Курсовая работа: Ціноутворення на фінансовому ринку
Відповідно до концепції ефективності ринку (яка є важливим теоретичним положенням, що визначає механізм його функціонування), виділяють три рівні цієї ефективності.
Перший рівень, що характеризує слабий ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, коли ціноутворення на основні фінансові інструменти базується в основному на їх динаміці в попередньому періоді.
Другий рівень, що характеризує середній (напівсильну) ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, Коли ціноутворення на основні фінансові інструменти окрім інформації про їх динаміку в попередньому періоді відображає і іншу опубліковану загальнодоступну інформацію.
Третій рівень, що характеризує сильний ступінь ефективності ринку, відображає ситуацію, коли процес ціноутворення базується не тільки на загальнодоступній, але і неопублікованої інформації, а також на результатах її фундаментального аналізу. В цьому випадку рівень цін на окремі фінансові інструменти завжди відображатиме рівень їх прибутковості, відповідний рівню їх ризику. Іншими словами, сильний ступінь ефективності ринку характеризує стан ціноутворення на основні фінансові інструменти, що відображає всю наявну інформацію про них.
Розглянуті принципові положення характеризують механізм ціноутворення на фінансовому ринку в цілому і окремих його видів. Разом з тим, механізм ціноутворення на окремих видах фінансових ринків має специфічні особливості, визначувані показниками ціни (ринкової вартості) що звертаються на них фінансових інструментів; системою чинників, що впливають на формування конкретного рівня цін (ринкової вартості) цих інструментів; методах котирування (формування) цін учасниками ринку і т.п. У зв'язку з цим представляє інтерес розгляд основних особливостей ціноутворення на кожному з видів фінансового ринку.
1. Особливості механізму ціноутворення на кредитному ринку полягають перш за все в тому, що він базується на специфічних початкових елементах цього ринку - попиті на кредитні ресурси і їх пропозиції. Проте головною особливістю цього ринку є те, що період в днях по відношенню до дати отримання інформації ціною на ньому виступає ставка відсотка за кредит. На відміну від цін на реальні товари ставу відсотка за кредит формується виходячи із споживацької вартості, а не вартості.
Залежно від форм обігу грошових активів на кредитному ринку ставку відсотка за кредит може придбавати на ньому різні обличчя - кредитний відсоток, депозитний відсоток, міжбанківський відсоток, обліковий відсоток та т. і.
Розрізняючись по своєму рівню ці види відсотка за кредит не міняють свого єства, будучи ціною кредитних ресурсів (пропонованих до продажу грошових активів). Проте у складі цих видів цін на кредитні ресурси пріоритетну роль грає облікова ставка центрального банку, динаміка якої визначає рух інших носіїв ціни на грошові активи, пропоновані до продажу.
Облікова ставка центрального банку є регульованою державою показником; це регулювання здійснюється виходячи з макроекономічних чинників відповідно до фінансової політики держави.
Маржа призначена для покриття операційних витрат, сплати податкових платежів і формування прибутку по кредитній діяльності продавця кредитних ресурсів.
2. Особливості механізму ціноутворення на ринку цінних паперів полягають а тому, що попит на ньому формують інвестори, а пропозиція - емітенти різних фондових інструментів. Відповідно рівнем цін на цьому ринку виступають котирувані ринкові ціни на окремі види цінних паперів.
В основі попиту інвесторів лежить потреба в отриманні доходу на вкладений в придбання цінних паперів капітал (у формі відсотків і дивідендів, а також приросту курсової їх вартості). Рівень цього доходу не може бути нижчим за рівень норми прибутку на капітал при безризикових інвестиціях. Будь-які інші форми інвестиційного вибору відповідно до концепції ефективності ринку повинні приносити однаковий рівень доходу при однаковому рівні ризику. Відповідно більш висока норма прибутковості по відношенню до рівня ризику по конкретному фондовому інструменту формуватиме більш високий об'єм попиту на нього і навпаки.
В основі пропозиції емітентів лежать, як правило, потреби в забезпеченні розвитку реального виробництва (операційної діяльності) необхідними фінансовими (інвестиційними) ресурсами, об'єм яких не може бути сформований за рахунок внутрішніх джерел. При цьому емісія цінних паперів є для господарюючих суб'єктів (або держави) лише однією з альтернативних форм залучення фінансових ресурсів за рахунок зовнішніх джерел. Якщо вартість залучення кредитних ресурсів буде нижчою, ніж залучення засобів на ринку цінних паперів, їх емісія може не відбутися (за інших рівних умов).
Таким чином, ціна попиту і ціна пропозиції на ринку цінних паперів визначається різними економічними інтересами інвесторів і емітентів, а відповідно і різними специфічними чинниками, що враховують умови формування цих інтересів. Реальний процес здійснення операцій на ринку цінних паперів, а відповідно і процес реального ціноутворення, відбувається тільки в тому випадку, якщо економічні інтереси інвесторів і емітентів співпадають. При цьому певний вплив на процес ціноутворення на цьому ринку надає і спекулятивний капітал.
