Курсовая работа: Теорія локомотивної тяги

де L_п –довжина поїзда, м;

L_ст –довжина приймально-відправних колій, м.

L_п =, (2.11)

де L_л –довжина локомотива, м;

L_с –довжина складу, м;

10 –допуск на точність установки поїзда, м.

L_с =, (2.12)

де m_i –число вагонів i-го типу у складі поїзда, од;

l_i –довжина вагона i-го типу за осями автозчеплення, м.

m_i =, (2.13)

де q_i –середня маса вантажного вагона брутто i-го типу, т;

α_i –частка (але не відсоток) маси вагонів i-го типу у складі поїзда.

Якщо довжина поїзда, що розрахована за формулою (2.11), перевищує довжину приймально-відправних колій, то необхідно зменшити масу складу Q до величини, обмеженої довжиною приймально-відправних колій.

Розрахунки:

₃ од;

од;

м;

м;

Розрахована довжина поїзда відповідає за своєю довжиною корисній відстані приймально-відправних колій зупинкових пунктів - L_п ≤L_{ст. 869м < 1050 м}

2.3 Перевірка на рушання з місця при зупинці на роздільних пунктах

Маса поїзда, що розрахована за формулою (2.1), перевіряється також за умови рушання з місця при зупинках на роздільних пунктах. Дана перевірка обчислюється за формулою:

, т (2.14)

де F_{к тр} –розрахункова сила тяги при рушанні поїзда з місця за нормативами ПТР, Н;

i_тр –схил зупинкового пункту, ‰;

w_тр –питомий опір складу поїзда при рушанні з місця, ;

P –маса локомотива, т.

Величина w_тр визначається за формулою:

w_тр =, (2.15)

де α_i –частка у складі за масою вагонів i-го типу;

w_{тр i} –питомий опір вагонів при рушанні з місця, .