Курсовая работа: Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті
"Спортивна форма" може дути значно ослаблена і навіть повністю зруйнована під впливом двох видів негативних факторів, які викликають шкідливу дію на ВНС у момент змагань – тек званих стресів і психологічних бар’єрів.
Аналіз фізіологічної природи стресів (Н.В. Зинкін) показує, що тут має місце надмірне напруження нервових процесів, які викликаються дуже сильними чи довго діючими подразниками, не зустрічаємих у таких їх формі у процесі передстартового спортивного тренування, із-за чого спортсмен і не міг до них пристосуватися, оволодіти ефективними способами їх вирішення. Прикладом може бути змагання по фехтуванню у сучасному п’ятиборстві. При великій кількості учасників воно інколи затягується на багато годин, і спортсмен, не привчив себе до багатократних боїв на протязі одного дня, до кінця не витримує через мірне навантаження нервової системи, у результаті чого його спортивна дієздатність різко знижується.
Вольові зусилля, направленні у момент змагання на подолання стресів і збереження "спортивної форми", як правило, визначаються безуспішними і лише ще більше виснажують нервову систему спортсмена. Причина цього в тому, що спортсмен не розвинув у процесі загальної довгої психологічної підготовки здатність до ефективної мобілізації вольових зусиль, які могли би переборювати стрес.
Вольові зусилля, не підготовленні попереднім тренуванням, відрізняються відомою аморфністю і деякою загальною направленістю на ослаблення пов’язаних зі стресом нервових збуджень з самого початку звертають різко виражений домінантний характер. У цих випадках упорна стимуляція на вольове пройдення стресів може привести лише до довгого ослаблення здібностей спортсмена проявляти вольові зусилля.
Боротися з шкідливим впливами стресів може бути успішно лише тоді, коли вона має профілактичний характер і основується на вольових якостях спортсмена, вихованих у його реальної психологічної підготовки, т.д. коли спортсмен знаходяться з подразниками, які викликають стреси, вчиться переборювати їх ще у процесі спортивного тренування.
Дослідження особливостей психологічних бар’єрів (В.Г. Гаврилюк, Г.А Калашніков, Т.М. Майксон, О.А Чернікова, та ін.) показують що в основі психологічних бар’єрів лежать нав’язливі думки, органічно зв’язані з сильними негативними емоціями – страхом, рознервуваням, відчуттям невпевненості у своїх силах і т.д. Руйнуючий розвиток психологічних бар’єрів на основі тренованості спортсмена обумовлено тим, що стан їх нав’язливих думок перетворюють характер домінантних процесів, з’являється у зв’язку з ними нервових центрів сильні процеси збудження визивають гальмування всіх інших центрів, у тому числі і тих, які обумовлюють здійснене виконання необхідних у змаганнях спортивних дій. Психологічні бар’єри мають різко виражену умовнорефлекторну природу і завжди зв’язані з появою визначених подразників чи із згадуванням про них. У зв’язку з цим вольові відчуття, направленні на перемогу негативних процесів психологічних бар’єрів, виховання у спортсмена здібностей повністю зберігати увагу на спортивній дії, коли нервові центри такого рівня становляться настільки домінантними, що побочні подразники вже не у стані зруйнувати робочу нервову установку спортсмена у змаганнях. Це може бути досягнуто лише шляхом довгої загальної психологічної підготовки.
Важливе значення у вихованні відповідних вольових зусиль має також змагальний досвід, який залучає подавляти відповідні думки, концентрувати увагу тільки на основних спортивних діях.
Психологічна підготовка спортсмена до наступних змагань звичайно обмежується задачами, які встають перед спортсменом точно у даних змаганнях. До їх числа можуть бути віднесене наступне:
1. Усвідомлення особливостей і спортивних задач наступного значення.
2. Усвідомлення конкретних умов наступного змагання (часу, місця, траси, кліматичних умов і т.д.) і підготовка до ефективних дій в цих умовах.
