Курсовая работа: Світові макроекономічні порівняння і оцінка місця України в них

У 80-ті рр. почав формуватися розгалужений комплекс робіт з міжнародних порівнянь, що включав:

· створення мережі з майже 60 країн для проведення порівнянь у повному масштабі кожні 5 років;

· проведення скорочених порівнянь спрощеними методами;
екстраполяцію порівнянних даних на проміжні роки п’ятирічного циклу;
проведення досліджень з удосконалення методології міжнародних порівнянь [23, с. 295].

У 90-ті рр. сформувалося багато міжнародних програм з таких порівнянь (зіставлень). Програма міжнародних зіставлень ООН (ПМЗ ООН) – нині реалізується VII її фаза – є загальновизнаним світовим статистичним стандартом у галузі міжнародних зіставлень. В одній із регіональних програм – Європейській програмі зіставлень (ЄПЗ) – бере участь і Україна. До 1991 р. міжнародні зіставлення щодо колишніх соціалістичних країн проводилися в рамках Ради економічної взаємодопомоги. З 1994–1995 рр. міжнародні зіставлення щодо країн СНД здійснюються в тісній взаємодії національних статистичних служб і Міждержавного Статкомітету країн СНД.

Програму міжнародних зіставлень ООН можна розглядати як логічний розвиток СНР. Проект ПМЗ ООН розпочався 1968 р. Першу результативну доповідь було опубліковано 1975 р. Поступово кількість країн збільшилася до 60 у 1980 р. і до 64 у 1985 р. У 1985 р. Проект було перейменовано в Програму міжнародних зіставлень. У 1990 р. проводився раунд Європейської програми зіставлень (ЄПЗ) за участю близько 40 країн. Кількість країн, що брали участь у зіставленнях за даними 1993 р., досягла 86. Багатобічні порівняння проводилися і в 1996 р. Наступний раунд проводитиметься за даними 1999 р. У зв’язку зі збільшенням кількості країн-учасниць зіставлення почали проводити на регіональному рівні [30, с. 21].

У рамках ПМЗ ООН об’єктами зіставлення є вартісні обсяги ВВП і його складових у порівнянній валюті, а також паритет купівельної спроможності (ПКС) валют, що уможливлює зіставлення як рівнів економічного розвитку країн, так і рівнів цін у них. Окремо визначається реальна частка участі країн у світовому виробництві [Додаток Б].

Основним об’єктом зіставлення в ПМЗ ООН є показник валового внутрішнього продукту (ВВП), обчислений методом кінцевого використання, і його основні компоненти. Для цілей зіставлення ВВП розподіляють відповідно до заданої класифікації на велику кількість деталізованих однорідних товарних груп, що з них, у свою чергу, вибирають необхідну кількість товарів, котрі репрезентують групу (товари-представники) [30, с. 23].

2.2.Паритет купівельної спроможності країн світу

Паритет купівельної спроможності (ПКС) є своєрідним просторовим «дефлятором», аналогом динамічних індексів цін. Якщо динамічні індекси цін вимірюють зміну купівельної спроможності валюти однієї країни в часі, то ПКС вимірює розходження «в просторі» – в купівельній спроможності валют різних країн. Причому, що дуже важливо, користуючись показником ПКС, можна протягом базисного року порівнювати країни, різні за масштабами національних економік.

Нині користуються індексним методом з використанням так званих товарів-представників, за цінами яких розраховується ПКС.

Центральне місце в міжнародних зіставленнях показників системи національних рахунків приділяється розрахунку саме паритету (купівельної спроможності) валют порівнюваних країн [23, с. 301].

Товари і послуги-представники мають задовольняти такі дві основні вимоги:

1) порівнянності, що означає, що всі чинники, які впливають на утворення фактичної ціни, є ідентичними в порівнюваних країнах;

2) репрезентативності, що означає, що відібрані товари є характерними для структури витрат (часто використовуються і є в наявності на внутрішньому ринку) і на них припадає значна частина витрат у рамках даної первинної групи в країнах, що їх зіставляють [23, с. 309].

Між цими вимогами існує певний компроміс, оскільки найтиповіші для однієї країни товари найчастіше не будуть такими для іншої, причому більшість товарів-представників є просто непорівнянними.

