Курсовая работа: Ціноутворення на фінансовому ринку
3) фіксує динаміку цін і виявляє стійкі тенденції.
Цей вид аналізу прийнятний для фінансових ринків, що розвиваються, і широко використовується в Україні.
Аналізуючи механізм ціноутворення на фінансовому ринку, необхідно розрізняти ті його елементи, які визначаються органами державного регулювання та емітентами цінних паперів, а також ті, які формуються під впливом вторинного ринку, а це означає, що вони відображають ринкове співвідношення між попитом і пропозицією.
Особливості системи формування цін визначаються емітентами ще на стадії розробки та прийняття умов випуску цінних паперів, виборі ринкового сегмента їх розповсюдження. Якщо такий сегмент занадто обмежений, то ціна визначається ціною первинного розміщення і ціною погашення. У даному разі ціна прив'язується до дати продажу цінного папера і може називатися призначуваною. Оскільки простір вторинного ринку не обмежується, емітент має можливість визначити лише початкову ціну первинного розміщення і кінцеву ціну погашення. Проміжні ціни протягом усього терміну дії встановлюються ринком, а не органами, що випустили цінні папери. Якщо цінні папери виступають як боргові зобов'язання (облігації, векселі), то вони мають фіксовані ціни первинного продажу і погашення, а також термін дії та дату погашення.
Процес ціноутворення на первинному ринку відбувається таким чином. Під час випуску нових цінних паперів проводиться організаційна робота, пов'язана з певними витратами: вибір видів, типів, категорій цінних паперів, що випускаються, визначення обсягу випуску і ціни цінних паперів, вибір методу розміщення випуску (аукціони, торги, конкурс, передплата), підготовка проспекту емісії, оплата емітентом послуг інвестиційного інституту. На передемісійній нараді встановлюється кінцева ціна паперів нового випуску з урахуванням фінансового становища емітента, мети випуску і виду цінних паперів. Після цього здійснюється безпосередній випуск цінних паперів в обіг. Випуск (емісія) відбувається при заснуванні акціонерного товариства, збільшенні обсягу статутного капіталу, зростанні позикового капіталу.
Розрізняють такі форми емісії:
часткове розміщення без публічного оголошення і проведення рекламної кампанії, продаж першим власникам на рівних умовах (ціна всіх акцій одного випуску однакова);
відкритий продаж із публікацією та реєстрацією проспекту емісії (кількість інвесторів не обмежується).
Розміщення цінних паперів може здійснюватися шляхом прямого звернення емітента до інвесторів або шляхом залучення посередників. В останньому випадку ціна реалізації акцій може зрости на розмір винагороди посередників.
На вторинному ринку здійснюються угоди купівлі-продажу цінних паперів юридичним і фізичним особам через посередництво інвестиційних інститутів після первинного розміщення цінних паперів за певною ціною. Вторинний ринок включає в себе неорганізований (позабіржовий) та організований (біржовий) ринки.
Формування вторинного ринку акцій приватизованих підприємств в Україні почалося практично одночасно з появою перших акціонерних товариств. Позабіржові угоди в різних обсягах укладаються постійно з акціями практично кожного емітента, що пов'язано з формуванням великих пакетів акцій перед першими зборами акціонерів і, відповідно, перед перевиборами ради директорів. За наявності конкуренції ціни позабіржового та біржового ринків досягають декількох сотень номіналів. В основі таких відхилень лежить прагнення встановити контроль над підприємством. Зростання курсової вартості акції, викликане переоцінкою основних фондів, матиме місце, але отримання доходу від перепродажу буде обмежене неліквідністю більшості акцій.
Роль ціни в забезпечені рівноваги на фінансовому ринку та механізм її формування
Функціонування фінансового ринку підлегле дії певного економічного механізму, основу якої складає взаємозв'язок його елементів. Основними з цих елементів, які визначають стан і розвиток як фінансового ринку в цілому, так і окремих його видів, є попит, пропозиція і ціна.
Механізм функціонування фінансового ринку направлений на забезпечення його рівноваги, яка досягається шляхом взаємодії окремих його елементів. В основному ця рівновага в умовах економіки ринкового типу досягається за рахунок саморегуляції фінансового ринку і частково - за рахунок державного регулювання. Проте в реальній практиці абсолютна рівновага фінансового ринку, тобто повна збалансованість окремих його елементів, досягається украй рідко, а якщо досягається, то на дуже нетривалий період.
