Курсовая работа: Учені-біологи України

Науково-прикладну роботу М.Вавилов розпочав в Україні, на Полтавській дослідній станції. У 1911 р. він став учасником І З'їзду селекціонерів у Харкові. З 1921 р. очолив відділ прикладної ботаніки і селекції (Петроград), який у 1924 р. був реорганізований у Всесоюзний інститут прикладної ботаніки та нових культур, а у 1930 р. — у Всесоюзний інститут рослинництва (ВІР), яким учений керував до 1940 р. За визначні досягнення в обраній галузі М.Вавилов був обраний академіком АН СРСР, ВАСГНІЛ і Всеукраїнської АН.

Тривалий час М.І.Вавилов був президентом ВАСГНІЛ.

М.Вавилов — організатор і керівник численних експедицій, організованих з метою вивчення флори колишнього СРСР та багатьох країн світу. У 1919 р. він створив учення про імунітет у рослин до інфекційних захворювань; у 1920 р. сформулював закон гомологічних рядів у спадковій мінливості, обґрунтував еколого-географічні принципи створення вихідного матеріалу для селекції.

У 1926 р. побачила світ книжка М.Вавилова "Центри походження культурних рослин". Спадщина вченого належить усій світовій науці. Його ім'я носить Російське товариство генетиків та селекціонерів. Заслуги М.Вавилова перед наукою неоціненні.

Проте життя видатного вченого закінчилося трагічно. Під час поїздки до Чернівців у 1940 р. його було необгрунтоване заарештовано. Через два з половиною роки, 20 січня 1943 р., він помер у Саратовській тюрмі. У серпні 1955 р. М.І.Вавилов був посмертно реабілітований.

Використовуючи додаткову літературу, ми здійснимо подорож за маршрутом, який колись пройшли М.Вавилов та його співробітники. Наша експедиція дізналася, що М.Вавилов відкрив сім центрів походження та різноманітності, рослин. Його досліджения дали змогу встановити:

1. Дія різних видів культурних рослин є свої центри різноманітності, де виявлено найбільшу рідкість їх сортів і форм.

2. Центри різноманітності є водночас і районами їх походження.

3. Виявлення центрів походження та різноманітності культурних рослин підказало вченим, де саме можна шукати різноманітний вихідний матеріал для селекційної роботи.

Завдяки експедиціям М.Вавилова була створена унікальна колекція зразки насіння близько 1600 видів культурних рослин. Першим центром походження та різноманітності культурних рослин, який відкрив М.Вавилов, був Південноазіатський тропічний центр. До цього центру входять Індія, Індокитай, Південний Китай, острови Піаденно-Східноі Азії. Тип клімату тут мусонний, тобто півроку ідуть дощі, а півроку стоїть суха і спекотна погода. Ці країни є батьківщиною рису, цукрової тростини, огірків, кільках видів цитрусових, бананів, багатьох інших плодових та овочевих культур. Поговоримо про цукрову тростину та рис.

Чудом із чудес далекої Індії видавалася європейцям солодка рослина — цукрова тростина. За кількістю видів та сортів вона поступається тільки своїм злаковим родичам. Відомо чотири види тростини в дикому стані. П'ятий вид найбільш поширений, його давно вирощують як культурну рослину.

Уперше про тростину повідомили воїни Александра Македонського. Потрапивши в Індію, мешканці Еллади були здивовані тим, що там майже кожна людина смоктала шматочок стебла невідомої їм рослини — заввишки 4—6 метрів, стрункої, з товстими, до 5 см в діаметрі, стеблами. Це було і не дерево, і не трава. Грекам тростина нагадувала очерет. Вони привезли із собою в Грецію частинки цієї рослини, однак вона тут не прижилася. У дикому стані цукрова тростина і зараз росте в Індії, Індонезії, Китаї, на Філіппінах. Її плантації у всьому світі займають площу близько 6,5 млн. гектарів. Із тростини виробляється 60 % усього цукру на Землі, і 200 млн. гектарів на п'яти континентах зайнято рисом. Ця рослина годує половину сучасного людства. З 28 відомих науці видів рису використовують тільки два. і Саме від них пішла велика і кількість сортів.

Люди, які вирощували рис, помітили одну його незвичайну особливість: він дуже любить вологу. Рис легко засвоюється організмом, широко використовується для харчування та з лікувальною метою при захворюваннях серця, шлунка та інших недугах.

Цитрусові рослини також відіграють певну роль у нашому раціоні. Вони містять велику кількість вітамінів, потрібних людському організму. Найпоширенішими сортами лимонів є "Новогрузинськнй", "Лісбон",і "Курський", "Ювілейний" та ін., апельсинів і— "Первенсць", "Корольки", мандаринів — "Шивамікин".

Експедиція наша наближається до Східноазіатського центру.

У 1929 р. М.Вавилов вирушив разом зі своїми співробітниками в Західний Китай, Японію та на Тайвань. Цей регіон характеризується субтропічним мусонним кліматом, значною відмінністю у іволоженні в різні періоди року. Зимовий мусон переміщується із центральних регіонів Азії в напрямку до океану. З ним приходить сухе континентальне повітря, унаслідок чого температура різко знижується, іноді навіть до 0 °С. Протягом трьох-чотирьох місяців може не випасти й краплини дощу.

Східноазіатський центр — це батьківщина сої, гречки, редьки, яблуні, груші, сливи, шовковиці, кількох видів проса, деяких цитрусових.

Історія донесла до нас численні відомості про монастирські сади КиївськоїРусі, де росли різні сорти яблук, слив, груш. Завдяки значній селекційні роботі кількість сортів культурних яблук значно зросл?

К-во Просмотров: 201
Бесплатно скачать Курсовая работа: Учені-біологи України