Сплачене державне мито повертається за ухвалою судді чи суду фінансовим органом того району чи міста, до бюджету якого воно надійшло, на заяву платника мита, подану ним протягом року з дня зарахування мита до бюджету.

На забезпечення більш повного доступу громадян і юридичних осіб до правосуддя і судового захисту їх майнових і особистих немайнових прав та реалізації положень принципу публічності в цивільному судочинстві чинним законодавством, поряд з іншими гарантіями, встановлені пільги щодо сплати державного мита окре­мими категоріями осіб. Відповідно до ст. 4 Декрету «Про державне мито» від сплати державного мита звільняються:

1) позивачі — робітники та службовці — у справах, що вини­кають з трудових правовідносин; члени колективних сільськогоспо­дарських підприємств, працівники селянських (фермерських) гос­подарств — у справах, пов'язаних з їх трудовою діяльністю;

2) позивачі у справах, що випливають з авторського права, а також з права на відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки;

3) позивачі у справах про відшкодування збитків, заподіяних каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також смертю году­вальника;

4) позивачі за позовами про стягнення аліментів;

5) громадяни (сторони) у касаційних скаргах і скаргах на рішення, що набрали законної сили, у справах про розірвання шлюбу;

6) сторони у справах, пов'язаних з відшкодуванням збитків, заподіяних громадянинові незаконним засудженням, незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, незаконним засто­суванням такого заходу, як взяття під варту, або незаконним нак­ладенням адміністративного стягнення у вигляді арешту чи випра­вних робіт;

7) позивачі у справах про відшкодування матеріальних збитків, завданих злочином;

8) громадяни, віднесені до першої та другої категорії потерпі­лих внаслідок Чорнобильської катастрофи;

9) громадяни, віднесені до третьої категорії потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають до відселен-ня чи самостійного переселення або постійно працюють на терито­рії зон відчуження, безумовного (обов'язкового) і гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у зоні безумовного (обов'язко­вого) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення і не менше трьох років;

10) громадяни, віднесені до четвертої категорії потерпілих внаслі­док Чорнобильської катастрофи, які постійно проживають або по­стійно працюють і проживають на території зони посиленого раді ологічного контролю, за умови, що за станом на 1 січня 1993 р. вони проживали або відпрацювали в цій зоні не менше чотирьох років;

11) інваліди Великої Вітчизняної війни та сім'ї воїнів (партиза­нів), які загинули чи пропали безвісти, і прирівняні до них у встановленому порядку особи, інваліди першої та другої груп;

12) державні і громадські органи, підприємства, установи, організації та громадяни, які звернулися у випадку, передбаченому чинним законодавством, із заявами до суду на захист прав та інтересів інших осіб;

13) органи місцевого та регіонального самоврядування: за позовами про стягнення з громадян збитків, завданих інтересам населення, місцевому господарству, навколишньому середовищу їхніми діями або бездіяльністю, а також внаслідок невиконання рішень органів місцевого та регіонального самоврядування; за по­зовами про припинення права власності на земельну ділянку;

14) органи соціального страхування та органи соціального захисту — за регресними позовами про стягнення з особи, яка заподіяла шкоду, сум допомоги і пенсій, виплачених потерпілому або членам його сім'ї, а органи соціального захисту — також за позовами про стягнення неправильно виплачених допомоги та пенсій:

15) позивачі і відповідачі — фінансові органи та державні податкові інспекції;

16) позивачі — Міністерство охорони навколишнього природ­ного середовища України, Міністерство лісового господарства Ук­раїни та їхні органи на місцях, органи рибоохорони — у справах про стягнення коштів на покриття шкоди, заподіяної державі забруд­ненням навколишнього середовища, порушенням лісового госпо­дарства та нераціональним використанням природних ресурсів і рибних запасів;

17) українські добровільні товариства «Спілка Чорнобиль», українська спілка ветеранів Афганістану (воїнів-інтернаціоналіс-тів), громадські організації інвалідів, їхні підприємства та установи, республіканське добровільне об'єднання «Організація солдатських матерів України» за позовами, з якими вони звертаються до суду;

18) Національний банк України та його установи, за винятком госпрозрахункових;

19) Генеральна прокуратура України та її органи — за позова­ми, з якими вони звертаються до суду в інтересах громадян і державних юридичних осіб;

20) Українська державна страхова комерційна організація та її установи — за позовами, з якими вони звертаються до суду в усіх справах, пов'язаних з операціями обов'язкового страхування;

21) Пенсійний фонд України, його підприємства, установи й організації;

22) Фонд України соціального захисту інвалідів і його відділення;

23) громадяни за позовами про відшкодування збитків, завда­них неповерненням у терміни, передбачені договорами або уста­новчими документами, грошових та майнових внесків, що були залучені до акціонерних товариств, банків, кредитних установ, довірчих товариств та інших юридичних осіб, які залучають кошти на майно громадян.

Місцеві ради мають право встановлювати додаткові пільги для окремих платників щодо сплати державного мита, яке зараховується до місцевих бюджетів, а Міністерство фінансів України — щодо державного мита, яке зараховується до державного бюджету України.

Суд або суддя, виходячи з майнового стану громадянина, вправі звільнити його від сплати державного мита у доход держави (ч. 4 ст. 63 ЦПК).

3. Витрати, пов'язані з розглядом справи

Статтею 63 ЦПК до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать:

1) суми, що підлягають виплаті свідкам і експертам;