Процедура добору й узгодження товарів-представників була різною в двох групах країн. Загалом можна зазначити, що, наприклад, в групі I добір і узгодження робилися на багатобічній основі, а в групі II – на двосторонній основі.

Базовий перелік було підготовлено Євростатом на основі консультацій із країнами Співтовариства. Потім цей перелік був розширений ОЕСР на основі консультацій із країнами, що не є членами Співтовариства, для забезпечення того, щоб продукти були репрезентативними для всіх країн ОЕСР. Остаточний перелік продуктів містив близько 3200 найменувань споживчих товарів і послуг, 236 найменувань інвестиційних товарів і 16 будівельних проектів.

Зібрані дані про ціни використовувалися для розрахунку відносних цін на індивідуальні товари чи послуги, після чого відносні ціни усереднювалися для одержання паритетів на рівні первинних груп. Для кожної пари країн розраховувалося два паритети. Перший паритет був незваженим середнім геометричним відносних цін на товари-представники першої країни, другий – таким самим середнім геометричним відносних цін на товари-представники другої країни. Геометричне середнє цих двох паритетів (паритет Фішера) потім використовувалося для розрахунку єдиного паритету між двома країнами [13, с. 14].

Щоб уникнути викривлення результатів, особливо за зіставлення показників країн з різними рівнями економічного розвитку, структурами споживання та соціально-економічними системами, необхідно дотримуватися таких умов:

1. Специфікація товарів та послуг, включених у перелік репрезентативних позицій, має бути однозначною та досить точною.

2. Специфікації треба дотримуватися в основному для здійснення закупівель, які зроблено в усіх або в більшості країн-учасниць програми зіставлень.

3. Вартість товарів та послуг у всіх категоріях витрат ВВП повинна відображати показник обсягу виробництва, а не витрат на виробництво.

4. Країни, які порівнюються, мають належати до однієї економічної системи [13, с. 15].

Заведено вважати, що ПКС більшості базисних продуктів та послуг відображають коефіцієнти спільного «теоретичного» продукту, до якого зведено всі базисні продукти. Отже, якщо внутрішні витрати даної країни, котрі охоплюють дані базисні продукти і послуги, розділити на відповідні ПКС, матимемо кількісний вираз цієї складової у валютних одиницях масштабу цін. Це загальний принцип ПМЗ для отримання кількісних зіставлень щодо цінових та вартісних показників між країнами.

2.3. Зіставлення ВВП та його компонентів. Рейтинг країн світу за результатами Програми міжнародних зіставлень

Глобальний раунд Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ) за даними 2005р. проведений уперше в історії, у ньому брали участь 146 країн і окремих економічних територій. Цей раунд зіставлень проводився за рішенням Статистичної комісії ООН. Координація робіт була доручена Всесвітньому банку за підтримки Секретаріату ООН, МВФ, ОЕСР, Євростату, ряду регіональних банків розвитку, а також провідних міжнародних і національних статистичних служб. З метою оптимізації керування роботами в рамках Глобального раунду всі учасники були поділені на шість груп країн (регіонів): країни Азії (крім Західної), країни Західної Азії, країни Африки, країни Південної Америки, країни СНД, а також група країн, зіставлення яких координуються ОЕСР – Євростатом. Керівництво роботами у кожному регіоні здійснювали регіональні координатори [23, с. 319].

Україна брала участь у Глобальному раунді зіставлень 2005 р. у складі групи країн регіону СНД поряд з Азербайджаном, Білоруссю, Вірменією, Грузією, Казахстаном, Киргизстаном, Республікою Молдова, Росією, Таджикистаном.

Для проведення міжнародних зіставлень та одержання порівняльних результатів необхідним є виконання таких умов:

· здійснення перерахунку в єдину грошову одиницю вартісних показників ВВП, виражених у національних грошових одиницях;

· застосування єдиних методологічних засад щодо визначення обсягів ВВП [23, с. 322].

Оскільки основною метою ПМЗ ООН виступає зіставлення фізичних обсягів ВВП за його витратними компонентами (споживання, валове нагромадження й експорт за виключенням імпорту товарів і послуг).