Курсовая работа: Управління власним капіталом банку

8 капітальних вкладень у нематеріальні активи;

9 збитків минулих років та поточного року.

Додатковий капітал (капітал другого рівня) є менш постій­ною частиною капіталу, вартість якої може змінюватися. В Україні склад додаткового капіталу регулюється Національним банком України, який має право визначати та затверджувати пе­релік складових додаткового капіталу, а також умови та порядок його формування. За умови затвердження НБУ додатковий капі­тал банку може включати:

· резерви під стандартну заборгованість інших банків;

· резерви під стандартну заборгованість клієнтів за кредитни­ми операціями банків;

· результат переоцінки статутного капіталу з урахуванням ін­дексу девальвації чи ревальвації гривні;

· результат переоцінки основних засобів;

· прибуток поточного року.

Порядок формування статутного капіталу банку такий:

1. Статутний капітал банку формується відповідно до вимог законодавства України та установчих документів банку.

2. Формування та збільшення статутного капіталу банку може здійснюватися виключно шляхом грошових внесків. Грошові внески для формування та збільшення статутного капіталу банку резиденти України здійснюють у гривнях, а нерезиденти — в іно­земній вільно конвертованій валюті або у гривнях.

3. Статутний капітал не повинен формуватися з непідтверджених джерел.

4. Банк має право збільшувати статутний капітал після того, як усі учасники повністю виконали свої зобов'язання щодо спла­ти паїв або акцій і попередньо оголошений підписний капітал по­вністю оплачено.

5. Банк не має права без згоди Національного банку України зменшувати розмір регулятивного капіталу нижче мінімально встановленого рівня.

Перерахування розміру статутного капіталу у гривні здійсню­ється за офіційним курсом гривні до іноземних валют, встанов­леним Національним банком України на день укладення устано­вчого договору.

6. Банкам забороняється використовувати для формування ка­піталу бюджетні кошти, якщо такі кошти мають інше цільове призначення.

Порядок формування статутного фонду також залежить від форми організації банку. Якщо комерційний банк утворюється як акціонерне товариство відкритого типу, то статутний фонд формується шляхом відкритої передплати на акції, а якщо у фо­рмі AT закритого типу — через перерозподіл усіх акцій серед засновників банку згідно з розміром їхньої частки у статутному фонді.

При утворенні банку як товариства з обмеженою відповідаль­ністю статутний фонд поділяється на частки, розмір яких фіксу­ється в засновницьких документах, а учасники банку несуть від­повідальність за його зобов'язаннями у межах своєї частки.

Така складова основного капіталу, як резервний фонд на по­криття непередбачених збитків (загальний фонд на покриття невизначених ризиків під час проведення банківських операцій), формується у розмірі, не меншому за 5 % від прибутку банку до досягнення 25 %-ї величини регулятивного капіталу. НБУ має право вимагати від банку збільшення розміру щорічних відраху­вань до резервного фонду, якщо діяльність банківської установи створює загрозу інтересам його вкладників та кредиторів. Коли резервний фонд досяг установлених законодавством розмірів, то відрахування до нього можна припинити. У разі повного або част­кового використання коштів резервного фонду відрахування з прибутку до нього поновлюються.

За рахунок прибутку комерційні банки створюють також спеціальні фонди, що включаються до складу капіталу і при­значені для виробничого та соціального розвитку банківської установи.

Оскільки власний капітал є основою діяльності банку, то до нього ставляться спеціальні вимоги у формі обов'язкових норма­тивів. Для цього у вітчизняну банківську практику введено по­няття регулятивного капіталу банку, який використовується Національним банком України для регулювання діяльності комер­ційних банків.

Регулятивний капітал розраховується як сума основного та додаткового капіталу за мінусом балансової вартості таких ак­тивів:

· акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у портфелі банку на продаж і на інвестиції, випущені банками;

· інвестиції в капітал (що не консолідуються) інших установ у розмірі 10 % і більше їх статутного капіталу в дочірні установи;

· кошти, вкладені і інші банки на умовах субординованого боргу.

Більшість банків в Україні — це відкриті акціонерні товариства. Основні переваги відкритого акціонерного товариства такі:

1. Досить гнучка процедура збільшення, у разі потреби, статутного фонду

2.Можливість одержання банком або акціонерами додатко­вого емісійного доходу у випадку зростання курсової ціни ак­цій.

3.Можливість використання акціонерами акцій як інстру­мента застави для мобілізації додаткових обігових коштів.