Курсовая работа: Вдосконалення проведення поточного планування підприємства
На стадії фінансового планування здійснюється попередній контроль за створенням і раціональним використанням фінансових ресурсів.
Фінансове планування пов'язане передусім з плануванням виробничої діяльності підприємства: обсягом реалізації продукції, ресурсним забезпеченням, використанням праці робітників. Планові фінансові показники базуються на показниках обсягу виробництва, асортименту товарів і послуг, витрат виробництва. Фінансове планування на підприємстві — це планування всіх його доходів і визначення напрямків використання коштів для забезпечення його розвитку.
У процесі розробки фінансових планів визначають: витрати на виробництво реалізованої продукції; виручку від реалізації продукції; прибуток; амортизаційні відрахування; обсяг і джерела капіталовкладень; потребу в оборотних засобах; розподіл і використання прибутку; суми витрат і надходжень коштів; взаємовідносини з бюджетною системою і банками; збори до загальнодержавних фондів та ін.[4]
Залежно від завдань, об'єктів планування, тривалості планового періоду фінансові плани поділяються на перспективні (стратегічні), поточні й оперативні. Кожний із зазначених видів планування має певну методологію, форми і методи взаємозв'язку та розрахунків показників.
Поточний план складається на один рік. У ньому деталізують доходні й видаткові статті, використовують точніші порівняно з перспективними планами методи розрахунків. Прикладом поточного планування є розробка балансу доходів і витрат — основного інструменту фінансового планування в сучасних умовах. Балансування доходів і видатків у річному фінансовому плані є необхідною умовою, яка забезпечується залученням позикових джерел фінансування в разі недостатності власних фінансових ресурсів. Кожне підприємство самостійно визначає форми і зміст фінансових планів.
1.2 Принципи фінансового планування на підприємстві
Характер і зміст планової діяльності на підприємстві визначають принципи планування. Правильне дотримання принципів планування створює передумови для ефективної роботи підприємства й зменшує ймовірність негативних результатів планування.
Поряд із загальними принципами управління існують і специфічні принципи планування, а саме:
1) принцип обґрунтованості цілей і завдань підприємства. Чітко визначені кінцеві цілі є вихідним пунктом планування. Виділяють п’ять основних цілей (або груп цілей) підприємства:
– господарсько-економічні, що забезпечують ефективність виробництва;
– виробничо-технологічні, що відображають функціональне призначення підприємства;
– науково-технічні, що забезпечують науково-технічний прогрес;
– соціальні, що забезпечують задоволення соціально-побутових і культурних потреб працівників підприємства;
– екологічні, що забезпечують виготовлення екологічно чистої продукції без шкідливого впливу на навколишнє середовище;
2) принцип системності. Він означає, що планування є цілісною системою планів і охоплює всі сфери діяльності підприємства;
3) принцип науковості. Вимагає врахування перспектив науково-технічного прогресу й застосування науково обґрунтованих прогресивних норм використання всіх видів ресурсів;
4) принцип безперервності. Означає паралельне поєднання поточного й перспективного планування;
5) принцип збалансованості плану. Указує на кількісну відповідність між взаємозалежними (взаємозв’язаними) розділами й показниками плану, між необхідними та наявними ресурсами;
6) принцип гнучкості. Означає, що плани повинні бути гнучкими, тобто їх можна змінювати відповідно до зміни внутрішнього і зовнішнього середовищ підприємства.[3]
1.3 Характеристика методів поточного фінансового планування
Методи планування – це сукупність засобів, прийомів, процедур, за допомогою яких здійснюється розроблення планів підприємства.
На підприємстві використовується комплекс методів, що сприяє забезпеченню якості розроблених планів.
Планування діяльності підприємства здійснюється за допомогою різних методів:
– нормативний метод – планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів;
– балансовий метод – цілеспрямоване узгодження напрямків використання ресурсів із джерелами їх утворення (надходження) за всією системою взаємозалежних матеріальних, фінансових і трудових балансів;
– факторний метод – на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни планових показників;
– матричний метод – шляхом побудови моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами й показниками;
– економіко-математичного моделювання із застосуванням ЕОМ – розробляється кілька варіантів плану, в якому показники окремих найбільш важливих розділів мають бути оптимізовані;
- метод екстраполяції – виявлені в минулому тенденції розвитку пдприємства поширюються на майбутній період;