Курсовая работа: Вивчення байок в початковій школі

Жили у гущині глибокого байрака

Страшенний Лев, всесвітній Лис,

Бурлака-Вовк і наш Сірко-собака.

("Лев на облаві")

Був на селі вівчар Тарас,

Він панових овечок пас.

("Вівчар")

Також характерні конструкції такого типу для українських казок: "Був собі один чоловік..." ("Котигорошко"); "Були собі дід та баба" ("Коза-дереза"); "Жили собі дід та баба" ("Казка про липку") [№49].

Часто в байках можна зустріти такі початкові речення: з прислівниками місця і часу – десь, колись або із займенником хтось. Наприклад:

На щуку хтось бумагу в суд подав.

("Щука")

Колись-то Лебідь, Рак та Щука

Приставить хуру узялись

("Лебідь, Щука та Рак")

Дуже часто в казках вживається такий прийом невизначеності місця часу і т.д. В байці або у казці художня доцільність полягає в тому, що ним ніби замасковується справжній зміст та ідейне спрямування творів.

У деяких байках відомих письменників-байкарів зустрічаємо усталені фольклорні зачини:

В якійсь далекій стороні...

В Німеччині, в Туреччині.. Та ні!

Таку ледачу пам'ять маю, що й не згадаю.

Далеко десь, серед чужих країв

Пан на всю губу жив...

("Пан на всю губу")

Наближаються до наведених прикладів і розповідні речення із словом один у функції неозначеного займенника якийсь, що вживається з метою підкреслення непотрібності конкретизації місця дії або дійових осіб, наприклад:

Один, ще змалку вдатний Шпак

У щиглика співать навчився...

("Шпак")

Із змісту цитованих байок видно, що йдеться тут не про якісь конкретні, поодинокі випадки, а про узагальнення.Для вираження неокресленості часу дії зачини-вступи оформлюються прислівником раз, наприклад:

Раз у вишневому садочку

Лежав Осел у холодочку...