародний союз велосипедистів, об'єднуючий 168 національних федерацій (за станом на 1 січня 1996 р.).