Курсовая работа: Вивчення байок в початковій школі

Для досягнення мети дослідження й було вирішити наступні завдання:

1. Розглянути теоретичні основи монографічного вивчення та читання байок в початковій школі

4. Досліджувати методологічні підходи до монографічного вивчення байок в початковій школі

1. Визначити шляхи вдосконалення методики вивчення байки в початкові школі на прикладі розробки уроку читання "Українська байка" в третьому класі початкової школи.

Для рішення поставлених завдань ми використали наступні методи дослідження - аналіз і синтез, як класичні методи наукового дослідження, а також спеціальні методи дослідницької роботи - історико-теоретичний аналіз літературознавчої, педагогічної й методичної літератури; вивчення процесу навчання байок учнів у масовій школі.

Наукова новизна дослідження полягає в тому, що в ньому запропоновані нові підходи до вивчення баєчного жанру на уроках читання в початковій школі на основі монографічного методу вивчення літературного твору.

Практична значимість дослідження визначається тим, що його результати можуть бути використані при вивченні байок українських авторів на уроках читання в початковій школі.

Розділ 1. Теоретичні основи вивчення байок в початковій школі

1.1 Байка - один з видів літературного жанру, який вивчається за програмою. Алегорія. Мораль

Байка - один із різновидів ліро-епічного жанру, невеликий алегоричний, здебільшого віршовий твір повчального змісту. Наприкінці байки втримується короткий повчальний висновок — так називана мораль. Алегорія - вираження відвернених ідей (понять) за допомогою конкретних художніх образів. Як троп, алегорія використається в байках, діючими особами звичайно виступають тварини, рослини, речі.

Джерелами розвитку байка сягає у сиву давнину. В літературі Стародавньої Греції, Риму, Стародавньої Індії ми знаходимо перші моралістичні перлини алегоричного змісту. Зробивши аналіз античної літератури, можна стверджувати, що байка у своєму розвитку мала певну послідовність (див. додаток 1).

Після падіння Римської імперії стара література перестає існувати, але найкращі її пам’ятки — і серед них моралістична література, до якої відносяться байки, існують і понині. Сміливо можна говорити, що, порівнюючи з іншими жанрами, байка має "найдовшу і найстарішу лінію життя", враховуючи полісемічність самого слова "байка". Отже, байка — це оригінальна творча робота розважально-викривального та повчального характеру, це "стоактна комедія" з алегоричним з’ясуванням сутності, що є відгуком байкарів на рух дійсності.

Першоджерелом розвитку байки є фольклор.

У доархаїчний і архаїчний періоди переважають малі форми: прислів’я, приказки, казочки. Прислів’я і приказки, які, за висловлюванням В. Даля "не вигадуються, а змушуються силою обставин, як крик або викрик, що мимоволі вирвався з душі", згодом стануть складовими частинами легенд, казок, міфів, байок, бо вони стислі, мудрі речення, для яких характерна простота і глибока змістовність, чіткість судження, ясність висловленої думки, широке охоплення життєвих явищ, багатозначність і здатність змінювати свій смисл залежно від образного застосування в контексті того чи іншого жанру. У прислів’ях і приказках "народ бачив доброго і мудрого порадника і помічника, тому влучно зазначав: "Приказка — цвіт, а прислів’я — плід". Ці жанри малої усної творчості відображають загальнолюдські цінності: доброту, милосердя, совістливість, справедливість, тому вони безпосередньо стали структурним матеріалом для байок, зосередившись у моральному повчанні. Так, в байках Езопа зустрічаємо вислови-приказки, прислів’я: "коли згода між людьми, їх важко перемогти", "одна ластівка весни не робить", які відображають життєву мудрість народу і характеризуються особливою стверджувальною інтонацією.

Середньовічне прислів’я "усі дороги ведуть у Рим" знаходимо в байці французького письменника Жана Лафонтена "Третейський суддя, брат милосердя і пустельник". Значення вислову: кінцева мета одна й та ж, хоча шляхи її досягнення різні. У байці-співомовці С.В. Руданського "Баба в церкві" зустрічаємо приказку соціально-побутового спрямування: "Треба всюди, добрі люди, приятеля мати". У Федра в байці "Шуліка і Голуб" читаємо: "Хто в лиходія захисту шукатиме, той замість допомоги знайде смерть свою". Це мораль байки, що за структурою нагадує двочленне речення, а за жанром її можна віднести до прислів’я морально-філософського змісту. Таку ж мораль-прислів’я знаходимо у байці Федра "Лисиця і виноград": "Хто гудить непосильне на словах, свою тут має бачить поведінку".

Людиною великих знань був польський байкар Ігнаци Красицький, тому його байки сповнені влучними фразами, прислів’ями, приказками філософського спрямування: "Хто швидко вироста, той швидко помирає" ("Дуб і Диня"), "Як другом будеш сам, то й в тебе будуть друзі!" ("Лис і Осел"), "Велика в дружбі міць" ("Тюльпан і Фіалка").

Українському неперевершеному байкареві Л. Глібову малі фольклорні форми — прислів’я та приказки теж стали в пригоді. Леонід Іванович зумів вмотивувати їх в пояснювальну присудкову першооснову байки, не порушуючи її ямбічної структури:

"Старії люди правду кажуть:

Два хитрих мудрого не переважуть" ("Хозяйка і Челядки");

"Почув я раз — старі сміялись люде,

Що квач притикою не буде:

Питаю: як? — А так, як бач,

Причина невелика,

Якая ж із квача притика,

Коли він квач?" ("Музики").

"І так — таки ти сам себе вини:

"Що, братику, посіяв, те й пожни! ("Вовк і Кіт").

"Оце ж то теє: на, небоже,

Те, що мені не гоже". ("Вовк і Лисиця").

З цього можна зробити висновок, що прислів’я і приказки як багатозначні короткі вислови стали приводом для роздумів, ґрунтом, на основі якого створювались невеликі прозові, а згодом і віршовані твори повчально-гумористичного чи сатиричного спрямування з алегоричним змістом — байки. Без особливих зусиль до байки можна підібрати співзвучні з її лейтмотивом прислів’я чи приказку: "Мурашка і Цикада" — "Готуй сани влітку, а віз — взимку", "Вовк і Ягня" — "Сила є — розуму не питай", "Мірошник" — "Добре роби — добре й буде", "На дерево дивись, як родить, а на чоловіка — як робить". Це свідчить про те, що байка є своєрідним поширенням і поясненням прислів’я чи приказки.

Якщо говорити про великі фольклорні жанри — міфи, легенди, казки, апологи, притчі, то можна стверджувати, що саме міфи стали коренем і стовбуром світового "літературного" дерева. "Слово "міф" має шістдесят відтінків значень. Міфом (від грецького mуthos — слово, переказ) називають епічний твір, героїчну пісню про подвиги героїв; міфом називають філософію, судження, думку.