З урахуванням чинників, формуючих реальних попит і пропозиція цінних паперів, а також спекулятивних ціноутворюючих чинників складаються конкретні ціни на окремі фондові інструменти на біржовому і позабіржовому ринках.
3. Особливості механізму ціноутворення на валютному ринку полягають в тому, що ціною основного об'єкту продажу на ньому виступає валютний курс (за умови покупки-продажу іноземної валюти за національну) або крос-курс (за умови покупки-продажу однієї іноземної валюти за іншу іноземну валюту).
Валютний курс є ціною грошової одиниці будь-якої країни, вираженою в грошовій одиниці даної держави на певну дату. Звичайно він показує, скільки одиниць національної валюти потрібне для покупки однієї одиниці іноземної валюти. Валютний курс представлений, як правило, двома показниками - ціною покупки і ціною продажу валюти. Різниця між цими двома курсами формує маржу (премію) валютних ділерів або операторів, що здійснюють обмін валют.
Крос-курс характеризує співвідношення між двома валютами, витікаюче з їх курсів по відношенню до третьої валюти.
Якщо рівень валютного курсу, виражений в національній валюті, до певної міри залежить від об'єму попиту і пропозиції іноземної валюти на національному валютному ринку, то на крос-курс іноземних валют ці показники впливу не надають.
Котирування валют здійснюється на валютних біржах шляхом встановлення валютних (в національних одиницях) і крос-курсів, а також шляхом процедури "фіксингу" на конкретних торгах на основі зіставлення об'єму попиту і пропозиції по окремих видах валют.
4. Особливості механізму ціноутворення на ринку страховки полягають в тому, що попит на окремі види послуг страховок формують страхувальники, а пропозиція - страхувальщики. При цьому ціною послуг страховок з окремих видів продуктів страховок виступає сумарна "премія (внесок страховки) страховки", яку страхувальщик виплачує страхувальнику за прийнятий на себе ризик.
Формування цін пропозиції на окремі послуги (продукти страховок) страховок здійснюється шляхом актуарних розрахунків. Методи здійснення актуарних розрахунків диференціюються залежно від виду страхування, широти інформаційної бази, що використовується, і інших умов. Результати актуарних розрахунків ціни послуг страховок одержують своє віддзеркалення в системі тарифних ставок, пропонованих страхувальником по окремих видах послуг страховок (продуктів страховок).
5. Особливості механізму ціноутворення на ринку золота (і інших дорогоцінних металів) полягають в тому, що характер ціноутворення на ньому найбільшою мірою відображає специфіку механізму формування і котирування цін на товарному ринку.
Знання механізму ціноутворення на окремих видах фінансових ринків дозволяє підприємству більш ефективно здійснювати операції по залученню фінансових ресурсів із зовнішніх джерел, формуванню портфеля фінансових інвестицій, страхуванню фінансових ризиків і іншим аспектам фінансової діяльності.
Висновки
Кожна країна має свою унікальну модель фінансової системи. Україна, як і більшість країн Центрально-Східної Європи, пішла шляхом створення банківсько-орієнтованої моделі структурної організації фінансової системи, за основу якої взято німецьку модель універсального фінансування комерційними банками. Проте деякі елементи формувалися на основі ринково орієнтованої (англосаксонської) моделі, наприклад, система державного моніторингу учасників ринку цінних паперів створювалася за американським типом, а інфраструктурні інститути - за принципами, які близькі до директив Європейського співтовариства.
Фінансовий ринок України виник у 90-ті роки, і останнім часом потужно розвивається. Але недосконалість інфраструктури ринку цінних паперів і нестабільна макроекономічна ситуація призводять до певного відриву фондових процесів від реалій економіки. За цих обставин ефективна практика корпоративного управління є головною передумовою, що визначає здатність залучати фінансові ресурси, необхідні для довгострокового інвестування і економічного зростання. Тому актуальним є дослідження проблем і перспектив розвитку фінансового ринку України.
1. Основними проблемами фінансового ринку України є недостатній розвиток вторинного ринку цінних паперів, стан корпоративного управління в акціонерних товариствах та недосконала операційна інфраструктура. В основу розвитку фінансового ринку України слід покласти підвищення прозорості діяльності емітентів цінних паперів та їх рейтингову оцінку. Основні засади розкриття інформації, яка є дієвим інструментом впливу на акціонерне товариство та захисту прав інвесторів, здійснюються через: безоплатність розміщення емітентом інформації в загальнодоступній базі Комісії з використанням технологій Інтернету; впровадження в звітності стандартів розкриття інформації Міжнародної організації комісій з цінних паперів; поступове впровадження Міжнародних стандартів фінансової звітності.
2. Кількісні показники розвитку фінансового ринку України демонструють сталу тенденцію до зростання, якісні параметри характеризуються зміною структури зареєстрованих випусків цінних паперів, зростанням ролі облігацій і похідних фінансових інструментів, що означає виникнення процесу трансформації ринку пайових паперів у ринок боргових. Розвиток практики рейтингування рівня корпоративного управління сприятиме підвищенню капіталізації акцій емітента, ефективном