Курсовая работа: Управління бізнесом в умовах економічного спаду

2)здійснюється усіма громадянами, і тому відображає загальну участь людей в системі ділових відносин;

3)є стимулюючою силою щодо підприємницького бізнесу, змушуючи підприємства сприймати споживачів як партнерів у ділових відносинах;

4)учасниками споживчого бізнесу є і підприємці як споживачі продукції інших фірм.

Основу споживчого бізнесу становить приватна власність на предмети споживання і послуги.

Трудовий бізнес. Специфічною категорією учасників ділових відносин є громадяни, які працюють за наймом [9-71]. Як і споживачі, вони — рівноправні учасники ділових стосунків з підприємцями. Діловий інтерес найманих працівників — отримання доходів, який реєструється шляхом роботи в підприємницькій фірмі на контрактній чи іншій основі. Вигода в ділових відносинах для найманих працівників— особистий дохід, отриманий в результаті виконання ними посадових обов'язків.

Діловий інтерес держави. Державне підприємництво діє як поєднання комерційних і нескомерційних засад. Вирізняють три види підприємств:

а)бюджетні (відомчі) усі їхні доходи і витрати проходять через бюджет;

б)громадські корпорації акціонерні товариства, всі акції яких належать державі;

в)змішані акціонерні товариства (приватно-публічні корпорації).

Державне підприємництво передбачає націоналізацію та денаціоналізацію підприємств, створення державою власних підприємств та забезпечення управління і планування їхньої діяльності.

В умовах сучасної ринкової економіки ділові люди здійснюють підприємницькі ініціативи, вступаючи у відносини з іншими діловими людьми. Якщо ділові відносини, їх предмет чи форма не заборонені законом, то зацікавленість в їх здійсненні виявляє і держава. Діловий інтерес держави відрізняється відділових інтересів інших суб'єктів. Основу його становлять потреби в здійсненні пріоритетних загальнодер¬жавних науково-технічних, науково-виробничих та інших програм, здатних принести користь державі як єдиному цілому і тим самим — її громадянам.

Принципом взаємної вигоди сторін за таких ділових відносин є з боку підприємницьких фірм — стимулювання державою участі у цих програмах, з боку держави — можливість реєстрації таких програм.

Основою державного бізнесу є державна власність на засоби виробництва, інформацію, продукцію інтелектуальної праці, цінні папери, грошові ресурси.

РОЗДІЛ 2. Проблеми управління бізнесом українських підприємств в умовах економічної кризи

2.1 Стратегічні аспекти антикризового управління бізнесом

В основу управління підприємством покладено дві базові складові — місію та цілі. Якщо місія задає загальні орієнтири, напрями функціонування підприємства, що виражають зміст його існування, то конкретні кінцеві результати, яких прагне досягти підприємство, фіксуються у вигляді його цілей.

Місія — це основна, загальна мета підприємства, що визначає причину його існування.

Місія підприємства деталізує його статус і забезпечує напрям та орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних організаційних рівнях.

Мета — це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти суб'єкт підприємницької діяльності.

Стратегія — це набір принципів та ініціатив вищого керівництва, що дають змогу підприємству досягти мети з найменшими витратами.

Таким чином, якщо мета — це пункт призначення, то стратегія — це спосіб дістатися цього пункту. При цьому стратегія завжди повинна враховувати можливий вплив зовнішнього середовища, і саме з цієї причини стратегія має передбачати можливість перевизначення мети в разі неможливості досягнення вже окресленої мети.

Стратегічна мета — це конкретний стан характеристик підприємства, яких бажано досягти і на досягнення яких спрямована його діяльність.

Стратегічні цілі мають безліч значень для підприємства:

- уможливлюють визначення стандартів діяльності;

- становлять основу для прийняття рішень у процесі діяльності;

- становлять джерело мотивації працівників підприємства.

Неможливо переоцінити значущість для підприємства стратегічних цілей [18-47]. Вони є вихідною точкою планування; їх покладено в основу побудови організаційних відносин; на них базується використовувана підприємством система мотивування; нарешті, вони є відправною точкою у процесі контролю і оцінки результатів роботи окремих працівників, підрозділів, підприємства загалом.

Формування стратегічної мети повинно бути ретельно підготовлено на основі попереднього аналізу зовнішнього середовища, оцінки внутрішніх ресурсів і можливостей підприємства. Для цього необхідно виконати такі операції:

- сегментувати ринок і вивчити кожний його сегмент. У цьому разі визначаються пріоритетні сегменти, а також соціальні прошарки, на які підприємство повинно орієнтуватись у своїй діяльності.