Кожному виду фінансових ринків властиві свої особливості формування механізму забезпечення взаємозв'язку окремих елементів ринку, проте принципові основи механізму функціонування цих ринків мають загальний характер. Тому в першу чергу розглянемо загальні принципи формування механізму функціонування фінансового ринку в цілому. Ці принципові положення зводяться до наступних основних моментів:
1. Основну роль в системі основних елементів фінансового ринку грає ціна на окремі фінансові інструменти (фінансові послуги). Саме цей елемент відображає сбалансованість попиту і пропозиції на ринку, стан його рівноваги, ступінь задоволення економічних інтересів всіх його учасників. Пріоритетна роль ціни в системі елементів фінансового ринку, що забезпечують його рівновагу, визначає особливу роль ціноутворення в механізмі його функціонування.
2. Ціни на фінансовому ринку визначаються перш за все рівнем прибутковості окремих фінансових інструментів, в основі якого лежить середній рівень процентної ставки (або середня норма прибутковості на вкладений капітал). Рівень процентної ставки служить не тільки критерієм вибору альтернативних напрямів здійснення фінансових операцій, але в значній мірі визначає об'єм цих операцій або ділову активність окремих господарюючих суб'єктів на фінансовому ринку. Залежність між рівнем процентної ставки і рівнем цін на фінансовому ринку ілюструється схемою, представленою на рис.4.1.
Рівень цін, усл. грош. од.
Рівень процентної ставки, %
Рис.4.1 Характер залежності між рівнем процентної ставки і рівнем цін на фінансові інструменти.
3. Особливістю формування цін на фінансовому ринку є істотна дія на цей процес що звертається на ньому спекулятивного капіталу. Це породжує не тільки реальний попит на окремі фінансові інструменти із сторони господарюючих суб'єктів, але і попит спекулятивний, не пов'язаний з реальними потребами розвитку економіки. Високий рівень спекулятивної складової для фінансового ринку є нормальним явищем; цей рівень постійно зростає у міру збільшення об'єму накопичуваного капіталу підприємствами і фізичними особами. Під впливом спекулятивного капіталу рівень цін на фінансовому ринку значною мірою залежить не тільки від реального попиту, але і від очікуваних змін цього рівня, на які учасники ринку намагаються впливати виходячи з своїх спекулятивних інтересів ("граючи на підвищення або пониження" ринкових цін на окремі фінансові інструменти).
4. Ціни на фінансовому ринку дуже динамічні, схильні впливу багатьох об'єктивних чинників, що виявляються як на макро-, так і на мікрорівні, тому їх рівень міняється практично щодня. Такий високий рівень динаміки цін є характерною особливістю фінансового ринку порівняно з ринком товарним, де чинники ціноутворення носять більш стабільний характер.
5. Висока роль інформації про рівень цін на окремі фінансові інструменти як в здійсненні управління фінансовою діяльністю підприємства, так і в управлінні економічними процесами розвитку країни в цілому визначають не тільки оперативність, але і відвертість їх встановлення. Інформація про стан цін на основних фінансових ринках поступає не тільки з регіональних і національного, але і світового ринку, роблячи істотний вплив на управління фінансово-економічними процесами на різних рівнях. Професійні учасники фінансового ринку, що здійснюють на ньому спекулятивні операції, за наявності сучасних електронних засобів зв'язку одержують інформацію про рівень цін на окремі що цікавлять їх фінансові інструменти практично на будь-який момент.
6. Публічне становлення рівня цін на основні фінансові інструменти здійснюється в процесі їх біржового котирування залежно від співвідношення об'єму попиту, що складається, на них і їх пропозиції. Біржове котирування цін здійснюється на основі заявок клієнтів брокерам на покупку або продаж окремих фінансових інструментів.
Заявки клієнтів на покупку фінансових інструментів формують об'єм попиту на них на біржі по певних рівнях цін (званих цінами попиту).
Відповідно заявки клієнтів на продаж фінансових інструментів формують об'єм пропозиції їх на біржі по певних рівнях цін (називаємо цінами пропозиції).
На основі заявок клієнтів на покупку і продаж конкретних фінансових інструментів на біржі формується рівень цін, що забезпечують рівновагу заявленого попиту і пропозиції.
7. Однією з особливостей формування цін на фінансовому ринку є висока залежність рівня цих цін, що складаються на національному ринку, від відповідного його рівня на світовому ринку. Ця залежність характерна не тільки для валютного ринку (де вона виявляється найбільшою мірою), але і для інших видів фінансових ринків. У міру інтегрованості в світовий фінансовий ринок ця залежність посилюватиметься, формуючи як позитивні, так і негативні наслідки в економічному розвитку країни.
8. Високий ступінь впливу динаміки цін на фінансовому ринку на економічні процеси в країні визначає активні форми здійснення державного регулювання цих цін за допомогою відповідних механізмів. Такими механізмами є встановлення рівня облікової ставки, нормування резервів комерційних банків, регулювання грошового обороту шляхом емісії грошей, регулювання об'єму емісії і прибутковості державних цінних паперів (в першу чергу, - облігацій) і інші. Механізм такого регулювання здійснюється у всіх країнах з розвинутою ринковою економікою.