Курсовая работа: Технологія Frame Relay

2. Зайнята телефонна лінія;

3. Низька надійність зв’язку. Проблема заключається в тому, що з’єднання часто переривається по незрозумілим причинам (проблеми на АТС, завади на лінії і т.д.).

Рис.1 Підключення по телефонній лінії.

І все ж, не дивлячись на серйозні проблеми зі швидкістю, dial-up має ряд переваг:

1. Низька вартість підключення, по скільки сам канал зв’яку (телефонна лінія) уже є, то необхідно лише придбати модем;

2. Підключення в найвіддаленіших точках;

3. dial-up – низька вартість оплати за послуги інтернет; [3].

1.3 Frame Relay

Frame relay (англ. «ретрансляція кадрів») — протокол канального рівня мережевої моделі ОSI.

Канальний рівень – це рівень призначений для забезпечення взаємодії мереж на фізичному рівні й контролю за помилками, які можуть виникнути.

Мережна модель OSI (базова еталонна модель взаємодії відкритих систем, Open Systems Interconnection Basic Reference Model) — абстрактна мережна модель для комунікацій і розробки мережних протоколів. Представляє рівневий підхід до мережі. Кожен рівень обслуговує свою частину процесу взаємодії. Завдяки такій структурі спільна робота мережного устаткування й програмного забезпечення стає набагато простіша і прозоріша.

Служба комутації пакетів Frame Relay у цей час широко поширена по всьому світі. Технологія ретрансляції кадрів Frame Relay виникла завдяки потребі сполучення локальних мереж каналами глобальних мереж, поєднання територіально розрізнених локальних мереж корпорації в єдину швидкісну корпоративну мережу, а також впровадженням новітніх досягненнь в технології передачі глобальних мереж. Більш ранні протоколи WAN, такі як Х.25, були розроблені в той час, коли переважали аналогові системи передачі даних і мідні носії. Ці канали передачі даних не надійні в порівнянні з волоконно-оптичним носієм і цифровою передачею даних. У таких каналах передачі даних протоколи канального рівня можуть передувати потребуючи значних тимчасових витрат алгоритма виправлення помилок. Отже, можливі більш продуктивні й ефективні способи для цілісності інформації. Саме ця мета переслідувалася при розробці Frame Relay. Frame Relay можна розглядати і як спрощений варіант Х.25 для надійних мереж та високих швидкостей передачі даних. Головна відмінність цієї мережі від Х.25 - це те, що корекцію помилок виконують не проміжні, а кінцеві вузли.

Вузол мережі Frame Relay виконує такі дві головні функції:

- перевіряє цілісність кадру (якщо кадр спотворений, його відкидають);

- перевіряє правильність адреси (якщо адреса не відома, кадр відкидають);

Завдяки зменшенню часу на опрацювання у проміжних вузлах затримка у вузлі Frame Relay становить близько 3 мс, тоді як аналогічне значення для Х.25 - 50 мс. Швидкість передавання Frame Relay набуває різних значень - від 56 Кб/с до 1.544 Мб/с залежно від пропускної здатності та кількості задіяних каналів. Технологія Frame Relay не накладає обмежень на максимальну швидкість передавання.

Frame Relay забезпечує можливість передачі даних з комутацією пакетів через інтерфейс між пристроями користувача DTE (наприклад, маршрутизаторами, мостами) і встаткуванням мережі DCE (перемикаючими вузлами). [3,4].

Стандарти Frame Relay визначають два типи віртуальних каналів:

1. PVC, (Permanent Virtual Circuit) постійний віртуальний канал, що створюється між двома обэктами і існує протягом тривалого часу, навіть під час відсутності даних для передачі.

2. SVC (Switched Virtual Circuit) - віртуальний канал, що комутує, створюється між двома обэктакми безпосередньо перед передачею даних і розривається після закінчення сеансу зв'язку.

Принцип технології передачі даних:

Ідея, яка лежить в основі FrameRelay заключається в тому, щоб надати користувачам можливість обмінюватися інформацією між двома DTE пристроями через DCE. На рисунку зображено все необхідне для того, щоб два DTE – пристроя могли встановити зв’язок один з одним.

Ось як це все проходить:

1. Мережеве обладнання користувача відправляє деякий кадр в локальну мережу. В заголовку цього кадру вказується апаратний адрес маршрутизатора (шлюз по замовчуванню).

2. Маршрутизатор отримує цей кадр, вилучає з нього пакет після чого відкидає кадр. Після відкидання кадру він знаходить IP-адрес отримувача, який знаходиться в середині пакету і по таблиці маршрутизації намагається визначити, яким чином можна добратися до мережі отримувача.

3. Потім маршрутизатор відправляє данні через інтерфейс, який як йому здається дозволить знайти видалену мережу. Якщо ж маршрутизатор не в змозі знайти потрібну йому мережу в своїй таблиці маршрутизації, то він відкидає весь пакет. По скільки в даному випадку це буде послідовний інтерфейс, інкапсульований для FrameRelay, то маршрутизатор відправить пакет в адрес мережі FrameRelay у вигляді інкапсульованого кадра для FrameRelay. Він добавить в нього DLCI-номер, який відповідає даному послідовному інтерфейсу. DLCI визначає номер віртуального каналу PVCабо SVC, який веде до маршрутизатора і комутатора, який входить в склад мережі FrameRelay.

4. Пристрій обслуговування каналу - (ChannelServiceUnit, CSU) та пристрій обслуговування даних - (DataServiceUnit, DSU) отримують цифровий сигнал і перетворюють його в ту систему цифрових сигналів, яка буде зрозуміла комутатору PSE (PacketSwitchingExchange – обмін комутуючих пакетів). PSE отримує цифровий сигнал і витягує отримані по лінії зв’язку одиниці і нулі.

CSU/DSU зв’язаний з демаркаційною (demark) лінією, встановленою провайдером мережевих послуг. Демаркаційною лінією зазвичай служить проста розетка RJ-48S, яка встановлюється неподалік від маршрутизатора CSU/DSU

5. Демаркаційна лінія зазвичай представляє собою виту пару, яка з’єднується з локальною петлею. Локальна петля з’єднується з найближчим центральним офісом (CentralOffice).