Курсовая работа: Вдосконалення організації допоміжного виробництва

де, q_н – затрати пару на опалення одного квадратного метра будівлі

∆t – різниця між зовнішньою та внутрішньою температурою.

V_g – об’єм будівлі, м³

Потреби в енергії та енергоносіях в більшості випадків визначаються на основі балансового методу планування. У витратній частині балансу вказується розрахована планова потреба в енергії на всю виробничу, господарсько-побутову та невиробничу діяльність підприємства, а у прибутковій джерела покриття цієї потреби. Такі баланси умовно називають енергетичними.

Енергетичні баланси бувають планові та зовнішні вони класифікуються за:

А) за календарними строками

– поточні

– перспективні

Б) енергоносіями

– часткові

– зведені

В) енергетичним процесом

– силові

– освітлювальні

– високотемпературні

Г) за метою використання

– підприємства

–цеху

– транспорту

– освітлення.

Звітні енергобаланси призначаються для аналізу стану енергозабезпечення, розробленням заходів з раціонального використання всіх видів енергії.

Основними показниками, що характеризують енергетичне господарство підприємства є енергоозброєність та електроозброєність.

Енергоозброєність Праці розраховується як відношення енергії, яка була фактично використана на виробництво продукції до середньоспискової кількості робітників.

Електроозброєність праці характеризує ступінь її озброєності електроенергією. Вона розраховується як відношення електроенергії, яка була використана у виробництві до середньоспискової кількості робітників.

Основними напрямками вдосконалення енергетичного обслуговування та підвищення ефективності функціонування енергетичного господарства є:

– вдосконалення енергозберігаючого господарства та найбільш економічних видів енергії;

– вдосконалення системи та структури енергоспоживання;

– вдосконалення технічних процесів;

– автоматизація виробничих процесів, обліку та контролю використаних ресурсів;