Курсовая работа: Вольові якості особистості та шляхи їх формування у спорті
Корисними для розвитку цих загальних положень були дослідження спеціалістів по фізіології спорту (Є.Н. Жукова; Ю.З. Захарьянца, А.Б. Гендельсмана; Н.В. Зимкіна, А.В. Корбкова, К.М. Смирнова та ін.). В них показано значення для розуміння механізмів волі і рішення питань методики вольової підготовки спортсмена являється вчення про домінанту А.А. Пухтовського, адаптованості центральної нервової системи і вегетативних органів до специфічного для кожного виду спорту на пряження і емоціональним діям (типи стресу), підвищення неспецифічної стійкості організму до різного роду неблагоприємних умов зовнішнього і внутрішнього середовища (перегрівання, охолодження, гіпоксимія та ін.), діапазону автоматизації рухових навиків, особливостей протікання основних коркових нервових процесів с точки зору їх сили, рухомості, рівноваги.
Теоретична розробка Сегенівського розуміння волі дозволила уяснити значення моральних і інтелектуальних основ вольової підготовки спортсмена і сформувати положення про них (А.Ц. Пікуні, В.В. Білоусова, Г.М. Ханеєва, П.А. Рудик і ін.). Здібність моральної основи заклечається у необхідності формувати у спортсмена уявлень, понять поглядів, вихованих принципових відчуттів, навиків та звичок поведінки, із принципів морального кодексу. З цим зв’язана соціальна обумовленість вольових проявів спортсменів. З цим зв’язана мотивація їх дій і вчинків у спорті і в інших областях діяльності.
Здатність інтелектуальної основи закладається також в безумовній необхідності існування розумового розвитку і активності спортсмена на основі освоєння певної системи загальних і соціальних питань, різного розвитку якості його розуму по ходу використання освоєних знань для вирішення задач, зв’язаними з вольовими проявляннями при зустрічі з труднощами різного ступеня важкості.
Створення моральної і інтелектуальної основ вольових проявлянь має визначене значення для регуляції дій вчинків спортсмена у зв’язку з іншими причинами.
Велике місце у теоретичних дослідженнях займає питання про подолання трудностей як окремих умов проявлення і розвитку волі спортсмена.
У загальній психології поняття переборення і трудності не розділяються. Не можна визначити – рахуються чи вони синонімами чи же якимось-то чином диференціюються. Таке ж положення існує і в психології спорту.
Науковий матеріалістичний підхід до розумінні існування перешкод повинен базуватися на признанні детермінованості волі об’єктивних умов зовнішнього середовища і діяльності людей, на розвиваючих його І.П. Павловим положень про єдине організму і середовища. Вони мають принципове значення для розуміння основного тезису, який відноситься до характеристики сутності перешкод і труднощів: без дій людини у процесі її активної діяльності із зовнішнього середовища, перед тим всього суспільства, а також з природою, немає і бути не може ні перешкодити, ні трудностями.
Вони виникають лише при зустрічі людиною з появою природи із об’єктивними умовами суспільного життя і діяльності зміни стану внутрішнього середовища організму, причому з такими явищами, умовами, відношеннями і стану який заважає досягнення певної цілі, успішному рішенню конкретних задач діяльності.
Перешкодити слідує рахувати об’єктивно і змінювати умови зовнішнього середовища, об’єктивно і також змінити стану внутрішнього середовища організму, які являються перешкодами у досягненні наміченої цілі, в рішенні конкретних задач діяльності.
Труднощі – це признаки зовнішніх і внутрішніх перешкод. Вони характеризуються величиною зусиль, розмірами енергетичних затрат, необхідних для подолання перешкод. Добре відомо, що в альпінізмі горні маршрути, перевили, вершини гори мають до 10 ступенів труднощів сходження. Добре відомо, що в інших видах спорту, також, як спортивна гімнастика, фігурне катання на ковзанах, стрибки у воду та ін., також існує ділення і оцінка вправ із ступенів труднощів.
Отже, послідовно, маючи на увазі умови прояву і розвитку волі, цілеспрямовано говорити про подолання різних ступенів важкості, та інколи маючи на увазі конктетні їх особливості, які відносяться до конкретних перешкод.
Як же виникають трудності різного ступеня важкості? Як становляться труднощі до часу індиферентні предмети, явища зовнішнього середовища, відношення між людьми, станом організму і т.д.?
