Курсовая работа: Теоретико-концептуальні аспекти раціонального харчування
- переїдання - в індустріально розвинених країнах, де 1,26 млрд. осіб щодня споживають у середньому 3350 ккал на особу;
- недоїдання - в країнах, що розвиваються. Майже 4 млрд. осіб щодня споживають у середньому 2320 ккал на особу.
2.1 Переїдання та його наслідки
Переїдання виникає в результаті споживання надмірної кількості калорій щодо потреби, особливо у формі жирів (перенасичених), цукру й алкоголю. Внаслідок цього виникають неінфекційні, зумовлені харчуванням захворювання, такі як надлишкова вага, захворювання серцево-судинної системи - підвищений кров'яний тиск та інфаркт, цукровий діабет, карієс, різні форми раку, порушення травлення, а також захворювання печінки. Стрес, куріння та малорухомий спосіб життя - додаткові причини виникнення наведених хвороб.
За даними ВООЗ, в Європі близько половини випадків передчасної смерті чоловіків і жінок віком до 65 років спричинені захворюваннями, які зумовлені неправильним харчуванням чи залежать від нього.
У більшості країн Західної Європи надмірну повноту мають від 10 до 25% дорослих громадян, а в Північній і Південній Америці - від 20 до 25%. Серед жінок Східної Європи і Середземномор'я, а також серед темношкірих представників США цей показник сягає 40%. Лідери в цьому - жителі Меланезії, Мікронезії і Полінезії. Наприклад, у державі Науру в Мікронезії до 70% жінок і 65% чоловіків страждають від ожиріння І ступеня.
1997 року на Нараді з харчування й охорони здоров'я в Женеві експерти погодили міжнародний стандарт для визначення надмірної маси і запровадили так званий індекс маси тіла - ВМІ {Воду Мазз Іпсіех). Для визначення цього індексу необхідно масу тіла (кг) розділити на величину зросту в квадраті (мг ). Залежно від ВМІ розрізняють такі ступені ожиріння:
1. ВМІ = 18,5-24 кг/м2 -норма;
2. ВМІ = 25-29 кг/мг - ожиріння І ступеня;
3. ВМІ = 30-40 кг/м2 - ожиріння IIступеня;
4. ВМІ > 40 кг/м2 - ожиріння IIIступеня.
Нормальна вага досягається та підтримується завдяки малокалорійній дієті: якнайменше жирів, якнайбільше фруктів, овочів, круп за збереження помірних фізичних навантажень. Темп розвитку ожиріння залежить від кількості надлишкового надходження в організм їжі та від ступеня порушення регуляції жирового обміну. У разі ожиріння утворення енергії завжди переважає її витрати. Надлишкове споживання їжі особливо шкідливе в ті періоди життя, коли зменшуються енерговитрати організму, тобто після 40-45 років.
Ожиріння може виникати за малопомітного (невеликого, але регулярного) надходження з їжею надлишкового енергетичного матеріалу. Наприклад, надлишкове надходження 100 ккал удень (це 50 г хліба) може призвести до відкладенняв тілі 10 г жиру, що становитиме за місяць 300 г, а на рік - понад 3 кг жиру. За надлишкової маси тіла в жировій тканині знижується інтенсивність розщеплення жиру, і надлишок енергетичного матеріалу щомісяця сприяє дедалі більшому накопиченню жирової тканини. Найнебезпечніші харчові речовини відносно накопичення зайвої ваги тіла - передусім легкозасвоювані вуглеводи - сахароза, фруктоза, глюкоза.
З огляду на динаміку зміни структури харчування людини в історичному аспекті можна виокремити такі спільні для населення всіх Індустріально розвинених країн негативні тенденції:
- надлишкове споживання жирів, зокрема насичених;
- збільшення споживання цукру та кухонної солі;
- зменшення споживання крохмалю і харчових волокон (табл. 2.).
Як бачимо з таблиці, в сучасний постіндустріальний період така структура харчування призводить до поширення захворювань на кшталт атеросклерозу та ішемічної хвороби серця, що є основною причиною смертності в економічно розвинених країнах.
Таблиця 2. Зміна способу життя - зміна структури харчування
2.2 Недоїдання та його наслідки
За оцінкою фахівців ВООЗ, основною причиною порушення харчового статусу населення планети є не переїдання, а недоїдання та голод. Із 6 млрд. людей, які населяють нашу планету, 1,5 млрд.. харчуються добре, 1,8 млрд. - задовільно, решта харчується погано або частково голодує. Крім того, останніми роками спостерігається тенденція до збільшення саме цієї частини населення. У сучасному світі розрізняють три зони голодування, які охоплюють: в Азії - понад 700 млн. осіб; в Африці - понад 200 млн. осіб; у Південній Америці - близько 200 млн. осіб. Таким чином, у цих районах хронічно недоїдає від 2/3 до 3/4 населення. Харчування населення не забезпечує його мінімальних потреб в енергії та білку, а раціони складаються з найдоступніших за вартістю продуктів - зернових, бобових, бульбо- і коренеплодів, овочів і плодів.
Деякі фахівці вважають: щодня у світі від голоду вмирає до 35 тис. людей. Найбільший їх відсоток припадає на дітей віком до п'яти років. Постійне недоїдання призводить до зниження розумових здібностей і фізичного виснаження. Зазвичай ті, хто недоїдає, уразливіші до хвороб, ніж ті, хто харчується добре. Крім того, жертви недоїдання частіше вмирають від хвороб, від яких люди з нормальним харчуванням видужують. Тиф, холера, віспа, чума, грип, туберкульоз і поворотний тиф зазвичай уражують ослаблених від недоїдання людей, і хоча реєструються інші причини смерті, насправді кожна така смерть зумовлена саме недоїданням.
У грудні 1992 року під егідою ВООЗ у Римі відбулася міжнародна конференція з питань харчування. На ній представники урядів 159 держав світу, втому числі України, прийняли Всесвітню декларацію і План дій у галузі харчування, який передбачав до кінця XX століття ліквідувати або відчутно скоротити:
- голодування в тяжкій формі і загальнопоширений голод, пов'язаний із недостатністю певних нутрієнтів (частковий голод);
- недостатнє харчування, особливо серед дітей, жінок і літніх людей; інфекційні та неінфекційні захворювання, пов'язані з безпекою харчових продуктів;
- недостатність йоду і вітаміну А, інших важливих мікроелементів, зокрема феруму;
- соціальні та інші перешкоди оптимальному грудному вигодовуванню.
Підписавши Декларацію, уряди держав-учасниць зобов'язалися підготувати до кінця 1994 року свої національні плани в галузі харчування. З огляду на наведений План дій зрозуміло, які вагомі і складні завдання поставили перед собою держави. Із зазначених нагальних завдань в Україні виконується лише одне - відповідно до вимог ЮНІСЕФ, налагоджено йодування кухонної солі (про порушення харчового статусу українців йдеться у вступі).
За останні роки і уряди, і міжнародні організації випробували безліч способів поліпшення ситуації з продовольством і на національному, і на світовому рівні. Ці заходи, однак, мали незначний успіх. Доступ до продовольства визначається майновим станом, наявністю роботи і стійкістю доходів. Доки ці проблеми не будуть належним чином розглядатися як нагальні, держава мало що зможе зробити для дослідження продовольчої безпеки.
3. Екологія харчування