Курсовая работа: Управління власним капіталом банку

Банківський капітал відіграє визначальну роль у процесі ство­рення та функціонування комерційного банку, хоча за величиною становить незначну частину сукупних ресурсів банку. Частка власного капіталу у ресурсах банку має бути не нижчою за 8 %, тоді як для промислових підприємств це співвідношення, як пра­вило, становить 50 % і вище.

Формування власної капітальної бази є необхідною умовою майбутньої діяльності банку. Тому одна з найсерйозніших проб­лем, що постають перед менеджментом банку, полягає у залу­ченні та підтримці достатнього обсягу власного капіталу.

Власний капітал банку виконує такі функції:

1)захисну;

2) оперативну;

3) регулюючу.

Суть захисної функції полягає в тому, що капітал служить для захисту коштів вкладників і кредиторів, оскільки збитки від кредит­них, інвестиційних, валютних операцій банку, зловживань, поми­лок списуються за рахунок резервів, які входять до складу капіта­лу. Тобто капітал банку відіграє роль своєрідного буфера, який по­глинає втрати від реалізації різноманітних банківських ризиків.

Ця функція включає гарантування вкладів, захищаючи інтере­си вкладників у разі ліквідації чи банкрутства банку, а також за­безпечує функціонування банку у разі виникнення збитків від по­точної діяльності, що покриваються, як правило, за рахунок поточних прибутків. Захисна функція банківського капіталу є го­ловною протягом всього періоду функціонування банку.

Функція забезпечення оперативної діяльності має важливе значення під час створення та на початкових етапах функціону­вання банку. В такі періоди за рахунок власного капіталу банку фінансується придбання чи оренда основних фондів, комп'ю­терної та оргтехніки, організаційні заходи щодо створення сис­тем безпеки в банку, запровадження банківських технологій та систем зв'язку. В подальшій діяльності банку функція забезпе­чення оперативної діяльності стає другорядною на відміну від підприємств сфери матеріального виробництва, де вона залиша­ється головною протягом всього періоду діяльності.

Зміст регулюючої функції капіталу полягає в тому, що через фіксацію величини власного капіталу або його окремих складо­вих наглядові органи впливають на банківську діяльність та об­межують рівень банківських ризиків. Так, для визначення обов'яз­кових економічних нормативів регулювання діяльності банків, установлених НБУ, показники власного капіталу банку викорис­товуються в десяти із тринадцяти обов'язкових нормативів (крім нормативів ліквідності). Тобто величина капіталу бан­ку суттєво впливає на обсяги та напрями проведення банківських операцій. Власний капітал комерційного банку може також використо­вуватися для участі у власності акціонерних та спільних підпри­ємств.

Банківський капітал неоднорідний за своїм складом і включає основний капітал та додатковий капітал.

Основний капітал (капітал першого рівня) є найстабільнішою частиною власного капіталу банку і відповідно до чинних в Україні нормативних актів [9] включає такі складові:

а)фактично сплачений зареєстрований статутний капітал;

б)розкриті резерви, створені або збільшені за рахунок нероз­поділеного прибутку банку (резерви, оприлюднені банком у фінансовій звітності), зокрема:

· дивіденди, направлені на збільшення статутного капіталу;

· емісійні різниці — сума перевищення доходів, отриманих від первинної емісії власних акцій та інших корпоративних прав, над їх номіналом;

· резервні фонди, що створюються згідно із законами України;

· загальні резерви, що створюються під невизначений ризик під час проведення банківських операцій;

· прибуток минулих років;

· прибуток минулих років, що очікує затвердження.

Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися тільки у формі грошових внесків (резидентами України — у гривнях, нерезидентами — у вільноконвертованій іноземній валюті або у гривнях).

Ці складові включаються до основного капіталу лише за умо­ви, що вони відповідають таким критеріям: відрахування до резер­вів і фондів здійснено з прибутку після оподаткування або з при­бутку до оподаткування, скоригованого на всі потенційні подат­кові зобов'язання; призначення резервів і фондів та рух коштів по них окремо розкрито в оприлюднених звітах банку; фонди знаходяться в розпорядженні банку для необмеженого і негайно­го їх використання на покриття збитків; будь-яке покриття збит­ків за рахунок резервів та фондів проводиться лише через бухгал­терські рахунки прибутків та збитків;

в) загальний розмір основного капіталу визначається з ураху­ванням величини можливих збитків за невиконаними зобов'язан­нями контрагентів і зменшується на суму:

1 недосформованих резервів під можливі збитки за:

2 кредит­ ними операціями;

3 операціями з цінними паперами;

4 дебіторською заборгованістю;

5 простроченими (понад 30 днів) та сумнівними до отримання нарахованими доходами за активними операціями бан­ку;

6 коштами, розміщеними на кореспондентських рахунках у бан­ках, визнаних банкрутами, або які перебувають у процесі лікві­дації за рішенням уповноважених органів, або зареєстровані в офшорних зонах;