Факти свідчать, що це проходить при відносному невідношенні (вони виникають поступово чи раптово, або створюються спеціально) фізичних, тактичних, технічних і інших можливостей спортсмена, його дії, установок, мотивів, представлень, думок, відчуттів і т.д., об’єктивному характеру, умовам і цілей діяльності.
Для пояснення розвиваючих положень можна використовуватися хоча би двома фактами із багатьох, накопичених в ході досліджень.
Якщо труднощі різних ступенів виникають при відносному між можливостями спортсмена, звичними для нього способами дії, представленнями, думками, установками і т.д. і об’єктивними вимогами діяльності, значить і треба у процесі, тактики, фізичних і других видів підготовки спортсмена і скриваються практичні можливості рішення задач виховання волі.
Необхідно, щоб у процесі навчання і виховання у спортивному тренуванні формувалися позитивні відношення спортсмена до зустрічі з перешкодами, і їх безумовного знищення.
Вольову підготовленість спортсмена можна рахувати тим більш високим, чим з великої швидкості і наступності він здібний знищувати виникаючі невідповідності або чим вільніше і довше він може діяти прагнучи до досягнення кращого спортивного результату в умовах, тоді ці невідповідності до кінця знищити неможливо.
Деякі вчені і тренери розуміють невідповідності як абсолютну категорію. Таке розуміння протистоїть діалектичній сутності даного уявлення. Невідповідні можливості спортсмена об’єктивними умовами діяльності – категорія відносна і завжди конкретна: змінюються можливості спортсмена – знижується і дана невідповідність.
У загальній психології встановилось ділення перешкод на внутрішні і зовнішні. Це ділення закономірне. Однак у розумінні їх існує принципіальни: зовнішніми умовами іменуються всеможливі уявлення, які виникають із внутрішньої сторони і затрудняються діями людини. Це правильно. Що – торкається внутрішніх труднощів, то під ними розуміються дії людини. Це неправильно, так як суб’єктивний стан і переживання виказуються у такому порядку ніяк незв’язані з об’єктивними процесами, які виникають із внутрішньої сторони організму, і передусім в нервовій системі.
Дана обставина служить для нас основою того, що у сучасних працях із проблем вольової підготовки спортсмена було висунуто положення про необхідність під зовнішніми перешкодами розуміти труднощі у діяльності, які виникають із зовнішньої сторони.
Під внутрішніми труднощами – перешкоди, які виникають із внутрішньої середини організму, і як правило, детерміновані тими ж зовнішніми причинами.
Суб’єктивний ж стан, переживання пропонувалося розглядати як відображення, як продукт рефлекторної діяльності мозку у результаті взаємодії внутрішніх і зовнішніх причин. Все це дуже важне положення для розуміння регулюючих функцій волі і для вирішення практичних задач вольової підготовки спортсмена у процесі знищення різних ступенів важкості. Суть цих положень зводиться до того, що зниження зовнішніх труднощів може дути досягнуто шляхом повного або часткового урегулювання внутрішніх процесів і змін на тій основі суб’єктивних станів і переживань спортсмена.
Таке розуміння суті труднощів і перешкод, причин їх виникнення, внутрішніх і зовнішніх перешкоді їх діями суб’єктивних станів спортсмена.
Інше питання до розуміння вольових зусиль відрізняється від існуючих у літературі по психології спорту і представлення маючими значеннями для практичного вирішення задач вольової підготовки спортсмена. Він, звичайно, вимагає наступних досліджень у цьому напрямку.
Друге питання – про динамічну структуру вольових якостей у представленні різних видів спорту.
Нарешті, згадуванні ще про такі теоретичні і практичні значні питання, як питання про загальний спеціальний розвиток волі і питання про самовиховання волі.
Можна сказати, що розробка проблеми волі у теоретичному аспекті дозволяє виявити сутність вольової підготовки як процесу духовного удосконалення спортсмена у відношенні здібності до вільного і цілісного регулювання своїх дії і поведінки у затрудненні умов діяльності, виховання у них позитивного і діючого відношення до знищення різних ступенів трудностей.
Вона дозволяє визначати і наукові психологічні основні методи вольової підготовки спортсмена.
2.2 Практичні розробки вольової підготовки