3. Усвідомлення сильних і слабких сторін суперника і підготовка до дій з врахуванням цих особливостей суперника.
4. Перевірка і доведення до автоматизму здібностей володіти вимагаючими руховими навиками з врахуванням їх психологічної структури.
5. Збудження активного стремління до перемоги (завдання на перемогу) у наступних змаганнях.
6. Формування міцності і впевненості у своїх силах і можливостях для досягнення перемоги у наступних змаганнях.
7. Переборення негативних емоцій, визваних наступними змаганнями усвідомлення і підтримка емоційного стану – характерної особливості "спортивної форми".
8. Збудження готовності до максимальних вольових навантажень і вміння проявити їх в умовах наступного змагання.
Перераховані задачі вимагають великої уваги, оскільки вони зв’язані із спеціальними особливостями уваги спортсмена у наступних змаганнях. Як правило, ці задачі виникають лише у передстартовому періоді і не можуть пронизувати весь процес спортивної тренованості на всій його протяжності. Однак вони не можуть бути успішно вирішені без правильного підставленої загальної психологічної підготовки спортсмена.
Отже , у теперішній час вимоги задач психологічної підготовки спортсмена тільки інтерасами участі у наступних змаганнях і зв’язані з цим недоліком до загальної психологічної підготовки являються відомим гальмом у досягненні спортсмена високого рівня спортивної майстерності. Перед спортсменами і тренерами встає велика задача – наукове обоснованне і розробка ефективних методів загальної психологічної підготовки і прийняття їх на всьому протязі процесу спортивного тренування у відповідності з її етапами.
Розділ 2. Деякі висновки вивчення питань вольової підготовки спортсмена
Проблема волі – одна із давніх і в той же час ще дуже нових, якщо так можна висловитися, дуже нових, проблем психології спорту.
С перших років виникнення психології спорту окремі питання цієї проблеми викликалися на сторінках наукових і спеціальних спортивних журналів, різні сторони його являлися предметом виявлення спеціалістами. У цьому смислі проблема волі – давня.
Гострота і практичне значення цієї проблеми не тільки не зменшилися, але ще більше зросли зараз – на новому етапі розвитку фізкультурного руху, на новому етапі розвитку спорту. Це витікає, по перше, що із числа в різних духовних сил особистості будування суспільства формування вольових якостей характеру являється одною із ведучих задач виховання, і ця задача у значній мірі повинна вирішуватися у процесі заняття фізичної культури і спорту широких мас, по-друге, це витікає із фактів виступів спортсменів на Олімпійських іграх (ХХ Олімпійські ігри в Турині).
Розробка психологічної теорії волі на основі вивчення практики вольової підготовки і експерименту має велике значення для освітлення шляху майбутнього спортивного вдосконалення, для оволодіння майстерності у спорті.
Все це диктується необхідністю оглянутися на вже пройдений шлях і підвести деякі висновки тому, що зроблено, за останні роки у розробці вольової підготовки спортсмена.
Проблема вольової підготовки спортсмена вивчається у двох взаємопов’язаних аспектах – теоретичному і практичному.
Необхідно відмітити, що взаємний зв'язок цих аспектів забезпечується співдружною участю у дослідженнях психологів, викладачів спортивних кафедр інститутів фізичної культури і спеціалістів-тренерів по видам спорту фізіологів і педагогів.
2.1 Теоретичні розробки вольової підготовки
Розробка проблеми вольової підготовки у теоретичному аспекті дозволяє створити певну базу для вирішення практичних питань методики вольової підготовки, як внутрішньої сторони змісту спортивного тренування.
Вихідним для всіх майбутніх досліджень в області проблеми вольової підготовки спортсмена, як розуміння волі як функції нормального працюючого мозку, як свободи волі як здатності приймати рішення із знанням справи, її детермінованостю об’єктивних обставин життя і діяльності людей. Другим вихідним положенням є характеристика І.М. Сегеновим волі і цілісності психічної діяльності як діяльності сторони розуму і моральних якостей як регулятора дій і навиків людини.