Курсовая работа: Технології політичного менеджменту

2) утворення виборчих органів, які відповідальні за їх проведення;

3) організацію виборчих округів, районів, ділянок;

4) реєстрацію кандидатів у депутати ( або інших претендентів);

5) фінансову підтримку виборів із бюджету;

6) охорону порядку в ході їх проведення;

7) визначення результатів голосування.

Виборча (передвиборча – таке поняття використовують деякі автори) кампанія офіційно починається з дня проголошення акта про призначення виборів (це прерогатива держави) і продовжується до дня виборів.

Зміст виборчої кампанії полягає в цілеспрямованих діях безпосередніх учасників виборів – сторін, що є суперниками (конкурентами): партій, громадських організацій, самих кандидатів.

Технологія проведення виборчої кампанії є складним виявом політичного мистецтва і політичного досвіду, але кожна сторона-учасник має виконувати необхідні етапи. По-перше, заява кандидата про його рішення балотуватися на виборчий пост, в якій надається мотивація цього рішення, акцентуються ті проблеми, що будуть головними аргументами його програми тощо. По-друге, складання і висунення виборчої платформи кандидата – цільного тексту зрозумілих для виборців пропозицій, що витікають з актуальних проблем життя країни, регіону, міста і спрямовані на їх вирішення. По-третє, створення оргструктур передвиборчої кампанії , тобто формування її штабу як спеціального апарату фахівців із питань “політичного маркетингу”. Саме вони формулюють завдання кампанії, вирішують питання її фінансування, зв’язків із ЗМІ та інше. По-четверте, формування стратегії й тактики виборчого “марафону” з орієнтацією на партійні цілі та ідеали; чи на суперечливі проблеми, з яких можливо ефективно дискутувати з конкурентами; чи на видатні особистісні якості та ділові можливості (імідж) кандидата. По-п’яте, завоювання голосів виборців, що містить агітаційно-пропагандистські дії, політичну рекламу платформи кандидата та його активно-змагальні вчинки - акції в межах виборчої конкуренції.

Спеціальну технологію ведення таких кампаній фахівці називають виборчою інженерією. Вона будується із множини особливих методів та засобів, які враховують синтез об’єктивних і суб’єктивних обставин, що здатні визначити успішний результат. До цих чинників слід віднести:

· вагомість економічної кон’юнктури, на фоні якої розгортається політична кампанія щодо програмних цілей, вимог і гасел, висунутих претендентом;

· динаміку соціальних настроїв, що завжди коливаються в ході проведення компанії;

· механізми розгортання кампанії слід орієнтувати на використання емоційних та психологічних імпульсів;

· завдання психологічних елементів виборчої інженерії йде через певні образні форми, мистецькі акції, зрозумілі гасла, яскраві та “теплі” символи, тощо;

· формування позитивної харизми кандидата, зокрема, через уміння поводитися публічно, манеру спілкування, пози і ходу, через яскравість його політичних промов та розповсюдження в політичній рекламі його “людяних якостей”;

· тактика виваженого використання інформаційних технологій, перш за все ЗМІ, для тиражування і просунення необхідної політичної інформації, для впливу на масову й індивідуальну свідомість виборців.

Грамотно і зважено проведена виборча кампанія створює певну можливість передбачати результати голосування досить близько до реальних.

Зрештою, механізми виборчих кампаній певним чином стосується і таких інститутів, як пряма дія в політиці: референдум і плебісцит, політико-правова процедура проведення яких має свій контекст у законі та в політичному процесі. Крім того, політична практика знає також інші форми прямої дії – безпосередній вплив громадян на владу через резонансні форми політичної активності – мітинги, демонстрації, страйки.

5. Інформаційні технології у виборчій боротьбі

політична технологія менеджмент

Інформаційна стратегія організаторів передвиборних кампаній в основному включає чотири прагматичні завдання:

1) довести до виборців позитивну інформацію про свого кандидата і його платформу;

2) негативну інформацію про суперників;

3) здійснити порівняння кандидатів і їхніх програм;

4) дати відповіді на критику з боку опонентів.

Поряд із замовленою й оплачуваною інформацією важливу роль у ході виборчої кампанії грає так звана вільна інформація, яку відтворюють журналісти, що спеціалізуються на політичних проблемах. Їх цікавлять, насамперед, динаміка боротьби, методи суперництва, помилки, промахи і неточності кандидатів. Ця інформаційна продукція важко піддається «приборканню», її можна звернути і прямо проти себе, якщо зневажити законами політико-інформаційної кон'юнктури, але можливо направити й у свою користь, якщо враховувати правила політичної комунікації і тактично грамотно підключати ЗМІ до подій, акціям і заходам електорального процесу.

Сучасні ЗМІ майже безроздільно володіють механізмами і можливостями політичної комунікації (зв'язку), цим і пояснюється феномен так називаної «четвертої влади». Причому, ними реалізується одна з найбільше ефективних різновидів комунікацій - tet-a-tet («віч-на-віч») із споживачами політичної інформації. Цей вид дозволяє дуже спрямовано формувати суспільну думку, вести діалог, причому зумовлюючи його «сценарій»; здійснювати прямий політичний контакт без небажаних посередників з акцентованими політичними фігурами (персонами) і т.д.

Самі засоби масової інформації своєю інфраструктурою і функціональною діяльністю відтворюють наймогутніший потік політичної інформації, що є, по суті, найбільше досконалим простором політичної комунікації.

У процесі політичної комунікації ЗМІ реалізують два динамічних етапи: